31 травня 2018 на шкільній лінійці у селі Ямниця Тисьменецького району на Івано-Франківщині президент України Петро Порошенко підписав указ “Про невідкладні заходи щодо зміцнення державного статусу української мови та сприяння створенню єдиного культурного простору України”. А сенс?
Це передбачає 10-річну програму утвердження державної мови. НАРЕШТІ!
— До мене звернулися видатні діячі науки, щоб я оголосив 2018-й роком української мови. Я відмовив. Тому що за один рік мову не захистиш, — каже Петро Порошенко. — Але я підписую указ, що з 2018-го ми оголошуємо десятиліття української мови.
Мовознавець 63-річний Тарас Марусик вважає, що цей документ не вирішує головних завдань. Багато положень указу взяті з попередніх мовних програм, що були неефективні.
— Указ є сигналом для парламенту й суспільства, що статус державної мови має саме українська, — говорить Тарас Марусик. — Але, на жаль, це ніяк більше не закріплюється. Процес посилення позицій української мови розтягнуть на 10 років.
Чи може указ прискорити прийняття мовного закону?
— Навпаки. Рада мала би кинути всі зусилля і до літніх канікул ухвалити закон про державну мову. Та за президентським указом мовне питання розвивається через інші сфери — освітню, культурну та медійну. Увага мовників і законотворців розсіюється. Так вести результативну роботу важко.
1991 року вже була подібна програма на 10 років. Казали, що після неї українська запанує по обидва боки Дніпра. Та цього не сталося. Складається враження, що тему утвердження державної мови хочуть заговорити. Порошенко планує почати серйозну роботу після обрання на другий термін.
Про що свідчить підписання указу саме на Івано-Франківщині?
— Місце обрали не випадково. Все подано як передвиборчий хід “для галичан” із дуже прикрим підтекстом совкових пропагандистських кліше. Нібито українська мова — якась “західньоукраїнська екзотика”. В той час як для українців з інших регіонів “є більш актуальні питання”. Це не матиме довготермінового ефекту. Коли почнуть обговорювати указ, побачать його беззмістовність.
Чому президент веде таку мовну політику?
— В оточенні президента багато принципово російськомовних людей. Саме тому в нього нема чіткої позиції відносно мовного питання. Радники нав’язали думку, що закон про мову нашкодить його рейтингу. Є міф про те, що придушення прав російськомовних привело на українську територію російські війська. Порошенко вірить у нього.
Чи проглядаються реальні перспективи покращити становище української?
— Президентський указ може розсіяти політичну волю. Він не допоможе, якщо вас відмовилися обслуговувати українською. Через три місяці після відміни закону Ківалова-Колесніченка (закон депутатів від Партії регіонів Сергія Ківалова і Вадима Колесніченка був прийнятий у липні 2012 року. Передбачав можливість двомовності в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10%, по суті, законодавчо закріплював двомовність. — ГПУ) мене не схотіли обслужити українською в кафе “Дрова” у Києві. Я написав скаргу. Від адміністрації закладу отримав відписку з посиланням на той закон.
Слід терміново заповнити вакуум. Потрібен закон, а не указ на 10 років. Ще й такий декларативний. Він зовсім не згадує про фінансову підтримку описаних заходів. А їх туди накидали найрізноманітніших. І про культурну індустрію, і про медійну продукцію українською мовою для дітей, і про освіту. Написано навіть про запровадження телепрограм та електронних курсів з історії України.
Як розраховують втілювати?
— Більшість цілей уже досягнули або над ними й так працюють. Написано про “підвищення конкурентоздатності української книжки”. Тут президент говорить про те, що вже і так є. В бюджет на нинішній рік закладено 125 мільйонів на видання і закупівлю книжок українською мовою для публічних бібліотек. Цим мав зайнятися новостворений Інститут книги. Тобто підтримка книгодрукування — це риторика навздогін.
Там є інша проблема — закупівля книжок велася непрозоро. Але її не вирішують. Так само і мова. Декларується, що українська буде “засобом створення єдиного культурного простору України та збереження цілісності культури”. Але для цього держава нічого не робить.
Чи залучали громадськість до підготовки указу?
— Не чув такого. Навіть пропозиції членів Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах життя не хотіли вислухати. Це саботаж з боку чиновників Міністерства культури.
Експерти ради ефективніше працювали над законопроектом “Про державну мову”. Створили його за чотири місяці. Випередили Адміністрацію президента і міністерство, піднімаючи конкретні питання, які потрібно вирішувати. Можливо, тому його й не поспішають приймати.
До чого може призвести така політика?
— Беззубість держави в мовному питанні може в якийсь момент породити масову радикалізацію. Тепер може буде використана з передвиборною метою. Президент зараз робить ставку на церкву, хоча мова не менш важлива для держави. Сподівань на прийняття мовного закону найближчим часом стає все менше. Політики й надалі використовуватимуть керований хаос.
