МЕНЕДЖЕРИ НАФТОГАЗУ гарячково шукають СОБІ НОВИХ ЗАХИСНИКІВ і благодійників ЗА КОРДОНОМ, НАМАГАЮЧИСЬ “ТОРГУВАТИ” їМ ТЕ, ЩО НАЛЕЖИТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ – газотранспортну систему УКРАЇНИ!
Андрій Коболєв і Юрій Вітренко зустрічалися з Джорджем Соросом в Лондоні. Про це йдеться в наказі №362 від 1 листопада 2017 року, підписаним самим Коболєва. Глава «Нафтогазу» і його комерційний директор повинні були обговорити з ним питання «енергетичної безпеки і реформування« Нафтогазу », йдеться в документі.
Терміновість консультацій з реформування держмонополіста виникла незабаром після того, як комісія з розслідування причин невиконання «Нафтогазом» плану дій з передачі активів винесла своє рішення. Їм рекомендовано передати Міненерговугілля повноваження з управління пакетом акцій «Укртрансгазу».
«Внести зміни до Статуту НАК” Нафтогаз України “, якими надати загальним зборам компанії повноваження з управління ПАТ” Укртрансгаз “з подальшою передачею Міненерговугілля повноважень з управління пакетом акцій ПАТ” Укртрансгаз “, – йдеться в протокольному рішенні
Рішення комісії загрожує нинішньому менеджменту “Нафтогазу” втратою контролю над фінансовими потоками, що надходять від транзиту газу, а разом з ними – і іміджу ефективних менеджерів. Після того, як «Укратрансгаз» буде перепідпорядкований Кабміну, Нафтогаз втратить 3 млрд. Дол. Виручки за транзит російського газу, які дозволять сформувати річний звіт з вражаючою сумою прибутку за підсумками року.
Ні для кого не секрет, що позитивні результати діяльності Нафтогазу сформовані виручкою отриманої від російського монополіста Газпрому. «За перше півріччя 2017 року« Нафтогаз »отримав майже половину свого прибутку – 15,5 млрд. Гривень з 23,3 млрд. Чистого прибутку – саме від транспортування природного газу”, – констатує Наталія Кацер-Бучковська, народний депутат України. Аналогічною була ситуація і попередньому році, коли прибуток від транзиту становила 26,2 млрд. грн., тоді як прибуток всього «Нафтогазу» в 2016 році була меншою і становила 22,5 млрд. Тобто, частина збитків материнської компанії перекривалася за рахунок прибутку від транзиту.
Таким чином, перепідпорядкування «Укртрансгазу» зробить «Нафтогаз» збитковим, а негативні результати роботи перетворять Коболєва і Вітренко з ефективних менеджерів в керівників збитковою держкомпанії і неминуче виникне питання про доцільність її існування, виділення мільйонів на зарплати менеджерів і діяльність наглядової ради.
Тому менеджери «Нафтогазу» всіма силами намагаються зберегти контроль над транзитними потоками і вже два роки всіляко затягують проведення анбандлінга. Спочатку вони використовували як аргумент – суд у Стокгольмі, зараз, коли цей аргумент себе вже вичерпав – намагаються знайти західних покровителів, торгуючи тим, що їм не належить – газотранспортною системою України.
Цікаво, що буквально відразу після поїздки до Соросу, Андрій Коболєв в своєму ФБ написав пост-зізнання про те, що «Нафтогаз» займається в Європі лобіюванням: «Читайте уважний и не кажіть потім, что НЕ бачили: Нафтогаз активно лобіює ідею, что Північний потік 2 є загроза НЕ только для України, но й для Європейського союзу », – пише Коболєв в своєму пості, випереджаючи розслідування журналістів про непрозорість схем виділення коштів на таку діяльність. Для України архіважливо, щоб європейці вийшли з проекту і Північний Потік 2 не був добудований. І мета в цьому випадку могла б виправдовувати засоби – якби і в цьому питанні слова менеджерів «Нафтогазу» не розходилися з діями.
Д’Артаньяни української ГТС
Головна причина будівництва «Північних потоків» – побоювання європейців щодо неможливості транзиту російського газу по території України після 2019 року. Але що зробили Коболєв і Вітренко для того, щоб заспокоїти європейців і зберегти транзит російського газу по території України?
