Осінь – традиційний початок політичного сезону і загострення громадської активності.
Після літніх канікул політичні сили зобов’язані нагадати виборцям про своє існування. Особливо це стосується опозиційних партій. Чим голосніше – тим яскравіше і помітніше. З кожним місяцем до нових виборів залишається все менше часу, і передвиборчу кампанію за наявності коштів можна починати вже сьогодні. Перевірений спосіб – вуличні акції протесту. Звичайно, для справжніх протестів і серйозних потрясінь потрібен серйозний внутрішньоелітний розкол, контури якого якщо і можна побачити при бажанні, але не більше того. До того ж, для ефективного протистояння влади опозиція повинна хоча б прикинутися об’єднаною, а з цим сьогодні великі проблеми. Але опозиція протестувати все одно буде. На що хоче звернути увагу свого електорату “Батьківщина”, “Оппоблок”, антикорупціонери, об’єднані націоналісти та інші гравці – в матеріалі РБК-Україна.
“Батьківщина”: земельна реформа і похід в регіони
В нинішньому парламенті партія Юлії Тимошенко працює у форматі найменшої фракції, але, за даними останніх соцопитувань, як і раніше, має найвищий рейтинг у країні. Це зберігає хороші шанси на майбутні парламентські вибори і вселяє оптимізм у лідера “Батьківщини” з прицілом на вибори президента. Проблема “Батьківщини” №1 – відсутність надійних партнерів під майбутню коаліцію при відсутності шансів сформувати більшість у наступному скликанні одноосібно. Проблема №2, за даними джерел в команді “Батьківщини”, відсутність належного фінансування “зі сторони”. А “на свої Юля ніколи не гуляла”, – кажуть політтехнологи.
Тому сьогодні Тимошенко шукає варіанти першою зайняти найбільш зручну точку в місці з’єднання можливої трансолигархической фронди проти чинного президента. Поки ж цього немає, соратники Тимошенко готові почати політичний сезон із звичної теми тарифів і пенсійної системи. Додатково до незавершених поки умовної акції “Врятуй українську землю” – всеукраїнського збору підписів проти створення вільного ринку землі. В якому, до речі, соратником Тимошенко став навіть Олег Тягнибок.
Що додало значущості першій і навряд чи пішло на користь другому. За даними джерела РБК-Україна, просувати свої протестні ідеї в команді Тимошенко почнуть, в першу чергу, в провінції і регіонах – місці компактного скупчення електорату Тимошенко. У центр – до Верховної ради та на столичні площі “Батьківщина” буде переносити свої акції по мірі необхідності. Нагадаємо, там поки що не все добре з зовнішнім фінансуванням.
Свідки Саакашвілі: осідлати хвилю і чекати “підтримки Заходу”
У розпал нещодавньої кампанії щодо позбавлення депутатів недоторканності джерела РБК-Україна в різних фракціях парламенту припускали, що до осені країну чекає народження нового антикорупційного та опозиційного одночасно партйного проекту. Позбавлення громадянства Михайла Саакашвілі і судові справи Віталія Шабуніна лише підігріли громадський інтерес до цього політичного крила і актуальної теми.
Дійсно, різношерсті антикорупціонери не заперечують повторної (після невдалої влітку-2016-го) спроби об’єднатися. Тим більше, що фактор примхливого Саакашвілі з перешкоди перейшов у козир – тепер його можна використовувати як сакральний символ боротьби за відсутності самого екс-губернатора Одеської області як політичної фігури. Народний депутат Світлана Заліщук зазначила, що її однодумці готуються до політичної осені, але чи це будуть акції протесту в Києві або по всій Україні – рішення поки немає. Джерела РБК-Україна в партії Саакашвілі бравурно натякають на те, що ось-ось чекають політичного схвалення і навіть фінансування з боку США. Ймовірно, саме так своїм соратникам описує політичні перспективи сам Саакашвілі.
