Цьогоріч нарешті стартувало роздержавлення друкованих ЗМІ. Погляди на те, як цей процес вплине на комунальні видання та їх роботу дуже різні. Одні вважають, що це– довгоочікуване звільнення газет від «адміністративного кріпацтва», інші ж притримуються думки, що в нинішніх умовах далеко не всі редакції зможуть «вижити».
На Черкащині, за інформацією прес-служби ОДА, з 26 друкованих засобів масової інформації комунальної форми власності цьогоріч роздержавитись бажають 8. Однак не всім «районкам» влада йде назустріч. Так, наприклад, у редакції однієї з районних газет конфлікт із співзасновниками навіть загрожує перейти у судову справу.
Однак є й ті, хто готувалися до роздержавлення роками.
Тетяна Калиновська, головний редактор обласної газети «Черкаський край»,говорить, що їхнє видання готове стати «пілотним». До переходу на самозабезпечення готувалися не один рік – це і скорочення видатків, і збільшення доходів від реклами та роздрібного продажу.
– Поміж собою жартуємо, що «перший етап» роздержавлення «Черкаський край» уже пройшов – ще п’ять років тому, коли облдержадміністрація вирішила порвати стосунки з газетою. Це відбулося з позиції однієї сторони, поперед закону, а думки колективу редакції тоді ніхто не питав.
Сьогодні прикро спостерігати, як в умовах роздержавлення преси головним аргументом його необхідності називають те, що комунальні ЗМІ вихваляють владу, пишуть про неіснуючі досягнення за народні гроші, – каже Тетяна Станіславівна.
– Хто читає газету «Черкаський край», не скаже, що ми «джинсуємо» владу чи є її піар-виданням, — додає вона. — Враховуючи новий досвід, ми перейшли на договірні умови співпраці з обласною адміністрацією, місцевими радами, депутатами, господарниками. Шукаємо нові форми подачі реклами та надання інформаційних послуг. Газету творить досвідчений трудовий колектив, є власкори у регіонах. Працює сайт газети, що відрізняється від друкованого видання. Намагаємося привабити молодь.
Кілька років при редакції працює Школа юних репортерів, у якій займаються не лише учні, а й студенти. Налагоджено співпрацю з відомими журналістами, творчим загалом Черкащини, України та закордону.
– Зрозуміло, що наші постійні читачі схвильовані перспективою «Черкаського краю», телефонують, пишуть. Ми запевняємо їх, що газета не ліквідується, а реформується, що ми докладемо усіх зусиль і витримаємо хвилі реформи. Для цього в колективу редакції достатньо досвіду та професійності, – запевняє Тетяна Калиновська.
Будуть роздержавлюватися і «Шполянські вісті».
– Ми були в списку перших 45 видань, які ще багато років тому планували роздержавити. Так і стояли в черзі всі ці роки. Мінялася влада, уряди. То давали добро, то не давали, то закон не могли прийняти, – каже редактор Анатолій Вікторук. – Пройшов час. Думаю, якби роздержавлення почали років 15 тому, то газети б уже «перехворіли» цим. У нас же як – є влада – треба про неї писати. Прийде інша – говоритимуть що і цю хвалиш. Свого часу ми хотіли вийти «з-під крила» райкому. Після цього в нас було аж 9 співзасновників. Але «вище» керівництво це не влаштовувало, тому в співзасновниках залишили лише органи влади. І от зараз місцеве керівництво пішло нам назустріч і підтримало. Закон є, значить треба його виконувати. Маю надію, що в подальшому ми ще будемо з ними співпрацювати, все ж таки це їхній район. Якщо у влади є бажання працювати, вона працюватиме. Ми зі свого боку як критикували і будемо критикувати, якщо буде за що, звичайно. Вже хочеться щоб цей весь процес пройшов і можна було почати щось робити.
На думку Анатолія Федоровича, говорячи про роздержавлення, не слід забувати про історію. За часів Союзу, коли тираж районних газет був по 14 тисяч, майно купували за рахунок редакцій, а тепер влада на місцях, співзасновники намагаються видати все це майно за своє. Звідси і конфлікти з колективами газет.
До речі, причиною конфліктів між редакціями та співзасновниками часто стають і приміщення, які редакціям обіцяють передати на безоплатній основі на 15 років.
А от редактор канівської «Дніпрової зірки» Євген Бруслиновський порівнює роздержавлення зі зміною пір року: «скільки не ховайся в зимі і не чекай, що ще йтиме сніг, а весна всеодно настане».
– Нині ми живемо вже в іншому суспільстві, де в пріоритеті приватна власність. Щодо ЗМІ – тут є своя специфіка. Погодьтеся, є вагома різниця у підході до висвітлення інформації комунальними і недержавними виданнями. Державні газети завжди «тримають кулаки» за владу. Приватні ж намагаються подавати інформацію неупереджено і більш об’єктивно. Кожен журналіст знає, що порушуючи ту чи іншу тему, треба висвітлювати думки різних сторін, а не подавати все однобоко.
На думку Євгена Бруслиновського, ті, хто не захотів роздержавлюватися у першу хвилю, певно, вирішили «пливти за течією» і чекати, що буде далі. Роздержавлення – це додаткова робота, пов’язана із виходом органів влади із співзасновників, переєстрація видання тощо. Не кожен хоче цим займатися.
– До таких речей треба ставитися «по-дорослому». Краще зробити зараз це самому і брати на себе відповідальність, ніж чекати що потім за тебе вирішить хтось інший, прийде «циркуляр» згори, де напишуть що робити, — зауважує він.
Процес роздержавлення стосується всіх комунальних видань України. Чимало з них уже зіштовхнулися з певними проблемами на шляху до самостійності. Причини різні – десь це протиріччя із місцевою владою, яка не хоче відпускати «кишенькову» газету, десь страх не втриматися на плаву в умовах конкуренції, деякі ж ЗМІ ще не готові шукати нових джерел заробітку крім державного фінансування.
Звучать і думки про те, що в нинішніх умовах єдиний шанс окремих видань – пошук інвесторів. А ними може стати хто завгодно – можливо навіть олігархічні групи чи закордонні інвестори. Перевірити походження таких грошей буде складно. Немає гарантії що це не будуть, наприклад, не російські гроші…
Загалом, досконалих законів немає. Залишається сподіватися, що хоча б частині комунальних видань таки вдасться стати незалежними, а значить – більш об’єктивними та неупередженими.