Перше рішення, яке було прийнято – супершвидкісна амортизація активів “Укртрансгазу”. Всього за чотири роки вирішили амортизувати всі активи ГТС! Це призвело до різкого стрибка вартості транзиту нашою територією. «Вони (ставки транзиту – ред) стали в п’ять разів вище, ніж у Словаччині та в сім разів вище ніж в Австрії», – заявив Дідьє Магне з компанії Trailstone. Цікаво, що Газпром за завищеними ставками транзиту не платить, вони діють для українських імпортерів та міжнародних трейдерів і автоматично підвищують вартість імпортного газу для українців на 12,5 доларів.
Спочатку такий крок виправдовувався тим, що після 2019 року ставки транзиту будуть навіть нижче, ніж в Європі. Але тепер самі менеджери «Нафтогазу» почали говорити про якийсь експорті газу з України, щоб уникнути теми транзиту.
«Якщо Україна отримає додаткові 16 млрд дол. (Від амортизації – прим. Ред.) Зараз, а потім навіть якщо не буде транзиту, в принципі, це не найгірший варіант. Можна буде порізати трубу на залізо і розвивати власний видобуток газу і все ті ж з’єднання, які використовуються для експорту російського газу будемо використовувати для експорту українського газу, – заявив в інтерв’ю на 5 каналі Юрій Вітренко.
Друге рішення, яке прийняли в «Нафтогазі» – мінімізувати інвестиції в ГТС України через високі ризики припинення транзиту російського газу. Інвестиційний план на 2017 році затверджено виходячи з негативного сценарію. Згідно з цим сценарієм транзит газу не передбачений після закінчення діючого контракту.
Ці рішення «Нафтогазу» чітко показують європейцям, що на транзитний коридор по Україні рассчітвать годі й буквально штовхають в обійми Газпрому і його пропозиції добудувати другу гілку північного потоку.
Час розкидати яйця
В чиїх же інтересах грають менеджери «Нафтогазу»? Зупинка транзиту через Україну стала б ще одним кроком для завоювання європейського ринку американським газом. США мають намір значно наростити видобуток сланцевої нафти і газу. А для цього їм потрібні ринки збуту. Європа – один з найбільших регіонів споживачів газу може стати покупцем американського газу. Для цього США вводять санкції відносно компаній, що беруть участь в будівництві «Північного потоку 2» і активно просувають LNG-термінали в країнах-союзниках, завантажуючи їх ресурсом.
Ще влітку Андрій Коболєв бравірував зустріччю з держсекретарем США Рексом Тіллерсона. А восени «Нафтогаз» мав намір презентувати свою амбітну стратегію під час візиту Міністра енергетики США Ріка Перрі. Не виключено, що топ-менеджмент «Нафтогазу» були частиною цієї великої геополітичної гри.
Але вже на початку листопада посол США в Україні Марі Йованович заявила, що запуск “Північного потоку 2” призведе до того, що Київ буде втрачати до трьох відсотків ВВП щорічно.
Схоже, через те, що ціни на скраплений газ в Європі сьогодні вище, ніж вартість російського газу, нинішня адміністрація охолола до ідеї швидкого завоювання європейського ринку і тепер не гарантує молодим реформаторам збереження їхнього економічного становища. Тим більше, що зупинка транзиту по Україні призведе до погіршення і без того складну економічну ситуацію в країні (про що прямо сказала пані-посол США), а також вимагати виділення додаткового фінансування від наших стратегічних партнерів, які вони по всій видимості, до такого повороту не готові.
У пошуках нових патронів, після зустрічі з Джорджем Соросом, Коболєв і Вітренко поїхали на переговори … з голландською компанією Gasunie, чинним акціонером Nord Stream AG – компанією, яка управляє “Північним потоком”. Як говориться в наказі на відрядження, підписаним самим Андрієм Коболєва, мета зустрічі – «питання партнерства в управлінні газотранспортною системою України». Спробу домовитися з діючими акціонерами «Північного потоку» можна розцінювати, як спробу потрапити в «Газпром» з чорного входу. Тобто вести переговори в Москві представники «Нафтогазу» гордо відмовляються, але намагаються «торгувати» української ГТС з акціонерами обхідних газопроводів. Дуже гнучка і життєва позиція.
