Другі мінські домовленості за рік існування зупинили повномасштабні бої на Донбасі та зменшили інтенсивність обстрілів, проте до повного вирішення конфлікту поки що не наблизили.
Багатогодинні нічні перемовини керівників України, Росії, Франції та Німеччини закінчились підписанням 12 лютого 2015 року “комплексу заходів” з виконання перших мінських домовленостей. Цю угоду неформально назвали Мінськ-2, пише ВВС
Вона передбачала припинення вогню, відведення зброї від лінії розмежування, обмін полоненими, проведення в Україні конституційної реформи щодо децентралізації з врахування особливостей окремих районів Донбасу, вибори там за українським законом і передачу Україні ділянки кордону з Росією, яку контролюють бойовики.
Планувалось, що все це закінчать до кінця 2015 року, але жоден з 13 пунктів домовленостей повністю так і не виконали – навіть припинення вогню та відведення зброї відбулось тільки частково. Обстріли на Донбасі тривають, навіть з “Градів”.
На річницю Мінська-2 ситуація фактично зайшла в глухий кіт. Анансоване засідання Тристоронньої контактної групи 10 лютого так і не відбулось, адже, як заявив представник України Леонід Кучма, у ньому не було сенсу – необхідні нові домовленості на рівні лідерів країн у “нормандському форматі”.
За рік перемовин змінився і склад Тристоронньої групи. Росія замінила свого представника на досвідченого політика Бориса Гризлова, а ОБСЄ поміняла Гайді Тальявіні на Мартіна Сайдіка.
Рік Мінська-2
Перші мінські угоди уклали на початку вересня 2014 року після розгрому українських військ біля Іловайська й, як твердить українська сторона, в
Перемовини керівників держав тривали всю ніч з 11 на 12 лютого
Росія заперечує присутність своїх військ на Донбасі. Проте нещодавно Володимир Путін визнав, що деякі російські спеціалісти виконують там певні військові завдання.
Перші домовленості зменшили інтенсивність боїв. Проте припинення вогню так і не сталось, а у січні 2015 року конфлікт розгорівся з новою силою.
Проросійські бойовики пішли у наступ поблизу Донецького аеропорту і після тривалого штурму 21 січня змогли його взяти.
Водночас повномасштабні бої почалися поблизу Дебальцевого, яке контролювали українські війська.
Хоча 12 лютого після тривалих нічних перемовин керівники України, Росії, Франції та Німеччини узгодили нові домовленості, які передбачали припинення вогню 15 лютого, 18 лютого бойовики змогли перебрати контроль над Дебальцевим.
Мінськ-2 передбачав припинення вогню, поступове відведення озброєнь від лінії розмежування, обмін полоненими, початок політичного діалогу, проведення місцевих виборів за українським законодавством, амністію учасникам конфлікту, надання особливого порядку самоврядування в окремих районах Донбасу та, після виборів і ухвалення конституційної реформи, отримання Україною контролю над всім кордоном.
Узгоджувати всі положення та технічні питання мала Тристороння контактна група, куди увійшли представник України, Росії та ОБСЄ.
Вже після оголошення припинення вогню бойовики взяли під контроль місто Дебальцеве
Проте перемовини щодо цих пунктів буле не надто результативними – до вересня 2015 року тривали бої зі спробами штурмів з бронетехнікою, як у випаду з тимчасовим заходом бойовиків у Мар’їнку під Донецьком.
Наприкінці серпня Тристороння група домовилась про повне припинення вогню для початку навчального року.
Відтоді інтенсивність обстрілів суттєво знизилась й невдовзі сторони домовились про відведення важкого озброєння від лінії розмежування.
До кінця року більшість зброї таки відвели, проте ОБСЄ постійно фіксує заборонену військову техніку з обох боків, а в останні тижні – навіть обстріли із “Градів”.
Жодного пункту Мінська-2 до Нового року, як записано у документах, повністю так і не виконали.
Головні питання
Хоча досі не виконаний перший пункт Мінська-2 – про повне припинення вогню, – минулого року у Мінську домовлялись про виконання інших 12 пунктів.
Досі не вирішене питання обміну полоненими, яких, за даними української сторони, в окремих районах Донбасу утримують понад 130.
Нещодавно з боку бойовиків пролунала заява судити українських військових за місцевим “кримінальним кодексом” і, можливо, засудити до страти.
Росія відправила вести перемовини у Мінськ важковаговика Бориса Гризлова
Вони заявляють, що Україна пропонує для обміну випадкових людей, й нещодавно висунули нову умову – жодних обмінів не буде до ухвалення Україною закону про амністію.
Важливе питання у перемовинах – проведення місцевих виборів за українським законодавством, яке має запустити низку інших процесів – особливе самоврядування, амністію за нетяжкі злочини й передачу кордону.
За словами представника України у політичній підгрупі Романа Безсмертного, організація виборів зайшла у глухий кут.
Українська сторона наполягає, що у виборах мають брати участь українські партії, вільно працювати українські ЗМІ, а право голосу повинні отримати тимчасово переміщені до інших регіонів мешканці Донбасу.
Окрім того, сторони не можуть дійти згоди щодо виборчої системи – Київ наполягає на пропорційній, а окремі райони – на мажоритарці.
Не допомогла вирішити проблему і спеціальна зустріч керівників чотирьох країн у Парижі на початку жовтня, після якої вони оптимістично оцінювали домовленості щодо виборів.
