Сонячну енергію використовують для освітлення головної вулиці у селі Павлівка Калинівського району.
Це перший населений пункт в області, де встановили сонячні ліхтарі. Хто до такого додумався і як вдалося реалізувати проект?
— Коли перший раз ввімкнули вуличні ліхтарі, фотографуватися виходили старі й малі, — розповів журналісту RIA сільський голова Павлівки Віктор Кособуцький.
– Світло зробило вечір радісним для людей. У Павлівці довелося почути, що спочатку дехто сміявся із затії сільського голови, коли він повідомив, що спробують встановити сонячні ліхтарі. Кособуцький не тільки подав ідею. Зумів довести задумане до кінця. Причому, зробив це не за гроші громади, а за грантові кошти. Голова каже, що не мав сумніву у тому, що на їхній проект звернуть увагу.
— Наш проект інноваційний, — каже співрозмовник. — Це не заміна вікон, прокладення водогону чи утеплення приміщення. Більшість громад саме на таке просять грошей. У нас тема стосувалася енергоефективності, енергозбереження, мала екологічну складову. Європейці на таке найперше звертають увагу. Загалом на придбання обладнання і роботи витратили 436 тисяч гривень. Більшу частину з них, 272,5 тисячі, це грантові кошти за перемогу в конкурсі, що фінансується ЄС та Програмою розвитку ООН в Україні. Умови конкурсу передбачають обов’язкову участь громади у фінансуванні. Мешканці села зібрали 21 тисячу гривень. Сто тисяч дав районний бюджет, решту — сільська рада. Як пояснив сільський голова, європейці не дають коштів державним структурам. Тому створили громадську організацію «Заможне село — квітуча Україна».
Від її імені готували проект і надсилали на конкурс, на її рахунок надійшли кошти. Сонячні панелі змонтували на даху будинку сільської амбулаторії. Кажуть, у цьому місці найбільш сонячна сторона. У сусідньому приміщенні Будинку культури встановили акумулюючий пристрій, контролер заряду, реле часу. Звідси виходять дроти, які протягнули на електричні стовпи, що знаходяться уздовж вулиці. Світильники невеликі за розміром, у них світлодіодні лампи.
Як висловилася одна з місцевих, світять, як сонце, боляче очам, коли дивишся.
Голова сільради показує щиток, де вмикають освітлення у селі.
А сонячні панелі змонтували на даху будинку — У сонячну погоду акумулятор заряджається протягом двох годин, – розповідає сільський голова. — Накопиченої енергії вистачає на вісім годин освітлення шестикілометрової вулиці. Плануємо придбати ще один такий акумулятор, щоб збирати енергії у два рази більше, на 16 годин. Маємо намір збільшити кількість світильників, бо в деяких місцях вони встановлені на відстані через два-три стовпи. — Тепер увечері можна вийти на вулицю, — каже Тетяна Дичук. — У мене старенька мама тут проживає.
Самостійно не може ходити. Доглядаю її. Один з ліхтарів якраз біля маминого будинку. Зручно йти ввечері, а не так, як раніше, ніби тобі очі зав’язали. Люди дуже задоволені. Бо ж і діти, буває, йдуть після занять музикою, та й молодь ходить до клубу. Освітленою вулицею йти не тільки веселіше, а й безпечніше. У нас, бачите, як багато транспорту ходить. Скільки зекономили на електриці
— Вартість встановлення ліхтарів і прокладення ліній як електричних, так і сонячних, приблизно однакова. Різниця в тому, що за сонячну енергію не треба платити. Сонце не просить грошей. Якби використовували електрику, платили б не менше чотирьох тисяч гривень в місяць,- каже Віктор Кособуцький, сільський голова Павлівки.
— У нас є одна вулиця, яка частково освітлюється електричними ліхтарями (на відстані менше одного кілометра). Сплачуємо за це 500 гривень в місяць. Довжина центральної вулиці з сонячними ліхтарями шість кілометрів. У дні, коли на вулиці буде туман, чи похмура погода, встановлена система передбачає використання електроенергії. Перемикання приладів з одного виду на інший здійснюватиметься автоматично.
