“Революція гідності”, яка повалила корумпований, авторитарний уряд президента Віктора Януковича два роки тому, поки що не принесла революційних змін.
“Революція гідності”, яка повалила корумпований, авторитарний уряд президента Віктора Януковича два роки тому, досі не принесла революційних змін. Корупція, як і раніше, процвітає. Основні реформи є неповними. Поділ повноважень між президентом і прем’єром залишається неясним. Олігархи все ще глибоко вкоренилися в системі. Іноземна допомога заморожена. Махінації навколо формування нового уряду здаються до болю знайомими.
10 квітня, після декількох місяців нерішучості, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, чия популярність різко впала разом з рівнем життя українців, подав у відставку. Його дворічний термін приніс неоднозначні результати: вдалося зменшити залежність країни від російських поставок, державні закупівлі, досі – велике джерело корупції, стали більш прозорими. Але його адміністрація була повна корупційними скандалами і гальмуванням реформ. Владу роздирали чвари та відсутність відповідальності серед політичної еліти.
14 квітня Верховна Рада України проголосувала за новий уряд на чолі з Володимиром Гройсманом, спікером парламенту і близьким соратником Президента. Нова адміністрація спирається на хитку коаліцію між блоком Порошенко і партією пана Яценюка, яка, незважаючи на мізерні рейтинги, збереже ключові пости в кабінеті міністрів, в тому числі Міністерство внутрішніх справ.
Але принаймні в одному ситуація зараз інша, аніж після “Помаранчової революції”. Зараз революційна енергія переноситься на громадянське суспільство. За міжнародної підтримки, українські громадські групи намагаються змусити уряд виконати обіцянки Майдану та реформувати корумповану олігархічну пострадянську систему.
На відміну від грузинських реформ, зміни в Україні менш помітні. Проте, вони мають більш широку підтримку.
Головна ж битва – реформа правоохоронних органів. У ряді міст були створені нові поліцейські сили. Але цього поки що замало, щоб зламати корумповану прокуратуру та суди.
Саме для цього існують нові антикорупційні інститути: Національне Антикорупційне бюро (НАБУ), уповноважене проводити розслідування на високому рівні, спеціалізована антикорупційна прокуратура і Національне агентство з запобігання корупції для контролю декларацій про доходи державних службовців. Громадські активісти намагаються змінити правила виборів, щоб обмежити приватне фінансування виборчих кампаній.
Перемога руху громадянського суспільства України далеко не гарантована. Це буде залежати також і від зусиль західних донорів для забезпечення суворого контролю за проведенням реформ.
Створення НАБУ було однією з головних умов МВФ, прикріплених до програми по кредиту у $ 17 млрд, яка була заморожена у зв’язку з побоюваннями корупції. У той час як Україна відчайдушно залежить від іноземної допомоги, український уряд має обмежені можливості для маневру.
Віталій Маланчук
