Спостерігаючи дії центральної влади в Україні, як «помаранчевої» так і теперішньої, що не дуже переймалася і переймається турботами пересічного українця, наша міська влада, що наслідує саме «помаранчеві» принципи, планомірно здійснює політику, спрямовану на знищення мешканців нашого міста. Зокрема, найбільш яскраво це проявляється в щорічному суттєвому зростанні тарифів на комунальні послуги, перш за все, на теплопостачання.
Спостерігаючи дії центральної влади в Україні, як «помаранчевої» так і теперішньої, що не дуже переймалася і переймається турботами пересічного українця, наша міська влада, що наслідує саме «помаранчеві» принципи, планомірно здійснює політику, спрямовану на знищення мешканців нашого міста. Зокрема, найбільш яскраво це проявляється в щорічному суттєвому зростанні тарифів на комунальні послуги, перш за все, на теплопостачання.
Рятуючись від такого комунального «геноциду» деякі мешканці багатоповерхівок стали встановлювати лічильники тепла, що призвело до оскаженіння керівників «Вінницятеплокомуненерго».
Наприкінці 2008 року було підвищено вартість 1Гкал порівняно з опалювальним сезоном 2007-08 г.г. на 33%, й вона становила 255 грн. Та цього виявилося замало, і з 1 січня 2009 року ввели двох ставковий тариф, що призвело до збільшення оплати за теплопостачання у сезоні 2008-2009 (з листопада по жовтень) на 80% с хвостиком. Це задоволення отримали не тільки клієнти комунального підприємства Вінницької міської ради. Теплокомуненерго «Маяк» намагається не відставати у святій справі грабування населення від міськради.
Щоб поставити на коліна всю Вінницю в наступну зиму 2009-2010 р.р. міська рада підпорядкувала своєму комунальному підприємству державне – «Вінницькі теплові мережі», здійснило фактично рейдерський захват приватної котельні «Моріс» і ввела аналогічний тариф на опалення тепер вже для всього населення, що мешкає у багатоповерхівках. Таким чином, міська рада стала монополістом з теплопостачання, а безпідставні тарифні ставки призвели до того, що плата за тепло згідно лічильників може бути більшою, ніж без них, що й потрібно було довести.
До речі, звичайно комунальники пояснюють зростання оплати теплопостачання зростанням ціни на газ. Хоча неодноразово пояснювалося Урядом, що газ на житлове господарство використовується український, свій, а ціна на нього ніби то не повинна зростати. Так чи інакше за інформацією самих комунальників ціна на газ для них з жовтня 2006 року по квітень 2010 р. зросла в 1,27 рази, тобто менш, ніж на третину за чотири роки. Чого ми не можемо, нажаль, сказати про ціну на теплопостачання.
Не потрібно сімох п’ядей у лобі, щоб зрозуміти, що бентежить наших тепло постачальників разом з міською радою. Перш за все, це встановлення лічильників тепла, що примушує їх підвищувати температуру на виході та замислюватися над збереженням тепла при транспортуванні. Всі, звісно, бачать, як тане сніг над теплотрасами – підігріваємо повітря!
По друге – велика кількість пільговиків. Передбачені надвисокими тарифами гроші не повністю надходять у касу всіх теплокомуненерго. Цю різницю повинна покривати міськрада, а це їй дуже не до вподоби.
По трете. Колишні потужні підприємства міста давно встали, зникли, не відбирають тепла, чому потужності котелень і мереж теплопостачання не використовуються. А це – основні фонди, рентабельність яких теж впала. Ось і вирішила міська влада ці величезні втрати перекласти на плечі громадян.
Для закріплення монополізму міськради у сфері теплопостачання використовується ще один винахід (кажуть, Ю.Іванова, колишнього губернатора) – асоціація постачальників тепла. Ніби то власнику котельні «Моріс» прямо сказали: «Увійдеш в асоціацію, будеш відраховувати до неї кошти – будеш працювати. Інакше – ні». І захопили котельню.
Теплокомуненерго так заплутано викладає сутність двох ставкового тарифу, що ні один депутат міської ради не в змозі усвідомити, на скільки реально підвищується оплата теплопостачання. Зокрема, депутат О.Парвадов спромігся лише повторити за п. Гройсманом зовсім непереконливу цифру – «десь на 30%», хоча досить прості арифметичні розрахунки свідчать про зріст оплати тепла на 80%.
Важко розраховувати на суттєву допомогу субсидіями – звичайно ними охоплюється лише 5-7 % громадян. Міська рада придумала муніципальну соціальну допомогу – влітку ті, хто підлягає субсидіюванню, звільняються від абонентської плати, тих самих 1,48 грн. за квадратний метр загальної площі. А якщо сім”я не вклалася в 10%, перевищила сукупний доход на 3, 4, 5 навіть 10 грн.? То їй субсидії не буде – проте абонентська плата 400 – 600 грн. за літо. Ось це і є турбота за людей у їхньому владному розумінні, в розумінні «Совісті України» – так, здається , кличуть владну партію у нашому місті.
Не менш суперечливий стан з тарифами на обслуговування житлових будинків, на гарячу і холодну воду, на електроенергію. А вартість вивезення відходів (сміття) завищено майже в 4 рази: кожна людина за день нібито має винести 3,56 літра сміття – суцільне безглуздя, бо три з половиною літри можуть скласти п’ять пожмаканих листків А-4. що заважать 10 грам, чи третина відра битого скла, що потягне на пару кілограм.
Але це вже зовсім інша історія. Про неї згодом.
Євген Покорський
