Сім кейсів про те, як борються з хабарами і прищеплюють чесність та порядність своїм громадянам у найбільш передових у цій сфері країнах
Ми проаналізували історію успіху кожної і знайшли 7 способів вбити зло на ім’я корупція, які Україна, яка займає в цьому рейтингу скромне 130-е місце, може підглянути у перших.
Урок №1. Данія: Щасливі хабарів не беруть
Вихідні дані: Перша у списку лідерів – Данія – конституційна монархія з низькою інфляцією (2,4%) і безробіттям (5%) та високими податками. Вже кілька років вона зберігає звання найдорожчої для життя в Європі країни. Данія також очолює рейтинги країн з гендерної рівності, егалітаризму та за рівнем щастя.
Проблема корупції в цілому і хабарництва зокрема тут ніколи гостро не стояла. До такої міри, що багато данців не розуміють, що являє собою це явище.
Як вони це роблять: Якщо говорити глобально, то секрет успіху цієї країни в глибоких демократичних традиціях, а якщо фокусно – в загостреному цивільному почутті відповідальності. Інклюзивна політична культура, висока соціальна згуртованість і активність (40% датчан займаються волонтерською діяльністю) – все це властиве жителям Данії і «виросло» у них як у нації природним чином.
Функцію наглядового органу в країні, по суті, виконують ЗМІ: чиновник, якого мас-медіа запідозрять в корупції, може відразу прощатися з кар’єрою.
Хвилинка конфузу: чи означає все це, що датські чиновники «данини» не беруть взагалі? Колишній міністр Міноборони країни Карл Хольст так не думає. У 2015 році місцеве видання The Lokal розповіло про те, що міністр використовує державні ресурси в особистих цілях. Чиновник одразу ж добровільно склав повноваження.
Урок №2. Фінляндія: Все, що могло бути винайдено, вже винайшли. Користуйся
Вихідні дані: Ще одна північна країна, умовно вільна від корупції – Фінляндія, яка століття проіснувала в складі Російської імперії і зуміла за 100 років незалежності побудувати демократичну республіку. Кілька разів укладачі рейтингів оцінювали Фінляндію як найстабільнішу і найкращу для життя країну в світі. Кілька років вона впевнено утримує верхню позицію серед країн з вільною пресою.
Корупція – одна з тих проблем, яку довелося вирішувати незалежній Фінляндії в повоєнний час. В перше мирне десятиліття за хабарництво було засуджено 549 осіб. Наступна хвиля припала на початок 2000-х (пам’ятаєте, як у 2003 році голова уряду Тар’я Халонен намагалася приховати €1 млрд бюджетних коштів?).
Як вони це роблять: Історія боротьби з корупцією по-фінськи виглядає банально. Вони просто все зробили правильно. Взяли інструменти, які довели свою ефективність в інших країнах, і застосували їх у себе: дали свободу пресі, відмовилися від недоторканності президента, депутатів, чиновників і суддів, забезпечили роботу принципам відкритості та гласності. Все це не змогло вбити спадкову звичку приймати подарунки, але вивело це явище з категорії буденного.
Хвилинка конфузу: Корупційні скандали тут як і раніше трапляються. З останніх – суд над головою підрозділу по боротьбі з наркотиками гельсінкської поліції Яарі Аарніо, який організував контрабандний канал перекидання гашишу з Нідерландів до Фінляндії.
Урок №3. Швеція: Моралізуйся або піди
Вихідні дані: Все, що Фінляндія зробила для боротьби з корупцією 50 років тому, сусідня Швеція почала практикувати з XIX століття, паралельно з модернізацією економіки. У підсумку за два сторіччя вона стала однією з найменш корумпованих країн з найбільш конкурентоспроможною економікою в ЄС і високим рівнем життя. А в цьому році очолила рейтинг найкращих країн для жінок.
Важлива особливість країни – найвищий рівень університетської освіти.
