Тема боротьби із житлово-експлуатаційними конторами вже давним-давно стала вічною. Часто від сусідів та знайомих можна почути кумедні історії про те, як хтось пішов боротися із ЖЕКом, і… , звісна річ, марно.
Тема боротьби із житлово-експлуатаційними конторами вже давним-давно стала вічною. Часто від сусідів та знайомих можна почути кумедні історії про те, як хтось пішов боротися із ЖЕКом, і… , звісна річ, марно. Усі посміються, бо лише дурний захоче добровільно розбиратися з комунальними тарифами чи невиконаними обов’язками. Так думає більшість, дозволяючи ЖЕКам тихенько залазити в кишені пересічних вінничан і копієчка за копієчкою насмикувати собі багатомільйонні статки. Але кому потрібні ці марудні конфлікти? Хто з охотою буде витрачати день за днем, аби просто з кимось зайвий раз посваритися? Тихіше їдеш – далі будеш? Чи, може, вже час шукати інші приказки?
ЖЕКо-конфлікт – явище давнє, запущене і, як правило, дуже виснажливе. Добровольця, який без примусу піде розбиратися із завищеними тарифами чи невиконаними обов’язками, днем з вогнем не знайдеш. А все чому? Більшість просто боїться зайвого головного болю та, не знаючи своїх прав, не вірить у результативність власних намагань. ЖЕКи користуються незнанням своїх жертв (а за сумісництвом і клієнтів) й обдирають їх, як хочуть. Якщо ви думаєте, що ця історія не про вас, давайте разом подивимося на взаємини одного ЖЕКу, точніше ЖЕО та одного вінницького будинку…
Отже, мова йде про боротьбу жителя будинку №184, що по вулиці Свердлова із приватною канторою «ЖЕО».
Оскільки «ЖЕО» – підприємство приватне й непідзвітне органам влади, воно може легко впроваджувати свою власну політику (звісно, у межах закону). Якщо виникає якесь невдоволення – мешканці будинку можуть скаржитися на ЖЕО лише… власне ЖЕО, або (але це вже крайня інстанція) прокуратурі. Власне, ці інстанції вже пройдено, і не раз. Але чому систематичне необґрунтоване підвищення тарифів, невиконання обов’язків та навіть крадіжка нежитлового приміщення залишається, у першу чергу, без уваги самих мешканців будинку і прокуратури? За словами мешканців, ЖЕО залазить до їхніх кишень та потроху, щоразу більшими шматками, витягує звідти кошти, крихта за крихтою, назбируючи собі «на пиріг» та ще й з маслом. Якщо ж розбиратися з усіма способами обдирання урожайної липки під номером 184, можна просто закопатися у … Тож поговоримо про кожну конфліктну ситуацію окремо.
Тарифи… Вічна проблема споживачів і ЖЕКів. Перші завжди вважають, що платять завищену ціну, другі бідкаються, що тарифи занадто малі й їх не вистачає навіть на покриття найнагальніших витрат. Хто ж правий?
В 2012 році тарифи на утримання відомого нам будинку № 184 по вулиці Свердлова були збільшені майже вдвічі. Тариф було затверджено рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради.
Найбільшу цікавість викликає оплата експлуатаційних витрат, бо послуги не надаються, а кошти вираховують.
Так, наприклад, в одному з актів виконаних робіт ЖЕО, що потрапив до нас випадково, перераховується такий перелік робіт та послуг: прибирання прибудинкових територій, прибирання підвалу, техповерху та покрівлі, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, технічне обслуговування димовентканалів, поточний ремонт, освітлення місць загального користування, енергопостачання та технічне обслуговування ліфтів (а будинок №184, що по вул.. Свердлова – п’ятиповерховий, тобто ліфтів немає), прибирання сходинкових кліток, поливання дворів, клумб і газонів, догляд за зеленими насадженнями, побілка дерев (об’єм використаного матеріалу збільшено у п’ять разів!), олійне фарбування сходових клітин (у грудні, січні, березні – при нульовій температурі!), нанесення штукатурки (ніякої штукатурки місцеві мешканці не бачили протягом останніх п’яти років!), побілка бордюрів (в зимовий час!), ремонт систем водопостачання і окремим пунктом – обслуговування систем водопостачання!
За словами жителя цього будинку Ніколенка Петра, фактично жодна з перерахованих «додаткових» послуг ПП «ЖЕО» жодного разу не виконувалася, однак в акті виконаний робіт зазначається. В результаті, жителі платять ЖЕО лише за їхні примхи.
«Звернення – пуста справа, мене весь час відсилають від однієї інстанції до іншої, кажуть, що це не їх компетенція, – каже Ніколенко Петро. – А чия? Якщо навіть прокуратура не хоче займатися цією справою, не бачить тут ніякого злочину. А потрапити на прийом до чиновника – просто жах, бувають такі, що роблять собі прийом раз на місяць. А якщо цей час пропустити, доведеться чекати ще місяць. Ніякої надії. Нікому нічого не треба…»
Сьогодні, головною перешкодою для нормального комунального життя фахівці називають банальні людські лінощі. Мешканці, прийшовши додому, хочуть відпочити, а не займатися проблемами громади та управлінням спільним майном. Втім, альтернатива очевидна: віддавши управління своїм будинком комусь безконтрольному, можна виявити одного вечора, що відпочити уже ніде – дім у тебе відібрали.
А так нам, недолугим, і треба: якщо своє власне не хочемо відстоювати, то й будемо платити. За соціальну пасивність і громадську байдужість у цьому випадку є конкретна плата, яку цілком можливо порахувати. Справа навіть не в неуважності прокуратури абощо. Якби жителі будинку взялися серйозно за цю справу, вирішити її можна. Просто, мабуть, простіше відкупитися податком на лінощі, який і збирає ЖЕО.
