Відповідь песимістам для яких – все пропало
Відповідь песимістам для яких – все пропало
Розмовляю зі своїм партнером-піарником, розумною жінкою: "Що планувати, України більше немає! Україна померла." Я кажу їй, що, мовляв, перестань ховати заживо. А вона – не може, "все пропало"…
Після розмови читаю роздуми російсько-американського історика: все про те ж – Україна "скоро загине у вогні 3-ї світової війни", яку у вересні розв’яже Путін. І знову той же мотив: Україна загине, загине, загине ….
Читаю аргументи песимістів і розумію, що ці горе-експерти – не розуміють (радше, не здатні зрозуміти) найважливішого:
1. логіка при аналізі турбулентного потоку історії в період зміни парадигм не працює: висновки, сформовані на прецедентах минулого не допоможуть зрозуміти народжуване якісно нове. А системного мислення, щоб зрозуміти турбулентну реальність немає, оскільки воно не було затребуване в минулому.
2. в песимізмі оцінок майбутнього України прозирає підсвідоме неприйняття ситуації, коли майбутнє руйнує "тепле" справжнє цих експертів, які годувалися з рук тих, хто вже йде з історичної сцени України і не годує цих експертів так, як це було раніше …
3. наші колективні національні почуття і емоції, наші думки – це теж факти і аргументи, притому більш важливі, ніж факти економічні чи політичні.
Але це майбутнє все ж передбачуване! Мені це легко зробити. Я доцент Київського університету (принаймні, був до вересня) і в аудиторіях бачу представників цього майбутнього. І воно мені дуже подобається !!!! У мене багато друзів-волонтерів, які допомагають українській Армії чим можуть, я бачу підйом самоорганізації в суспільстві. Все це – майбутнє в сьогоденні. І воно мені теж дуже подобається! Інша справа, що це майбутнє не дозріло для влади. А влада – не дозріла для майбутнього. Потрібно ще 3-7 років, щоб хлопці, які загартовуються зараз в боях, волонтери, студенти стали активними суб’єктами політичного життя України. Це буде неминуче і влада це вже розуміє. Перед нами час турбуленции (3-7 років). Час непевний, але і прекрасний! Ніякого завоювання Росією України не буде. Навіть якщо припустити, що Путін захоче все ж окупувати Схід (у що я не вірю!), То це нічого принципово у векторі руху української історії не змінить. Тільки темп прискориться. Наша армія і силові структури – явно у віці дитинства. Але вже й зараз показують зуби не за віком. А через рік-два це вже буде повноцінна козацька армія, яку не міг перемогти ні султан, ні шах, ні цар в минулому.
Не переможе Путін і в сьогоденні. Фейсбук сповнений песимізму: почасти тому, що у багатьох дійсно дах поїхав від переживань. Багато в чому від того, що посів песимізму – результат роботи потужної путінської машини "психологічної війни". Одне тільки знаю: думка матеріалізується. Наш оптимізм і віра – вірніше всяких логічних прогнозів, оскільки створюють це майбутнє самим фактом віри. Наше молоде і середнє покоління – оптимісти. І їх оптимізм – важливіший чинник для майбутнього, ніж будь-які тривожні факти сьогодення.
Україна померла.
Хай живе Україна!
Андрій Ротовський