Раніше бойовики заявляли, що якщо не вдасться домовитись з Україною, то вони самі проведуть вибори навесні.
Проте 11 лютого представник бойовиків Денис Пушилін допустив, що їх таки проводити поки що не будуть, попри проблеми у переговорах.
Конституційний статус
Ключовим питанням є конституційна реформа в Україні, яка прописана у домовленостях.
Пам’ятник бійцям Нацгвардії, які загинули, захищаючи Верховну Раду у день схвалення децентралізації 31 серпня 2015 року
Україна мала, за умови виконання інших пунктів угоди, провести до кінця 2015 року конституційну децентралізацію, але з “врахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів”.
До цих змін мали ввести в дію закон про часткову амністію бойовикам, які не вчинили тяжких злочинів, а також про особливості самоврядування окремих районів.
Проте відбутись це мало після проведення там місцевих виборів за українським законом, про що домовитись так і не вдалось.
31 серпня 2015 року Верховна Рада у першому читанні схвалила проект конституційної децентралізації, у 18 пункт перехідних положень якої записали згадку про “окремі райони”.
Голосування супроводжувалось протестами під Радою та загибеллю чотирьох бійців Нацгвардії, у яких кинули бойову гранату.
Проект децентралізації критикують українські радикальні сили, звинувачуючи владу у наданні Донбасу “особливого статусу”.
Не подобається проект і представниками “ЛНР” та “ДНР”, які наполягають, що документ з ними не узгоджували.
Вони вже кілька разів представляли на перемовинах у Мінську свої проекти змін, які повністю відкидала українська сторона. Після останньої такої спроби у січні перемовини знову зайшли у глухий кут.
З іншого боку, саме українську версію згадки про окремі райони в Конституції підтримали європейські партнери України, наполягаючи, що проект треба ухвалити.
Петро Порошенко обіцяє децентралізацію після виконання безпекових пунктів – припинення вогню, відведення зброї та обміну полоненими
Остаточне голосування проекту мало відбутись до кінця січня, проте українська влада вирішила відкласти голосування.
Верховна Рада змінила регламент роботи і дозволила голосувати децентралізацію на сесії, яка триватиме аж до липня 2016 року.
Також для легітимації цього рішення депутати попросили Конституційний суд роз’яснити хронологічні нюанси ухвалення змін до Конституції.
Петро Порошенко неодноразово заявляв, що умовою виконання Україною своїх зобов’язань є передача їй під контроль кордону між Росією та “ДНР” і “ЛНР”, і тільки потім буде особливе самоврядування та амністія, що не влаштовує іншу сторону.
Проте і українські, і іноземні оглядачі піднімають питання, чи може Захід зняти санкції з Росії, якщо Україна не виконає своїх зобов’язань щодо Мінська?
“У зв’язку з недотриманням режиму тиші з боку представників окремих районів, відсутністю прогресу зі звільнення заручників і виконання інших пунктів мінських угод, вважаю за доцільне проводити чергове засідання Тристоронньої контактної групи тільки після зустрічі міністрів іноземних справ “нормандської четвірки” Леонід Кучма, представник України у Тристоронній групі.
Поки що санкції діють до середини 2016 року, проте все більше західних політиків виступають за їхнє скасування.
На початку 2016 року Петро Порошенко озвучив план запровадити ще кілька форматів перемовин щодо конфлікту, зокрема відпродити формат “Женева” за участю США, долучивши туди ще кілька зацікавлених країн, зокрема і Польщу.
Окрім того, українська сторона намагається підняти на цих перемовинах не тільки питання Донбасу, але і Криму, що не знаходить підтримки у російської сторони.
Нове дихання Мюнхена?
Про те, що ситуація в Мінську заходить в глухий кут, у лютому відверто заявив представник України у Тристоронній групі Леонід Кучма.
Він повідомив про безперспективність нової зустрічі, поки на вищому рівні не ухвалять нового політичного рішення
“У зв’язку з недотриманням режиму тиші з боку представників окремих районів, відсутністю прогресу зі звільнення заручників і виконання інших пунктів мінських угод, вважаю за доцільне проводити чергове засідання Тристоронньої контактної групи тільки після зустрічі міністрів іноземних справ “нормандської четвірки”, – заявив Леонід Кучма.
Чергова спроба досягти якогось прогресу щодо Мінська у “нормандському форматі” на рівні керівників МЗС відбудеться 13 лютого “на полях”Мюнхенської конференції з безпеки, а Тристороння група спробує зібратись 17 лютого.
Останній раз великі надії на прогрес у перемовинах покладались під часзустрічі керівників держав у “нормандському форматі” у Парижі восени 2015 року.
Тоді лунали заяви про певні домовленості і швидкий прогрес щодо виборів, проте реальних результатів так і не було.
Зараз українські представники на перемовинах також налаштовані не дуже оптимістично.
“Зараз треба політичні рішення для прогресу перемовин. Сподіваюсь на краще, але готуюсь до гіршого”, – заявив ВВС Україна Роман Безсмертний.
За його словами, хоч рік Мінська-2 і призвів до відносного затишшя на Донбасі, але за його словами, весь час ідуть розмови і погрози, що бої можуть відновитись. “Є постійний страх перед завтрашнім днем”, – каже він.
