Про випадки тотальної корупції у цій державній структурі відомо давно… Чимало фактів вже виявлено, по яких і зараз тривають розслідування…
Втім, керівництво Укрзалізниці навіть за таких обставин вперто продовжує розповідати пасажирам України та журналістам зокрема свої казки на ніч про дотримання стандіртів якості, які самі часто не дотримують…
В “Укрзалізниці” стверджують, що готові збільшувати кількість партнерів за умови чіткого виконання усіх вимог за стандартом.
Про це йдеться у повідомленні УЗ у відповідь на запит журналістів. У ньому йдеться про те, що в останні кілька років постачання олив та мастильних матеріалів “Укрзалізниці” та Міністерству оборони майже повністю монополізували кілька компаній, які пов’язують з оточенням народних депутатів Олександра Грановського та Олександра Пономарьова.
У повідомленні “Укрзалізниці” стверджується, що діючий стандарт “розроблено з урахуванням таких вимог, щоб оливи та мастила, які використовуються на залізничному транспорті, вироблялись на сучасних підприємствах за світовими стандартами якості”.
“Таких підприємств в Україні небагато, наразі лише три вітчизняні підприємства мають допуск відповідно до стандарту Укрзалізниці. Ми запрошуємо до співпраці всіх вітчизняних та іноземних виробників якісних олив та мастил”, – заявив директор з інженерно-технічного забезпечення Укрзалізниці Григорій Бойко.
В Укрзалізниці зауважують, що порядок допуску, який включав складну процедуру магістральних випробувань, лібералізували. Процедура включає чіткий механізм допуску олив та мастил до застосування на рухомому складі. У той же час впродовж минулого року й дотепер до Укрзалізниці надійшло лише кілька звернень від виробників щодо проходження такої атестації.
А ФАКТИЧНО…
Дві бізнес-групи виграють більшість тендерів “Укрзалізниці” та Міноборони на постачання мастильних матеріалів. За історією успіху стоїть стандартний набір українського бізнесмена: обмеження конкуренції, народні депутати та завищені ціни!
В останні роки постачання олив та мастильних матеріалів “Укрзалізниці” та Міноборони майже повністю монополізували кілька компаній, які пов’язують з оточенням двох відомих у вузьких колах депутатів. Саме з впливом народних обранців співрозмовники ЕП пов’язують такий успіх цих фірм.
Перша компанія — ТОВ “Агрінол”. Вона випускає оливи на базі бердянського заводу “Азмол”, який до 2016 року належав “Нафтогазу України”. Коли постало питання про його приватизацію, тодішня влада традиційно “бачила” серед покупців найбільші світові нафтові компанії на кшталт Chevron або Shell.
Проте реальність виявилася іншою: завод контролюють родичі колишнього “регіонала”, а нині депутата від “Волі народу” Олександра Пономарьова. Він і сам відкрито виконував роль адвоката сімейного бізнесу у скрутні моменти.
Постачанням продукції “Агрінолу” займаються офіційні дилери компанії. Найчастіше для цього використовується фірма “Міроіл”. У її активі — величезна кількість виграних останніми роками державних замовлень на мільйони гривень.
Інший фаворит — київський завод КSM. Його продукцію продають фірми з групи “Трейд коммодіті”, яка у 2016 році стала активним учасником державних тендерів.
У 2018 році на неї припадало 35% поставок пального Міноборони, а у 2017 році цей показник становив 60%. Приблизно такий же успіх компанія демонструє і в тендерах “Укрзалізниці”: у 2018 році на неї припало 40% постачань, у 2017 році — 50%.
“Коммодівців” пов’язують з оточенням народного депутата від БПП, “адвоката Харкова” Олександра Грановського. У 2017 році бізнесмен Андрій Адамовський, відомий співпрацею з Грановським, заявив, що є “одним з інвесторів” цієї компанії.
Другим інвестором був названий Володимир Трофименко. Сам депутат спростовував свою причетність до компанії. Її офіційним засновником і директором значиться житель Кам’янського Вадим Майко, який раніше не відзначався успіхами на ринку пального.
Після хвилі скандалів і судових позовів “Трейд коммодіті” перейшла в стадію банкрутства, але її справу продовжують “рідні” “Август пром”, “Фідея” та “Торум”.
“Укрзалізниця”: тобі — половина, мені — половина
Потреби “Укрзалізниці” у мастильних матеріалах у 2018 році повністю забезпечили компанії з орбіти двох згаданих бізнес-груп: “агрінолівці” поставили залізниці 7,941 тис тонн, фірми з групи “Трейд коммодіті” — 7,861 тис тонн.
Чому весь обсяг розділився на дві майже рівні частини — питання до замовника, який таким чином сформував технічне завдання. Чи були інші охочі на ці лоти?
Так. В Україні достатньо виробників олив та мастильної продукції і більшість з них не проти позмагатися за право постачати продукт одному з найбільших споживачів цього товару. “Укрзалізниця” закуповує оливи радянських стандартів і до останнього часу, за словами постачальників, проблем з доступом до тендерів не було.
“Кілька років тому “Укрзалізниця” запровадила СОУ — стандарт організації України. Це спеціальні правила атестації, відповідно до яких усі мастильні вироби, які постачаються залізниці, повинні проходити випробування. Тобто треба отримати допуск”, — не “під запис” розповідає представник однієї з компаній-виробників.
Такі допуски наразі є тільки у компаній “Агрінол” і “Торум”. Щоб отримати спеціальну акредитацію, скаржаться виробники, треба пройти усі кола пекла.
“Придумали цей допуск і тепер ніхто не розуміє, як його отримати. Компанії пишуть листи, а їм відповідають: у вас все гаразд, але додайте ще кілька папірців. Так щоразу. На це можуть піти роки, а тимчасом продукцію постачають дві компанії. Для інших тендер закритий”, — розповідає представник одного з торговців.
Ледь не єдиний робочий інструмент боротьби з гегемонією “Торума” та “Агрінола” — скарги в АМКУ. 31 травня таким чином був заблокований тендер на постачання олив та мастил на 388 млн грн. Розгляд скарг призначений і за закупівлями на менші суми.
Утім, блокування тендерів залізничників не лякає. У скрутний момент УЗ завжди підстрахує виробник з Бердянська. Як стало відомо ЕП, “Агрінол” на час блокування одного з тендерів погодився позичити “Укрзалізниці” необхідний обсяг олив.
Є два факти, які свідчать про велику довіру менеджменту УЗ до компанії родичів Пономарьова. По-перше, “Укрзалізниця” вирішила не прописувати штрафів на випадок невиконання угоди. По-друге, оціночну вартість позиченої оливи дозволила визначати позикодавцю. В УЗ запевнили, що така ціна відповідає середній ринковій.
Однак, за даними директора “Консалтингової групи А-95” Сергія Куюна, УЗ на тендерах штучно обмежує конкуренцію і купує оливи з націнкою до 56% від ринкової ціни. Через це, каже Куюн, монополіст щорічно переплачує близько 150 млн грн.
У 2019 році залізниця планує купити 16 тис тонн мастильних матеріалів. Хто виграє на тендерах і чи зміниться щось у питаннях конкуренції — покаже час. З позитивного: АМКУ останнім часом почав пильніше придивлятися до закупівель компанії.
Під час підготовки статті з’явилися дані, що УЗ замовила у компаній “Міроіл” та “Торум” ще 1197 тонн олив виробництва заводів “Агрінол” і КСМ на 53 млн грн. За іншими чотирма тендерами, які передбачають закупівлю 10 тис тонн продукції на 450 млн грн, договори не підписані — учасники проходять процедуру кваліфікації.
