Схоже, знову спостерігається відродження зусиль певних країн із примусу України до перемовин із країною-агресором Російською Федерацією. Чому цей процес рестартував саме зараз та які він має перспективи?
Майданчик – вже готовий
Туреччина знову намагається стати майданчиком перемовин для “замирення” Росії та України. Так, міністр закордонних справ країни Хакан Фідан після завершення дипломатичного форуму у Анталії, де зустрічався з російським колегою, (за сумісництвом – “сумним конем”) Сергієм Лавровим висловив надію: переговори з приводу припинення вогню в Україні розпочнуться вже незабаром.
“Щодо України, ми вважаємо, що обидві сторони досягли межі того, що вони можуть отримати через війну. Ми вважаємо, що настав час розпочати діалог щодо припинення вогню”, – сказав Фідан, передає Reuters.
Втім пропонується розділити “мух” та “котлети”, з турецького погляду. Бо Фідан підкреслив, що переговори не означають визнання окупації з боку РФ, але питання суверенітету і припинення вогню повинні бути предметом окремих обговорень.
За його словами, масштабні людські втрати, поранення понад 500 тисяч осіб і повна руйнація інфраструктури України вимагають термінових кроків.
“Це не є та реальність, яку ми можемо прийняти. Щоб зупинити це, потрібні дискусії, і всі сторони повинні підтримати ідею дипломатичного вирішення війни”, – додав Фідан.
У п’ятницю, 8 березня у Туреччині розпочалися переговори президента України Володимира Зеленського та президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. Турецькі дипломатичні джерела розповіли ЗМІ, що темою перемовин двох лідерів буде війна РФ проти України, причому Анкара знову підкреслить, що підтримує територіальну цілісність України.
“Планується донести, що Туреччина продовжує свої зусилля для якнайшвидшого припинення війни на основі переговорів”, – повідомило джерело.
Туреччина постійно проштовхує тему перемовин України і Росії, нагадує LB: у відеозверненні до учасників саміту Україна-Південно-Східна Європа той-таки Ердоган нещодавно заявив, що готовий прийняти “мирні переговори” на своїй території.
Конференцію скличуть хутко
Але Китай теж відновлює свої “миротворчі” зусилля (хоч поки не на найвищому рівні) й виступає за проведення міжнародної мирної конференції по “кризі в Україні” – котру, на думку влади КНР, свого часу визнають і Москва, і Київ Про це заявив міністр закордонних справ КНР Ван Ї, повідомляє ECNS 7 березня. Конференція, про яку йдеться,нібито має забезпечити участь усіх сторін і чесне обговорення всіх мирних планів.
“Усі конфлікти мають закінчуватися за столом переговорів. Чим раніше почнуться переговори, тим швидше настане мир”, -підкреслив Ван Ї, на додачу запевнивши, що зусилля Китаю спрямовані на прокладання шляху до припинення конфлікту і початку мирних переговорів між Україною та Росією.
За словами Ван Ї, минулий досвід показує: якщоконфлікт затягується, він має тенденцію до погіршення та ескалації – аж до немислимих для зацікавлених сторін масштабів.При цьому помилкові уявлення і прорахунки будуть накопичуватися й можуть призвести до ще більшої кризи.
“Уроки в цьому відношенні не повинні бути забуті”, – резюмував очільник МЗС КНР.
До речі, цим тезам Ван Ї передувала доволі ґрунтовна і складна “артпідготовка”, аби вони не виникли й не зависли у повітрі. Нагадаємо, останній день лютого Китай відправив до України, Росії та країн Євросоюзу свого спецпредставника Лі Хуея із відповідною місією, “для підготовки до мирних переговорів”. Це – вже друге його турне, після першої поїздки Лі Хуей заявив про консенсус щодо “кризи” в Україні.
“Основною метою цього раунду човникової дипломатії є досягнення консенсусу для припинення конфлікту та підготовки шляху до мирних переговорів, і Китай готовий продовжувати грати свою роль і вносити більше мудрості у політичне врегулювання”, – повідомили у МЗС КНР.
Для чого ж такі зусилля?
То що ж насправді подається під маскою мудрості? Чому процес, так би мовити, підготовки до мирних перемовин, знову настільки “загострився”? І чи потрібно це нині самій Росії?
Здається, запитань поки більше, ніж відповідей на них.
Але у подкасті Радіо Свобода відомий український журналіст, публіцист та телеведучий Віталій Портников 5 березня зауважив, що заяви представників Китаю та Туреччини щодо мирних переговорів об’єднувати однією оцінкою не варто, хоч вони і співпадають у часі.
“Ердогану просто потрібно залишатися у центрі уваги як провідному політику міжнародного класу. У Туреччині електоральна демократія, вибори, й Ердогану потрібен такий образ для того, аби демонструвати свої переваги перед політичними опонентами. Тому що вибори не будуть простими: місцеві вибори у Туреччині взагалі ніколи не є простими для влади. Зараз влада у Туреччині не контролює цілу низку провідних міст. І тому для Ердогана це, якщо хочете, елемент передвиборчої боротьби”, – коротко пояснив він резони турецької сторони у цьому процесі.
На думку Портникова, президент Туреччини є “абсолютно реалістичною людиною й розуміє, що зараз якихось перемовин між Росією та Україною не може бути. Втім претендуватиме на певну “ексклюзивність” серед цивілізованих країн саме через діалог з росіянами.
“Він таким чином може готуватися до ймовірної зустрічі з президентом Путіним, який немов би відвідає Туреччину після так званих “президентських виборів” у Росії. Й він може свою політичну позицію з цього приводу мати: з одного боку, ми проводимо вибори у Туреччині, і нам важливо говорити з такими серйозними гравцями, ми за діалог. З іншого боку, такого діалогу не можуть дозволити собі будь-які цивілізовані каїни світу, за винятком Угорщини і Словаччини”, – додав він.
Тобто, Туреччина фактично виступає за заморозку війни: припинення вогню на лінії, де знаходяться нині дві армії – продовжив Портников – але при цьому обидві сторони не визнають приналежності окупованих територій до ворожої країни.
“І з цієї точки зору нам потрібно, аби питання територіальної цілісності не ставилося жодною країною під сумнів. Бо якщо ми будемо цю маячню акцептувати, й Росія ще буде говорити, що Запоріжжя та Херсон є “російськими містами”, як вони зараз у своїх медіа кажуть, а ми будемо з цим немов би вести розмову – то це будуть дві норми міжнародного права. Норма міжнародного права одна, вона наполягає, що все це територія України”, – підкреслив журналіст.
З Китаєм же трохи інша, на думку Портникова, історія. Він вважає, що Піднебесна, знову відправивши Лі Хуея у турне Росією, Україною та Європою, зондує, наскільки Україна сьогодні готова до поступок.
“У Китаю абсолютно чітка позиція, вона не змінювалася, а стала більш жорсткою за цей рік, з часу, коли глава КНР Сі Цзиньпін мав телефонну розмову з президентом України Володимиром Зеленським. Китайці тоді щодо війни РФ з Україною у Радбезі ООН не розмовляли так жорстко, не звинувачували так прямо Захід, не вимагали припинити постачання західної зброї в Україну. Фактично, зараз китайці навіть не приховують, що симпатизують у цій історії Росії”, – констатував він.
Причина такого ставлення, на думку Портникова, єдина: це створює потрібні підвалини для побудови біполярного світу, котрий так хоче побачити Китай. Але у КНР, за його словами, немає особливих важелів тиску ані на Україну, ані на інші країни світу.
