В Україні внаслідок російської агресії накопичилися сотні тисяч тонн руйнівного будівельного сміття. Його використовуватимуть для виробництва будматеріалів. Але спочатку слід вирішити одну проблему – як зробити їх безпечними.
Найбільше шкоди – від азбесту
За оцінками Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, загальний обсяг відходів від руйнувань, що утворилися внаслідок збройної агресії РФ проти України, складає близько 600 тис. тонн. Такої кількості будівельного сміття не мала жодна країна світу.І в українському законодавстві до повномасштабного вторгнення не було норм щодо управління відходами від руйнувань, проте їх об’єми зростають з кожним новим російським ударом по містах та селах.
“Наш Інститут десятиліттями обстежував пошкоджені будівлі. Але зараз їх кількість зросла в тисячі чи й у десятки тисяч разів. І одна справа, коли йдеться про пошкодження через вибух паливного котла, й зовсім інша – при прямому влучанні ракети. За статистикою, майже 160 тисяч будівель та споруд в Україні пошкоджені через війну. Майже 20 тисяч із них – багатоповерхівки”,-повідомив директор ДП “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”, доктор технічних наук, професор Геннадій Фаренюк на пресконференції “Відновлення: оцінка збитків, завданих РФ, на кейсах Бучі”.
У Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів зазначають, що відходи руйнації є великим екологічним лихом для довкілля, а, відповідно, і для людини. Адже в загальній масі опиняється багато небезпечних речовин. Зокрема, це азбестовмісні матеріали – один з найбільших викликів, з яким зараз стикається Україна. Адже азбест – канцерогенний матеріал. Сам термін “канцероген” походить від слова “cancer”, що у перекладі означає “рак”. І позначає ті продукти або речовини, які негативно впливають на цілісність ДНК, сприяючи формуванню і розмноженню злоякісних клітин. Небезпечним є, насамперед, пил, який утворюється при пошкодженні азбесту. Навіть дуже маленькі його частинки, що потрапляють в організм, можуть спричинити онкологію та захворювання дихальної системи.
“Понад 70% дахів житлових і громадських будівель в Україні досі покриті хвилястими азбестоцементними плитами, які на 10-15% складаються з хризотилового азбесту. Крім того, азбестовмісні матеріали широко використовувалися для протипожежного захисту, теплоізоляції, а також звукоізоляції в будівельному секторі та промисловості. І такі відходи потребують особливих підходів як при демонтажі, так і при захороненні, аби мінімізувати їхній вплив на здоров’я людей та довкілля”, – зазначила директор Департаменту цифрової трансформації, електронних публічних послуг та управління відходами Міндовкілля Євгенія Попович під час круглого столу “Подолання наслідків війни: визначення обсягів та управління відходами від руйнувань”.
За її словами, вміст азбестового волокна вважається безпечним, якщо не перевищує 0,1 г на тонну матеріалу. Коли ж цей показник вищий – матеріал забруднений. Тобто важливо на перших етапах ліквідації розпізнати та відділити азбестовмісні матеріали, інакше забрудненою буде уся маса відходів.
Вимоги регламенту ЄС
Вкраїнах ЄС процес заборони азбесту розпочався ще в 1983 році, а остаточно всі матеріали, які його містять, було заборонено у 2005 році. В Україні азбест заборонили в 2022 році, коли парламент ухвалив законопроєкт № 4142 “Про систему громадського здоров’я”. Важливо також те, що Україна нині перебуває в процесі імплементації 305-го європейського регламенту, що стосується вимог до якості та безпеки будматеріалів. Ця норма мала набрати чинності вже цього року, але через війну її перенесли на 2025 рік.
Нагадаємо, що азбест міститься в багатьох будматеріалах, які раніше активно використовували в будівництві. Найбільше відомий шифер, яким і досі покрито, за приблизними оцінками, 1 млрд кв. м дахів – це близько 60% усього покрівельного фонду країни. Також азбест широко використовується в утеплювачах і трубах. Тому Україна поступово рухатиметься у напрямку його заміни на сучасні будматеріали, які збережуть здоров’я й будівельників, і мешканців новобудов.