Як вони це роблять: Шведи люблять вчитися, в тому числі і моралі. У 1923 році тут з’явилася громадська організація Інститут проти хабарів, який ось уже 100 років, по суті, вчить моралі, роз’яснюючи, що прийнятно, а що ні, змінює суспільну свідомість. Вирішувати складні етичні проблеми шведам допомагає опублікована інститутом брошура «Керівні етичні правила надання привілеїв, які сприяють встановленню контактів у діловому житті». У ній по пунктах перераховано, які привілеї доречні, які – ні.
Заклики до свідомості держава підкріплює жорстким законодавством. Так, приватна компанія, викрита у хабарництві, зобов’язана повернути суму хабара та прибуток, яку з її допомогою вдалося отримати, і заплатити штраф. Зараз верхня межа штрафу для бізнесу – 10 млн крон (понад $1 млн), але обговорюється збільшення.
Хвилинка конфузу: Навіть у Швеції на любові до грошей можна зловити міністрів закордонних справ. У 2014 році в політичній корупції – небезкоштовному лобіюванні Михайла Саакашвілі – звинувачували Карла Більдта. А на початку цього року почалося розслідування щодо Марго Велльстрем: є підозра, що міністр закордонних справ завдяки хабару купила квартиру за зниженою ціною.
Урок 4. Нова Зеландія: Життя без корупції як національна ідея
Вихідні дані: Четверта в рейтингу найменш корумпованих країн – Нова Зеландія, колишня британська колонія, яка і сьогодні формально залишається домініоном Королівства. А по факту – це цілком демократичноа та самостійна держава на краю світу. Лідер у рейтингу миролюбності і людської свободи.
Принцип «життя без корупції» тут став національною ідеєю з моменту будівництва незалежної держави (середина XX століття).
Як вони це роблять: Профілактику корупції вели традиційними способами – розмежування держсектору та бізнесу, прозорість роботи держорганів, незалежні ЗМІ. Нова Зеландія раніше за всіх стала застосовувати в себе оплату праці за результатами для держслужбовців вищої та середньої ланки.
Дотримуватися високих моральних принципів чиновникам допомагають ЗМІ, які регулярно оприлюднюють акти чиновницького каяття у вигляді повернення привласнених грошових коштів до казни. Наприклад, у 2010 році газета Nzherald.co.nz писала: «Д. О’коннор – $ 6,66 (повернув), $ 75 (особисті витрати, повернув); П. Хороміа – $ 82,5 (алкоголь на вечері, повернув через 10 днів), $ 330 (частина різдвяної вечері, повернув ближче до весни)».
Хвилинка конфузу: Серйозних корупційних скандалів тут не трапляється. Найгучніший стався років шість тому, коли міністр сільського господарства за рахунок бюджету замовила в ресторані на діловій зустрічі дві пляшки білого вина вартістю в $110. Два тижні вся країна стояла на вухах.
Після того, як вибухнув “панамський скандал», податківці Нової Зеландії в числі перших почали розслідування відносно клієнтів Mossack Fonseca.
Урок 5. Нідерланди: Стимулюй, а не імітуй чесність
Вихідні дані: Ті самі Нідерланди, які у 80-ті були західноєвропейським плацдармом організованої злочинності, на початку 2000-х оновили антикорупційне законодавство, щоб захистити суспільство від впливу злочинного світу, а зараз не хочуть бачити Україну в ЄС у тому числі через високий рівень корупції. І в цьому їх можна зрозуміти: незважаючи на те, що в уявленні багатьох Голландія асоціюється з не надто високоморальними речами,такими як маріхуана та квартал червоних ліхтарів, чесність у цій країні – найбільш культивована чеснота чиновника.
Заодно це ще і найпривабливіша країна для ведення бізнесу в Європі і найбільш благополучна країна для дітей.
Як вони це роблять: Основний принцип національної антикорупційної політики – стимулювання чесності» (promotion of integrity). Integrity – це одночасно і репутація, і почуття власної гідності, і професійна честь. А посягання на це саме integrity розцінюється в нідерландському суспільстві як злочин, рівнозначний вбивству. Голландцеві легше розлучитися з грошима, майном або робочим місцем, ніж втратити чесне ім’я.
Звичайно ж, тут це працює тільки в сукупності з високим рівнем життя, справедливою оплатою праці та наявністю демократичних прав і свобод. Розслідування корупційних справ та покарання винних відбувається на трьох рівнях – всередині держорганізацій, у Службі громадського обвинувачення та в генпрокуратурі.