За словами соціолога Євгена Головахи, при всій неоднозначності поведінки Саакашвілі і невиразних об’єднавчих процесів всередині політиків-антикорупціонерів (“Рух нових сил”, “Воля”, “Демальянс”, “Народний контроль”, “Хвиля” і так далі), саме в цьому середовищі може з’явитися найбільш затребувана суспільством альтернатива владі.
Головаха каже, що в суспільстві є запит на помірного, але в той же час нового політика – позасистемного гравця, можливо з громадського сектору. Запит на помірних і нових політиків високий, тоді як сегмент радикалів – не більше 10%. До речі про радикалів: за даними джерела РБК-Україна, соратники Саакашвілі сьогодні ведуть переговори з окремими націонал-бойовими організаціями типу УНСО з проханням співпрацювати на майбутніх акціях протесту. Дається взнаки кадровий голод.
Колишні регіонали: війна і очікування виборів
“Загострення восени цілком можливо. Воно завжди планується опозиційними силами. Єдине, що стримує їх від радикальних дій – усвідомлення неможливості об’єднатися навіть перед виборами, не кажучи вже про майбутньої коаліції. У першу чергу це стосується “Опозиційного блоку”, відкрите співробітництво з яким дискредитує будь-яких партнерів”, – сказали РБК-Україна в Адміністрації президента, – “бо вони будуть просто атакувати рейтинг влади, чекати виборів, і вирішувати інші проблеми по мірі їх надходження”.
Передбачається, що основна протестна риторика “Оппоблоку” буде продовжувати “миротворчу” лінію – з вимогою зупинити війну і примиритися з Донбасом. Про соціальні питання, на кшталт пенсійної реформи чи комунальних тарифах екс-регіонали та люди з їх прапорами на акціях будуть говорити обережніше. Зважаючи на дружні стосунки одного з головних беніфіціарів “Оппоблоку” – Ріната Ахметова з нинішньою владою та його інтереси на енергоринку.
У цьому політичному крилі додаткову активність набирає проект “За життя” Рабиновича-Мураєва (між якими, за деякими даними, також не все дружньо). Нагадаємо, що технологічно дробити голоси виборця на різні партії – не нова ідея. Розрахована вона, по-перше, щоб не втратити розчарувався з якихось причин у Оппоблоке електорат – він перетікає до Рабиновичу.
По-друге, за даними джерел, щоб дати Банковій поле для вибору можливого оппонтента Порошенко у другому турі президентських виборів. Адже, за словами джерел на тій же Банковій, за даними реальної соціології сьогодні Порошенко Бойко або Рабиновича у другому турі обіграє обов’язково. З іншими можливими опонентами – складніше. Втім, до виборів ще багато часу. У будь-якому випадку, обидві гіпотези мають право на життя.
Націоналісти: дизориентация
Традиційна в Україні “рушійна сила” протесту – націоналістичні партії – переживає кризу. По-перше, їхня ніша, як і раніше – 10%, тому всім значимим партіям на правому фланзі (“Свобода”, “Парвый сектор”, “Національний корпус”) довелося об’єднається, зціпивши зуби. Хоча б на рівні декларацій. Але навіть це сприймалося неоднозначно серед правого електорату, зважаючи на складну історію відносин вищевказаних партій.
По-друге, націоналістам сьогодні доводиться шукати майданчики, трибуни і глядачів на “чужому полі” на акціях під Верховною радою пліч-о-пліч з командою Саакашвілі, то приєднуватися до земельної акції Тимошенко, як це зробила “Свобода”.
Безкомпромісна риторика при низці компромісів дискредитує партії і дизориентирует виборця. Ще одна проблема націоналістичного руху з точки зору перспектив – так і незрозуміло до кінця, чи має якийсь вплив на одну частину правого крила міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, і не тримає він другу частину “на короткому паску” кримінальними справами. Від цього буде залежати роль, вектор активності і характер вуличних акцій націоналістів в новому сезоні. Стверджувати поки можна сказати лише одне – націоналісти будуть брати участь у всіх акціях протесту, намацуючи, як самі ж висловлюються “свій движ” і свій інтерес.