Коли йдеться про плановий демонтаж чи знесення існуючої будівлі, то, наприклад, у ЄС є правила, згідно з якими, спочатку визначається, чи є там азбестовмісні матеріали і вироби, скільки їх, а потім їх піддають особливій процедурі демонтажу, транспортування та видалення. Згідно з європейськими практиками, для них має існувати окрема процедура захоронення, в ідеалі – окремі полігони, або спеціально відведені ділянки на полігонах, а самі азбестовмісні відходи мають транспортуватися лише у запакованому вигляді. Європа до цих практик йшла десятиліттями, Україна ж сьогодні вирішує це питання в дуже стислі терміни і в умовах воєнних дій.
“Поки в Україні немає традиції глибокої переробки будівельних відходів, показник ресайклінгу (багаторазового використання сировини за рахунок повної переробки – ред.) становить лише 6% від загальної кількості. Разом з тим, у баченні великої відбудови країни ці відходи ми розглядаємо як можливий майбутній ресурс для будівельної галузі”- зазначила заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Наталія Козловська.
У світі переробляють до 90% будсміття
Загалом у більшості держав частка переробки будівельних відходів становить близько 50% від загального обсягу виробництва будматеріалів. Зокрема, в Нідерландах у повторне використання йде близько 90% будівельних відходів, в Данії – 81%, у Великобританії – 45%, у Фінляндії – 43%. Тому фахівці вважають, що Україні слід врахувати це і використати будівельні матеріали, отримані у такий спосіб, для дорожньої інфраструктури, цивільного будівництва і відбудові взагалі. Але слід врахувати, що будівельні відходи мирного часу і ті, що утворені внаслідок війни – дві різні історії, тому їх переробка має суттєво відрізнятися.
“Тому ми створили документ, в якому прописаний алгоритм первинного сортування і первинне зберігання, оскільки такі відходи ні в якому разі не можна захоронювати. Тобто, спочатку повинна бути переробка і тільки потім безпечне захоронення. Ми дали органам місцевого самоврядування розуміння, як це робити. Законодавчо прописані схеми розміщення таких відходів. Але нам потрібен механізм коректного підрахунку масштабів проблеми: якщо ми прагнемо до повторної переробки відходів від руйнувань, бізнесу потрібно чітко розуміти кількість і структуру таких відходів. Також потрібно встановити власника зруйнованого об’єкта, бо дехто вже може мати плани на переробку утворених будівельних відходів і їхнє повторне використання”,- зауважила народний депутат Олена Шуляк.
Тому, за її словами, головне – попереду: потрібно створити основу для підготовки повторного використання цих відходів для всієї країни – первинного очищення, демонтажу і сортування. Зокрема, враховуючи й те, що вже був негативний досвід, коли на території однієї з областей відходи від руйнування декількох житлових будинків були просто подроблені і утворилася мішанина з дерева, залізобетону, бетону, цегли, скла, пластику.
“Це означає, що повторно використати такі відходи вже неможливо і органам місцевого самоврядування потрібно добряче подумати, що з цією мішаниною робити. Тому, якщо ми говоримо про повторне використання для виробництва тих чи інших будівельних матеріалів, потрібно розуміти, що первинна переробка надзвичайно важлива – вона має бути дуже якісною. Інакше таке будівельне сміття повторно використати ми просто не зможемо”, – пояснила Шуляк.
Зараз на часі – перегляд і створення стандартів виготовлення будівельної продукції, а також – наявної нормативної бази, підходів до повторного використання тих чи інших складових будматеріалів. Також необхідно проаналізувати, наскільки технічно готові наші виробники будівельних матеріалів до такої діяльності..#ГолосНароду