Винними в корупції завжди визнають обидві сторони – того, хто бере і того, хто дає хабар. А для порушення кримінальної справи достатньо одного факту прийняття подарунка або послуги. Тому, коли голландця запрошують на обід, він пам’ятає: ніколи не змушуй інших платити за себе, плати сам або нехай платить твоя організація.
Хвилинка конфузу: Бездоганна чесність – шлях непростий. Ось і міністр безпеки та юстиції Нідерландів Іво Опстелтен на ньому не встояв. У минулому році він подав у відставку через скандал навколо сумнівної угоди між прокуратурою і відомим наркодилером, досконалої 14 років тому. Опстелтен визнав, що раніше він надавав парламенту неправдиву інформацію про цю справу.
Урок №6. Норвегія: Фінансова оголеність – це не соромно, але неприємно
Вихідні дані: Норвегія теж вирішила піти шляхом бездоганної чесності, але розставила свої акценти. Це єдина у світі держава, де інформація про розмір зарплати та стан банківського рахунку кожного громадянина перебуває у вільному доступі на сайті місцевої податкової.
Як вони це роблять: Інформація про доходи і податки в цій країні ніколи не була таємницею, правда до 2002 року, щоб дізнатися розмір зарплатні сусіда чи знайомого, потрібно було звернутися з заявою в податкове управління, а з приходом до влади лібералів цю інформацію почали викладати в публічний доступ. Суспільство обурюється, намагаючись відстояти право на недоторканність особистого життя. Дослідження показали, що фінансова оголеність призвела до зростання злочинності та соціальної дискримінації. Але шосте місце в рейтингу доводить: боротися з корупцією це допомагає.
Хвилинка конфузу: Низький рівень сприйняття корупції в державі не означає, що високі моральні стандарти також бездоганно будуть застосовуватися і у взаєминах національного бізнесу з іншими країнами. Наприклад, Норвегія торік на цьому прокололася тричі. Телекомунікаційний холдинг Telenor прославився тим, що протягом декількох років практикував вихід на ринки Євразії і Пакистану через «данину». Топ-менеджери компанії Yara International, що виробляє добрива, давали хабара в Лівії. А норвезька військово-промислова група Kongsberg нечесно вирішувала свої питання в Румунії.
Урок №7. Швейцарія: Є досвід, який не можна повторити. Просто змирися
Вихідні дані: Сьоме місце в рейтингу займає країна, яка не страждає від проблем з внутрішньою корупцією, зате постійно має справу з міжнародною. І взагалі, Швейцарії належить дуже дивна роль в русі світових фінансових потоків. З одного боку, вона – найбільший офшорний центр, з іншого – світовий жандарм, якому раз по раз доводиться допомагати в розслідуванні чужих корупційних справ.
Як вони це роблять: Тому багато зусиль швейцарські законотворці витрачають на боротьбу з міжнародною корупцією і розслідування чужих корупційних справ. Це виглядає як вибачення за власний добробут, в силу якого Конфедерація стала настільки привабливою для фінансів зі всього світу, не завжди кристально чистих.
А ось боротьба з внутрішньою корупцією протікає мляво. Тому її незначний рівень можна пояснити скоріше високим рівнем життя і культури в країні, а також демократичними принципами, які практикуються.
Чиновники просто не звикли красти. Хоча в швейцарському кримінальному праві досі залишається багато прогалин, які дозволяють вишукати можливості за наявності бажання. Наприклад, тільки в 2014 році індивідуальну корупцію було переведено до категорії безумовних кримінальних діянь (до цього кримінальне переслідування починали лише після заяви потерпілого). Новий закон врешті-решт поширився і на керівників спортивних організацій, бізнес-структур та асоціацій. До цього їх могли звинуватити лише в недобросовісній конкуренції.
Хвилинка конфузу: При всьому цьому конфузи і тут трапляються постійно. Ось свіжий приклад. Низка банків країни, в тому числі найбільші UBS і Credit Suisse, фігурують у документах Mossack Fonseca у числі банків, які співпрацюють з офшорами.
