На голову Сфера ЖКГ Забудова території: як розростаються міста

Забудова території: як розростаються міста

629
0

Кожен населений пункт має свою специфіку та особливості. Порушення інженерних та інфраструктурних вимог благоустрою та містобудування можуть рано чи пізно привести до катастрофи. Що треба врахувати при забудові території майбутнім житлом?

 Для нового будівництва в існуючих містах вибирають вільні від забудови периферійні території (з урахуванням санітарних вимог їх ізоляції від підприємств) або використовують, звільнені від старої, малоповерхової забудови, ділянки в межах міської території, забудовуючи їх багатоповерховими будівлями. Під забудову після відповідної економічно обґрунтованої інженерної підготовки відводять також ділянки, які раніше вважалися непридатними, тим самим упорядковуючи всю міську територію, повідомляє АІ “Україна Комунальна”.

Нове житлове будівництво в реконструйованих містах, проводиться в межах міської території (на вільних від забудови ділянках), що дозволяє використовувати для його інженерного обладнання наявні або прилеглі до нього існуючі підземні мережі, дорожні та енергетичні пристрої, а також обслуговувати населення в найближчих закладах культурно-побутового призначення.
 
Для багатоповерхової житлової забудови, наприклад, у Києві (Русанівський та Березняковский райони) були відведені значні набережні території, освоєні шляхом намиву ґрунтів. Грунт намивають способом гідромеханізації з середньою висотою поверхні близько 3,3 м.
 
Необхідність здійснення системи заходів із оздоровлення умов життя у містах та інших населених пунктах передбачена держпрограмою. Як правило, такі заходи необхідно передбачати в проектах планування, забудови і благоустрою нових і реконструйованих міст, селищ і сіл з установленням певних вимог збереження сприятливого природного середовища, а за необхідності – перетворення вільних територій у мальовничий ландшафт.
 
Основні заходи щодо забезпечення чистоти повітряного басейну міст, селищ і сіл полягають в охороні його від шкідливих викидів промислових, енергетичних та інших підприємств, які забруднюють повітря. Для цієї мети в комплексі з розробкою архітектурно-планувальних, конструктивно-будівельних і санітарно-технічних розділів проектування об’єктів підприємств необхідно складати комплексні проекти очищення і знешкодження викидів.
 
При виборі місця і плануванні селітебної території слід враховувати напрямок і швидкість вітрів, забезпечуючи провітрюваність міської території і не використовувати під житлову забудову замкнуті улоговини. У місцевостях із холодними вітрами або суховіями великих швидкостей необхідно захищати житлову забудову від вітру, розміщуючи її на підвітряних схилах або під захистом зелених смуг.
 
Крім того, правила і норми проектування населених місць передбачають розміщення сельбищних територій з навітряного боку для вітрів переважного напряму, а також вище за течією річок по відношенню до промислових, енергетичних (ТЕЦ та ін) і сільськогосподарських підприємств з технологічними процесами, які є джерелами виділення в навколишнє середовище шкідливих викидів, а також шуму. Переважаючий напрямок вітрів необхідно приймати за середньою розою вітрів літнього та зимового періодів року (з урахуванням добового ходу) на основі даних багаторічних спостережень станцій Гідрометеослужби.
 
У районах з протилежним напрямком пануючих вітрів у літній і зимовий періоди року селітебні зони рекомендується розташовувати зліва і праворуч від зазначених напрямків вітру по відношенню до підприємств з технологічними процесами, які є джерелами виділення шкідливих викидів.
 
Розу вітрів складають для визначення їхнього панівного направлення в зазначеній місцевості з урахуванням багаторічних показників повторюваності і сили вітрів.
 
Для характеристики повторюваності вітрів відкладають на кожному з напрямків векторів від центру в масштабі відрізки, пропорційні відсотками їх повторюваності цього напряму, вважаючи, що вітер дме від окружності до центру. Кожний вектор, який зображує загальну повторюваність вітрів у цьому напрямку, поділяють на відрізки, пропорційні числу вітрів, віднесених до кожної з груп, які характеризують силу вітру. З’єднавши кінці однойменних по силі вітру відрізків прямими лініями, отримують окремі рози вітрів по силі для кожної групи вітрів.
 
Кращі в гігієнічному і мальовничому відношенні ділянки селітебної території слід відводити для розміщення загальноміського центру, житлових комплексів і громадських будівель, а також під міські парки, стадіони та інші оздоровчі заклади і пристрої.
 
Промислові підприємства, які розташовуються з підвітряного боку і нижче за течією річки, доцільно групувати в одному або декількох промислових районах в залежності від роду виробництва і санітарних вимог, зручно пов’язуючи підприємства з житловими зонами залізничними, автомобільними магістралями і водними шляхами. Принцип функціонального зонування міської території на три основні зони – виробничу, житлову та відпочинку, – як найкращий метод організації території соціалістичних міст і селищ, був вперше запропонований і схематично вирішено в роки перших п’ятирічок.
 
Зонування території населених місць має на меті науково обґрунтоване, функціонально взаємопов’язане за видами використання розміщення на обраній території для населеного місця всіх складових його територіальних зон, забезпечують найкращі умови життя населення та виробничої діяльності.
 
У складі територіальних функціональних зон усіх міст і селищ при складанні їхніх проектів планування і норми забудови правила планування населених місць передбачають: селітебну зону для розміщення житлових районів, громадських центрів (адміністративних, наукових, навчальних, медичних, спортивних та ін); зони зелених насаджень загального користування; промислову, в якій розміщують промислові підприємства і зв’язані з ними об’єкти; комунально-складську, де розміщують бази і склади, гаражі, трамвайні депо, тролейбусні та автобусні парки тощо; зони зовнішнього транспорту – для розміщення транспортних пристроїв і споруд (пасажирських і вантажних станцій, портів і пристаней і т. п.) і зону відпочинку.
 
При будівництві в містах та селищах промислових підприємств, які не виділяють у навколишнє середовище шкідливих викидів, а також не створюють підвищених рівнів шуму, вібрації та електромагнітних випромінювань, допускається організувати комплексні виробничо-селітебні зони, що розміщуються серед житлової забудови.
 
Промислові (виробничі) зони необхідно виділяти з урахуванням санітарних і технологічних вимог, організації зручних транспортних і пішохідних зв’язків їх з місцями розселення трудящих, зайнятих на підприємствах. Ці зони не допускається розчленовувати транзитними залізничними коліями та автомобільними дорогами загальної мережі.
 
Комунально-складську зону слід розміщувати поза селітебною територією, використовуючи за можливості території санітарно-захисних зон промислових підприємств та інших об’єктів. У містах слід особливо виділяти: зону (або кілька зон у великих містах) місць відпочинку населення на рясно озеленених, оздоровлюючих територіях і поблизу водних просторів, включаючи приміські зони; санітарно-захисні зони для ізоляції промислових зон від сельбищних за санітарним вимогам, а також в цілях охорони джерел водопостачання.
 
При реконструкції міст та інших населених пунктів слід упорядковувати функціональне зонування території, зокрема виділяти необхідні ділянки для розміщення установ і підприємств обслуговування, організації парків і в цілому поліпшення транспортних зв’язків, підвищення архітектурних якостей планування і забудови. Слід мати на увазі, що навіть на вдало обрані території для розташування населеного місця взаємопов’язані функціональні зони можна розміщувати по-різному. У містобудівній практиці прийнято розробляти 2-3 варіанти можливого зонування обраної території для вибору оптимальної.
 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я