Батьки мають право спитати конкретну суму, яку школа витрачала за три роки, включно з добровільними пожертвами.
Разом із навчальним роком в українських школах починається сезон “благодійних” внесків. У батьків просять гроші на канцелярію, меблі і навіть ремонт всієї школи.
Про це йдеться в сюжеті “Сніданку з 1+1”.
Одна з матерів – Тетяна Глускіна – поділилася своїми спогадами: 2014 року її син вступив до гімназії. Як і решта батьків першокласників, вона надіслала на банківський рахунок вступний благодійний внесок – 8000 гривень. Лише з першокласників того року зібрали близько 100 тисяч доларів за один день – начебто на ремонт школи.
Однак директор навчального закладу не надала ні батькам, ні контрольним органам жодних документів, чеків та кошторисів. Тоді відкрили кримінальне провадження, та результату немає й досі.
Директор столичної школи №249 Альона Хилько тим часом стверджує, що державних грошей вистачає на все, що потрібне для навчання. У закладі, який вона очолює, не існує ні благодійного фонду, ні добровільно-примусових батьківських внесків.
“Щороку формуємо бюджетний запит, відправляємо в управління освіти і, відповідно до наших потреб, нам надають кошти. Зробили повністю за рахунок бюджетних коштів ремонт: придбали парти, стільчики, дошку, стінку. Тобто кабінет – готовий, чекає дітей. На літо нам виділили 5000 гривень тільки на придбання шкільної документації”, – зауважила вона.
В ГО “Батьки SOS” наголошують, що звинувачувати у шкільній корупції одну сторону як мінімум несправедливо: якщо збирання грошей на “ремонт і штори” – це зазвичай ініціатива адміністрації школи, то подарунки і конверти “з вдячністю” вчителям на всі свята у році – звичка і воля самих батьків.
“У вересні всі вчителі, всі директори ознайомлені з наказом, що всі грошові кошти вони не мають права отримувати… Але розумієте, тут ще є велике бажання батьків: подарувавши 1000 гривень вчительці, вони досі вважають, що серед 30 дітей – моя буде найбільш доглянута, їй найбільше робитимуть поблажок чи будуть найбільше на неї звертати увагу”, – каже Альона Парфьонова з ГО.
У профільному міністерстві визнають, що державних грошей справді вистачає, але якщо батьківські внески добровільні – нічого проти них не мають. Ще й обіцяють: якщо нардепи таки ухвалять новий закон про освіту, ці відносини стануть прозорішими.
“У законі ми застерегли те, що ті кошти, які батьки будуть вносити, вони повинні а) вносити в банк через касу, б) повинна бути дуже чітка звітність за ці гроші, прозорість використання грошей. І що дуже важливо: батьки, які дають ці гроші, мають визначити цілі, на які ці гроші підуть”, – зауважив Павло Хобзей, заступник міністра освіти і науки України.
Роман Бондаренко, юрист ГО “Батьки SOS” наголошує, що батьки школярів мають бути передусім зацікавлені в тому, що ремонти у навчальних закладах мають проводити організації з відповідними ліцензіями та сертифікатами.
“Ремонти роблять не батьки, навіть не директор школи, ремонт робить місцева влада”, – зазначив він, уточнивши, що місцеве управління освіти має підписувати договір на проведення робіт з підрядником. Перед підписанням проводиться тендер, на оплату робіт виділяються держкошти, після чого робиться ремонт, а за його результатами підписується акт про прийом-передачу виконаного.
Також у громадській організації радять батькам не поспішати здавати гроші на благодійність і поцікавитися у директора, які кошти були отримані від держави. Батьки мають право спитати конкретну суму. Крім того, кошторис вони мають право запитати і в районного управління освіти.
Якщо все ж батьки хочуть здати власні кошти, то їм рекомендують відмовитися від зборів готівки і надсилати гроші на рахунок школи з цільовим призначенням (кожен навчальний заклад має право відкрити його в Державній казначейській службі).
Бондаренко наголосив, що благодійна допомога – добровільна і не передбачає вигод для людей, які її здійснюють. А за вимагання грошей передбачена кримінальна відповідальність.
