Відсутність коментарів щодо референдуму в Угорщині проти мігрантів не означає, що в Європі не слідкують за угорськими подіями. Швидше, ніхто не знає, як лідер Угорщини Віктор Орбан діятиме далі. Водночас небезпека тут виходить не лише від угорської, а й від європейської влади.
Про це пише «Європейська правда».
Нагадаємо, уряд Угорщини у своїй суперечці з Брюсселем вирішив задіяти «глас народу». На референдум винесли таке питання: «Чи хочете ви, щоб ЄС мав право зобов’язати Угорщину до обов’язкового розселення негромадян Угорщини навіть без згоди на це угорського парламенту?».
Фактично уряд Віктора Орбана хотів мати ще один козир, щоб не виконувати зобов’язуюче рішення Ради ЄС про перерозподіл мігрантів, які зібралися у прикордонних державах-членах ЄС. Нині йдеться про незначну кількість, майже 1300 людей (хоча їх угорці також не прийматимуть з принципових міркувань). Та згодом, побоюються в Будапешті, до них можуть спрямувати значно більшу кількість біженців з Близького Сходу та з Африки.
Опоненти Орбана обрали найвигіднішу тактику. Вони агітували не йти на референдум. І зрештою – виграли. На виборчі дільниці прийшло лише 43% виборців. І хоча більшість з них проголосувала за урядову ініціативу, але вона не набрала мінімального порогу у 50% голосів. Відповідно, референдум був визнаний недійсним. Попри те, що 98% з тих, хто прийшов на дільниці, підтримали пропозицію прем’єра.
Опоненти уряду обрали «тактику ігнорування» і закликали своїх прибічників не приходити на дільниці. Поза тим, уряд спробував переконати всіх, що він не програв, а виграв на референдумі. Для цього, щоправда, він сховався від ЗМІ – прес-конференцію прем’єра провели за відсутності журналістів, лише з телеоператорами.
Можна впевнено говорити, що рішення про неучасть Будапешта в розподілі мігрантів не буде скасоване. Для угорської влади це – принципове питання. В уряді Орбана вже шукають інші юридичні важелі для цього. Зокрема, прем’єр вже заявив про наміри ухвалити поправки до Конституції, які заблокували би можливість «примусового» розподілу мігрантів, без згоди на це парламенту країни. Тому Будапешт має всі підстави говорити про те, що всі плани будуть втілені.
В інших питаннях міграційна політика країни також лишається без змін. Зокрема, Угорщина, яка ще в 2015 році збудувала стіну з колючого дроту на кордоні з Сербією, нині планує додатково посилити фізичний захист свого кордону. Побудова стіни з колючого дроту є внутрішнім питанням Угорщини, це питання не виносилося на референдум і провал голосування не впливає на рішення уряду…
У разі перемоги угорського уряду – якби Орбан на підставі референдуму міг зупинити рішення Ради ЄС – низка країн могли піти тим самим шляхом. І не лише у питаннях міграції. Але функціонування Євросоюзу можливе лише в разі, якщо всі країни-члени виконують спільне рішення. Інакше вже наступного року десь у Німеччині чи Франції, приміром, може відбутися референдум про те, що Берлін або Париж відмовляється перераховувати кошти до бюджету ЄС. Або встановлює власні правила торгівлі, або не визнає безвізовий режим з Україною тощо. Це був би прямий шлях до занепаду єдиної Європи. І цього, мабуть, найбільше побоювалися противники референдуму.
Також варто зауважити, що єдиний ринок навряд ЄС чи є зоною ризику – він вигідний всім країнам, і питання, пов’язані з його роботою, навряд чи здобудуть підтримку на референдумі. А от зовнішня політика – благодатне поле для популістів. Недарма саме українське питання, як пам’ятаємо, було винесене на схожий референдум у Нідерландах. Отже, для нас цей підсумок голосування є, без сумніву, бажаним. Водночас, нинішній результат точно не є безпечним для Європи. І про його приховану загрозу наразі майже не згадують.
Конфлікт між Будапештом і Брюсселем має також персональну складову. Угорський прем’єр Віктор Орбан та президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер відверто недолюблюють один одного, а свого часу Орбан голосував проти призначення Юнкера на посаду керівника ЄК. І йдеться не лише про особистісні моменти – угорський лідер та його візаві з Брюсселя розходяться у баченні того, яким має бути Євросоюз і як він має змінитися. Це – головна ціннісна розбіжність між політиками. Саме це є першопричиною нинішнього конфлікту (та, зрештою, референдуму).
У Будапешті скаржаться, що Брюссель за нинішнього складу комісії нерідко виходить за межі повноважень і втручається у внутрішні справи країн-членів, а ще – хочуть внести зміни до установчих договорів ЄС, обмеживши права Єврокомісії, що, в свою чергу, не подобається Юнкеру. Тому в Брюсселі також слідкували за угорським голосуванням і чекали на його результати.
