У Вінниці архівісти та працівники СБУ розсекретили понад сотню документів, що свідчать про селянські протести через небажання йти в колгоспи, а також про Голодомор як спрямований процес знищення українського народу…
“Ці документи надзвичайно інформативні і дають можливість проаналізувати передумови трагедії, методи і технології здійснення самого геноциду, демографічні наслідки”, – цитує агенство “Укрінформ” співробітника Державного архіву в Вінницькій області Володимир Петренко.
Експозиція має чотири розділи. Представлені в них документи свідчать про економічне та політичне становище на Вінниччині в 1928-1932 роках і надмірні державні хлібозаготівлі як одну з передумов великої трагедії.
Також експонуються документи про смертність населення від голоду, спогади свідків та друковані видання, які писали про Голодомор на Вінниччині. Загалом, можна ознайомитися зі 101 документом.
У Національній академії наук України запевняють, що протягом 1932-1933 років від голоду на території сучасної України загинули 3,9 млн осіб.
Про це заявив заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Олександр Гладун під час прес-конференції.
“Дуже часто у виступах політиків, у ЗМІ можна почути цифри 7, 10, а зараз вже говорять про 12 мільйонів втрат. Ми проаналізували близько 20 досліджень (щодо чисельності населення – ред.). У жодному не було зазначено понад 5 млн втрат “, – наголошує Гладун.
Головний науковий співробітник інституту Наталія Левчук уточнила, що втрати через надсмертність внаслідок голоду у 1932-1933 роках досягають 8,7 млн осіб на всій території СРСР.
“Україна має найбільші втрати – 3,9 млн осіб. Переважно потерпіли селяни, але голод був і у містах. Там втрати сягають близько 300 тисяч осіб”, – каже Левчук.
Всього ж на території сучасної України, за словами науковців, у ті роки жили близько 30 мільйонів осіб.
Так, серед областей, які входили до складу СРСР, найбільше потерпіли від голоду Київська та Харківська. У кожній з них померли більш ніж мільйон осіб. Другу групу утворюють Вінницька, Дніпропетровська та Одеська області. Відносно найнижчі втрати у Чернігівській та Донецькій.
“Якщо у Київській і Харківській області відносні втрати сільського населення досягають 23 і 24% від загальної кількості населення, то у Вінницькій, Дніпропетровській та Одеській – десь від 10 до 13%, а в Чернігівській та Донецькій – 5-9%”, – пояснила Наталія Левчук.
Так, у Київській області загинули 1 млн 110 тис. 800 осіб, у Харківській – 1 млн 37 тис. 600, у Вінницькій – 545 тис. 500, у Дніпропетровській – 368 тис. 400, у Одеській – 326 тис. 900, у Чернігівській – 254 тис. 700, у Донецькій – 230 тис. 800 осіб.
Найбільше від голоду на районному рівні потерпіли населені пункти центру України, у сучасному поділі – це Київська, Черкаська та Полтавська області. Серед районів, які зазнали найбільших втрат, – Тетіївський, Ставищинський, Володарський райони сучасної Київщини та Глобинський, Решитиліський, Опішнянський райони Полтавської області. Там загинули від голоду 40-54% населення.
Всього ж зареєстроване число смертей за перше півріччя 1933 року зросло вдесятеро, порівняно з попередніми роками.
“Це свідчить про те, що відбулися катастрофічні події, які підірвали основи життєдіяльності сільського населення в Україні, фактично залишивши демографічну руїну на селі”, – додала Левчук.
У НАН також уточнили, що втрати від голоду – це не усі померлі у період голоду, а їх надлишок, тобто різниця між реальним числом померлих від голоду та їх очікуваною кількістю, якби голоду не було.
Зазначимо, що на офіційному сайті “Меморіал жертв Голодомору” вказано, що від голоду загинули 7 мільйонів українців. У офіційній “Книзі пам’яті” зараз записано лише 882 510 імен.
“Радянський тоталітарний режим доклав максимальних зусиль, щоб стерти пам’ять про вбивство понад 7 мільйонів українців у кількох поколінь”, – йдеться на сайті.
