Після візиту до Києва помічниці держсекретаря США Вікторії Нуланд з’явилася інформація, яку пані Нуланд після хвилі обурення в українському суспільстві частково спростувала – про те, що Сполучені Штати очікують від України практично негайного внесення змін до Конституції в частині особливого статусу Донбасу, амністії бойовиків і проведення виборів на окупованих територіях.
По-перше, жодна держава не в змозі провести вибори на окупованих ворогом територіях. Спочатку ці території мають бути звільнені.
По-друге, через двохдесятилітню нездатність влади забезпечити присутність на Донбасі якісного українського продукту, російська пропаганда де-факто отримала монополію на формування світогляду частини наших співвітчизників. Два роки війни ці наші співгромадяни споживали ВИКЛЮЧНО антиукраїнську інформацію. Проводити в таких умовах вибори на Донбасі – те саме, що у 40-х роках минулого століття укласти мир з Німеччиною і провести у ній вибори. На цих стовідсотково чесних, під міжнародним контролем виборах неодмінно перемогли б провідні діячі нацистського режиму.
Окупанти, колаборанти, міжнародні терористи і просто державні злочинці повинні передусім скласти зброю – під гарантії амністії для рядових учасників антидержавних з’єднань, не замішаних у тяжких злочинах. Має бути повністю відновлений конституційний лад і проведена тривала процедура, аналогічна німецькій денацифікації. І лише після цього, отримавши гарантії, що жоден державний злочинець не опиниться у владі, можна проводити вибори.
По-третє, пропоновані зміни до Конституції – це не компроміс, а капітуляція перед ворогом – тому, що Росія вимагала цього від нас з самого початку.
Вибори на окупованих територіях і “особливий статус” означали б, що Україна отримає у своєму складі території, де-факто контрольовані Росією за допомогою місцевих антидержавних сил, і змушена буде за їхньою вимогою проводити проросійську політику.
Наші хлопці воювали і гинули, отримували поранення, з госпіталів повертались у бій або лишались каліками на все життя; їхні сім’ї, що сповна несли і несуть тягар війни; волонтери, на яких досі тримається фронт – боролися і продовжують боротися не за це.
Тиск на Україну з боку деяких західних держав викликаний єдиною причиною: посередник у переговорах завжди наполягає на поступках з боку тієї сторони, яка видається йому слабішою. Майдан і два роки війни змінили нас, але не змінили тих, хто не брав у цьому участі. В Україні досі, за інерцією, бачать об’єкт, а не суб’єкт геополітики. Вони завжди тиснули на нас – вимагаючи то не виходити зі складу СРСР, то домовлятися з Януковичем. Треба припинити покірливо грати роль слабкого – і тиск поступово зменшиться.
Це повністю узгоджується із заявами діючого Президента. Хай під час Мінську-1 ми були слабкими, але ж зараз наша армія та інші структури, пов’язані з обороною держави, реорганізувалися, зміцніли і стали сильними. Тож нам більше немає сенсу підтримувати шкідливий для державних інтересів формат переговорного процесу.
Переговори з так званими “ДНР” та “ЛНР”, яких вимагають від України деякі держави, порушують фундаментальні принципи світової спільноти – не вести перемовин із терористами. До того ж, атакувавши одразу після Мінська-2 Дебальцеве, терористи показали, що всі домовленості будуть порушені ними наступного ж дня.
Враховуючи вищесказане, ми наполягаємо на виході з формату Мінських переговорів і початку якісно нової міжнародної співпраці щодо спільної оборони від країни-агресора, залучивши до цього процесу Польщу, країни Балтії, Румунію, Туреччину.
Ми пам’ятаємо кожну краплину крові, пролитої за український Донбас і суверенну державу Україна, і не дозволимо нікому зазіхнути на те, за що вона була пролита.
Ми – державники. Ми не здамо ні п’яді нашої землі.
Ми навчилися бути сильними. Перемога буде за нами.
Провідник Національного руху “Державницька ініціатива Яроша” Дмитро Ярош
