«Комунальні служби Вінницьких органів влади»? Ні! Комунальний – означає того, хто надає послугу, а саме комуна. Очевидно, що продаж населенню газу «Облгазами Фірташа» і електроенергії «Обленерго Григоришина-Порошенко» не можна відносити до комунальних послуг. Псевдо КП «Вінницяоблводоканал» теж непідконтрольний Вінницькій громаді-комуні.
Влада на державному рівні не стільки вирішує проблеми і полегшує умови життя населення, як створює їх для них!…
Зокрема, у проблемах КОМУНАЛЬНИХ послуг та платежів. Вперше розділення державної власності на державну і комунальну відбулось у 1989 р. із прийняттям Закону УРСР «Про місцеві ради народних депутатів і місцеве та регіональне самоврядування». Із прийняттям Конституції України в 1996 р. воно випливло в окремому ХІ розділі «МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ». Далі у прийнятому в 1997 р. ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
У Господарському кодексі від 2003 р. проведений розподіл власності і утворення комунальної форми власності. Отже, комуна́льна власність – одна з трьох форм власності (поряд з державною та приватною).
Поряд з державною власністю це одна з двох форм публічної власності. За своєю суттю комунальна власність є колективною. В зарубіжному розумінні – таку власність називають муніципальню.
В прикладному значенні, під комунальною власністю розуміють власність територіальних громад на належне їм майно, що використовується для спільних потреб громади і керується відповідними органами місцевого самоврядування.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Отже, заклади і установи комунальної власності надають КОМУНАЛЬНІ послуги для їх власників і повинні отримувати відповідні КОМУНАЛЬНІ платежі.
Комунальні платежі – це платежі юридичних осіб і громадян за користування комунальними послугами. Житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є:
– власник житла;
– споживач послуг;
– виконавець послуг;
– виробник послуг.
Очевидно, що надання послуг населенню з продажі газу і електроенергії не можна відносити до комунальних послуг…