Є тільки один нюанс – українська ГТС не прінадлжіт менеджерам Нафтогазу, її власником є український народ.А питання стратегічного партнерства від імені власника може вирішувати уряд або уповноважений ним орган. З урахуванням нинішніх відносин між Коболєва і Гройсманом, дуже сумнівно, що Кабмін надав повноваження менеджерам Нафтогазу вести переговори про долю української ГТС.
Тим більше, що уряд ще з кінця минулого року веде переговори з консорціумом компаній – італійської Snam і словацької Eustream про партнерство і входження в управління ГТС. Останні вже зробили відповідні пропозиції, хоча суть їх поки не розкривається. У тому випадку, якщо партнерами по управлінню ГТС стануть європейці, є шанси, що транзит російського газу збережеться. А його продаж буде відбуватися на східному кордоні України. Але Коболєва і Вітренко такий розвиток подій не влаштовує, тому що вони будуть позбавлені впливу на оператора ГТС, а виручка від транзиту буде акумулюватися на незалежної від «Нафтогазу» компанії – «Магістральні газопроводи України».
Така труба потрібна самому
Поки що менеджери «Нафтогазу» з усіх сил намагаються зберегти контроль над газотранспортною системою. На словах підтримуючи анбандлінг, вони докладають всіх зусиль, щоб незалежна компанія «Магістральні газопроводи України» не була створена.
«Ви хочете, щоб« Нафтогаз »відмовився від активів, які приносять йому 2 – 2,5 млрд. Дол. В рік. Жоден керівник компанії від таких активів не відмовиться », – зазначив, Геннадій Рябцев, директор НТЦ« Психея »під час міжнародного енергетичного форуму« Тиждень відкритих енергетики ».
Для того щоб максимально затягнути і саботувати процес передачі ГТС в нову компанію в «Нафтогазі» придумали «польський сценарій» поділу. Для цього в «Укртрансгазі» створили філія, в який почали передавати активи. Список активів переглянутий і не збігається з переліком, затвердженим Кабміном. Курирує питання «поділу» компанії Юрій Вітренко, який за даними джерел має намір стати керівником цієї філії і контролювати українську ГТС як мінімум до 2019 року.
При цьому відповідна постанова Кабміну №496 чітко визначає перелік активів і алгоритм їх виділення. Уряд чітко сформулювало, що всі активи, що належать до транзиту і зберігання газу, повинні бути передані новим компаніям: «Магістральні газопроводи України» і «Підземні сховища України».
Ринок на худий кінець
Po mneniyu, menedzherov «Naftogaza» rost tsen privedet k avtomaticheskomu formirovaniyu rynka gaza v segmente bytovykh potrebiteley i teplovikov, konkurentsii i vozmozhnosti potrebitelyam vybrat’ sebe postavshchikov gaza. No na samom v etom segmente net platezhesposobnogo sprosa – summa uzhe vydelyayemykh iz byudzheta subsidiy stremitel’no priblizhayetsya k 100 mlrd. grn. i eto znachit, chto pokupatel’ ne sposoben platit’ rynochnuyu tsenu, o kakom rynke togda mozhno govorit’?
“U nas yest’ regiony, gde kolichestvo poluchateley subsidiy dokhodit do 90%, a my stremimsya razvivat’ rynok gaza vo vsekh regionakh, a ne tol’ko v Kiyeve i Kiyevskoy oblasti, – otmetil Andrey Gerus, predstavitel’ Assotsiatsii potrebiteley energetiki i kommunal’nykh uslug. – Poetomu nuzhno srochno reshat’ problemu neplatezhey byudzheta po subsidiyam”.
Po yego mneniyu, postavshchiki budut neokhotno idti na rynok, na kotorom sushchestvuyut znachitel’nyye riski nepolucheniya sredstv. Analogichnuyu pozitsiyu vyskazal i direktor–upravlyayushchiy partner «ERU Treyding» Yaroslav Mudryy, chastnyye postavshchiki gotovy rabotat’ s bytovymi potrebitelyami, yesli budut ustraneny riski nesvoyevremennogo finansirovaniya ili nefinansirovaniya gosudarstvom nachislennykh subsidiy.
Poetomu povysheniye tsen na gaz ne prineset vozmozhnosti potrebitelyam vybirat’ postavshchika. No privedet k rostu dokhodov «Naftogaza» i usileniyu monopol’nogo vliyaniya v etom segmente rynke, a takzhe – uvelicheniyu byudzhetnykh assignovaniy na subsidii do 120 mlrd. grn.
