Реформувати мирну країну непросто, а коли на частині території кілька років поспіль триває війна – завдання стає дуже складним.
Проте Україна має сигналізувати західним партнерам про свої успішні кроки, щоби підтримка не згасала.
Про це на Київському безпековому форумі говорив Тааві Рийвас, колишній прем’єр-міністр Естонії, представник Партії реформ. В інтерв’ю Радіо Свобода він поділився думками щодо російської агресії, реформ по-естонськи та чому українські молоді варто шукати перспективи саме у своїй державі.
– Треба мати на увазі, що коли Росія атакує Україну – це впливає і на безпекову архітектуру світу. Отже, переконаний, плани Росії виходять за межі кордонів найближчих до неї держав. І тому весь західний світ має бути пильним, коли веде діалог чи співпрацює з Росією.
– Естонія відчуває загрозу від Росії?
– Не більше, ніж будь-яка інша країна Євросоюзу. Можливо, навіть західніші країни більше відчувають на собі втручання Росії: гібридні атаки, викривлена інформація, спроби фінансування політичних партій. Такі прояви є щодо багатьох країн. Та, звісно, Естонія повинна бути напоготові, не бути наївною щодо намірів нашого сусіда.
– Як щодо пропаганди, поширена вона на Естонію?
– Не сказав би, що вона направлена саме на Естонію. Проте маємо багато людей, які дивляться російське телебачення, слухають радіо російськомовне та загалом родом із Росії. У них сформувалось зовсім упереджене ставлення щодо того, що відбувається в Україні, наприклад. Це не секрет, що медіа, які орієнтуються на Кремль, намагаються показати, що це насправді Сполучені Штати нападають на Росію в Україні. Ми, звісно, розуміємо, що це абсурд. Проте це чіткий приклад пропаганди.
– Ви тривалий час представляли Партію реформ Естонії. Чим є реформи по-естонськи, на чому у вашій країні робився акцент у час активних змін?
– Починаючи з 1990-х в Естонії запроваджували багато реформ. Ми вирішили відійти якомога далі від планової економіки та максимально запровадити ринкові принципи. І це виправдало себе: реформи успішні, Естонія лідирує за рівнем життя у своєму регіоні.
Друга річ, якою відома Естонія – діджитал-трансформація. Тобто тепер будь-яку послугу, яку людина може отримати від відомств чи служб, можна замовити електронно. Достатньо увійти у свій акаунт із комп’ютера, і байдуже, де це буде – вдома, на роботі, за кордоном. Просто залогіньтесь – і реєструйте свою адресу, сплачуйте податки та таке інше.
– Ви говорили на форумі, що вимоги Євросоюзу щодо вступу допомогли Естонії змінитись. Україна також мала подібний перелік вимог, зокрема, для отримання безвізового режиму. Проте соціологічні дослідження сигналізують, що українці незадоволені темпами змін, незважаючи на виконання цих 144 пунктів для «безвізу».
Ну, по-перше, ми в Естонії зрозуміли: шлях до членства у Євросоюзі є хорошим путівником для реформи суспільства. Ми ніколи не говорили людям, що це те, що слід робити, бо так вимагає Брюссель. Завжди казали, що зміни потрібні для того, щоби суспільство процвітало та було відкритішим.
І, звісно, потрібно відзначати успішні реформи. Наприклад, Україна запровадила тендерну систему в державних закупівлях (ProZorro – ред.), якій можуть позаздрити багато країн Євросоюзу. І вона дійсно краща за ті, які мають багато країн цього союзу. І це те, що ви можете відкрито презентувати і відзначати. Щоби показати людям: успіхи є.
Шлях реформування не буває простим, особливо якщо країна де-факто воює. Це дуже-дуже складно – реформувати державу за таких умов. Але це не повинно відлякати уряд та президента, дуже важливо рухатись уперед і продовжувати. І, звісно, європейські партнери не повинні лякатись того, що не все поки вдалось, що досі є корупція. Це не може бути виправданням, щоби перестати допомагати Україні. Думаю, ми повинні продовжувати підтримувати вас.
– Ви були наймолодшим прем’єр-міністром у Євросоюзі, коли в 2014 році у віці 34 років очолили естонський уряд. Які стимули треба молоді, щоби вона охочіше залучалась до політики?
– Естонії в цьому допомогла зміна поколінь, коли ми здобули незалежність. Люди, які були в політиці до того, мали бути членами Комуністичної партії. І це підштовхнуло нове покоління розкритись.
Думаю, у будь-якій країні, що розвивається дуже швидко (а під цим маю на увазі й Україну), молодь має дуже великі перспективи. І не лише у політиці, а й бізнесі. Дуже раджу українській молоді бути активними і не проґавити можливості та шанси.
