Президент Порошенко виступив з прекрасним, просто чудовим посланням до Верховної Ради, вірніше, з усним викладом цього звернення.
Петро Олексійович був красномовний, привабливий і усміхнений. При цьому в потрібні моменти підіймав голос до пафосу і включив в виступ хвилину мовчання. Задіяний був широкий ораторський діапазон, щоб показати, як чудовий діючий глава держави, і викликати питання: є краще? І отримати відповідь: а нету. Нашому увазі була представлена перша програмна промова кандидата в президенти на виборах 2019 року.
З цієї промови ми дізналися, наступне.
Країна стоїть на краю прірви, і варто зробити одну помилку, і ми там. Очевидно, такий помилкою було б відмовитися в 2019 році від послуг Петра Олексійовича. Ну і реформи потрібні, а як же.
Дуже президенту сподобалося все, що робили і роблять прем’єри Яценюк і Гройсман. Молодець, не став на них спихивать все погане. Мабуть, вони і є реформаторами. Правда, незрозуміло, навіщо тоді член стратегічної сімки Луценко розміщував по всій країні білборди «Біжи, кролик, біжи!», Звернені до іншого члена стратегічної сімки. Добрим словом згадав президент і Лешека Бальцеровича, батька польських реформ, як свого економічного радника. Правда, Бальцерович не став продовжувати свій контракт в якості співкерівника групи іноземних радників при президенті, тим самим висловивши своє ставлення до реформаторських якостям якщо не самого президента, то, як мінімум, Володимира Гройсмана, але в мові про це нічого не було.
Порошенко повідомив, що на Україну під час навчань «Захід», які проходять в Білорусі, може напасти Росія. Взагалі-то, після такої заяви Верховна Рада повинна перервати засідання, РНБО зібратися на термінове засідання, а Міноборони оголосити мобілізаційну готовність. Судячи з того, що нічого такого не сталося, президент сам не вірить тому, про що сказав з трибуни Ради. Але навіщо-то перелякав частину нервового населення.
Взагалі, що стосується війни, і це дійсно важливо, Порошенко заявив, що ніхто не буде звільняти Крим і Донбас силою. Це як би і до того малося на увазі, але ніби-то б залишалися варіанти, в разі чого, рушити полки. Головнокомандувач геть відкинув такий варіант.
А ще він відкинув варіант конституційної реформи. Якщо у кого-то були очікування, ніби в час, що залишився до президентських виборів час країна рушить у бік парламентської республіки, тому слід відкинути надії. Все залишиться так, як є.
Власне, в цьому і полягав основний посил послання: не треба нічого міняти, все добре, а буде ще краще. Ніякого оновленого Пера Порошенко ми не почули. Як співала в жахливій пісні – а інших у неї і немає – Могилевська: «Полюби мене такою, яка я є». У Петра інших пісень для нас нету.
Одночасно Порошенко в виступі здійснював дивні смислові кульбіти. Заявив про підтримку вільного ринку землі, але повідомив, що ніякої ініціативи в цьому напрямку не проявить, тому що суспільство не готове. Озвучив улюблену ідею про зняття депутатської недоторканності, але так, щоб нинішні депутати зняли її не у себе, а у депутатів наступного скликання. Петро явно не хотів ні з ким сваритися і норовив всім сподобатися.
Заради того, щоб сподобатися, Порошенко навіть заявив про скасування закону, що зобов’язує громадських активістів декларувати свої доходи. Цей закон порівнювали з законами 16 січня, і не передумати було б більш соромно, що не передумати. Чи сподобається після цього президент громадським активістам? Як сказати. Вони тут же виявили в його промові брехня щодо того, що при виборі суддів Верховного суду було враховано думку «Громадської ради доброчіності».
Але тут адже яке діло. Кому він милий і люб, той і так зачарований, таких, за опитуваннями, відсотків вісім набереться, а кого розчарував, тих зачарувати назад ніяк не виходить. Послання цієї непосильним завданням точно не впоралося.
Цікаво, як обрамлена була мова. Мигцем на початку, після слів про прірву, у якій ми стоїмо, проскочила фраза про те, що народ болісно реагує на будь-яку несправедливість і вважає, що еліта країни надто мало викладається заради України. Думка, на жаль, розвитку не отримала. А в кінці: «Не качайте України» – навіть образливо, що президент зіпсував таким вульгарним заключним акордом свою промову.
З іншого боку, це щира прохання людини, яка вважає своїм правом і обов’язком очолювати наш великий різношерстий колектив: не заважайте працювати. Одночасно в цю тезу Петро Порошенко сам не вірить. Декілька разів на виступі можна було чути модифікований тезу товариша Сталіна про загострення класової боротьби у міру успішного просування радянського суспільства вперед. А значить, заважають і будуть заважати, а як же. Вороги і ошукані ворогами.
Проблема, однак, що друзів у президента Порошенко більше не стає.
Леонід Швець, видання СВІТ
