Дії основних політичних сил в Україні підпорядковані президентським виборам, які мають відбутися на початку 2015 року.
Однак у силу складної соціально-економічної ситуації, постійно мінливих правил політичної боротьби, посилення впливу зовнішнього фактора досить складно прогнозувати, як розвиватиметься ситуація в Україні в найближчі півтора року і хто стане фаворитом президентської кампанії.
Перегрупування сил в опозиції
Прикладом стрімко мінливої ситуації є розстановка сил української опозиції. Ще кілька місяців тому три опозиційних політика – Арсеній Яценюк, Віталій Кличко та Олег Тягнибок – робили заяви про висунення єдиного кандидата на президентських виборах. При цьому Яценюк розглядався як фаворит президентської кампанії від опозиції. Проте вже до кінця серпня ситуація кардинально змінилася.
Початок змінам поклав з’їзд Батьківщини, на якому було прийнято рішення зберегти як лідера даної політичної сили Юлію Тимошенко. У результаті позиції Арсенія Яценюка виявилися значно ослаблені, оскільки входження Фронту змін у Батьківщину призвело до втрати Яценюком статусу одного з лідерів опозиційного руху. У цьому була зацікавлена Тимошенко, яка сподівається вийти з в’язниці і взяти участь у виборах президента. Крім того, в керівництві Батьківщини виявилася незначна кількість соратників Яценюка. У підсумку загострення внутрішньополітичної боротьби в партії, викликане злиттям з "Фронтом змін", і збереження Юлії Тимошенко як лідера партії перетворили Яценюка в слабку політичну фігуру.
Позиції Арсенія Яценюка виявилися значно ослаблені, оскільки входження Фронту змін у Батьківщину призвело до втрати Яценюком статусу одного з лідерів опозиційного руху
На тлі ослаблення Яценюка почалося посилення позицій лідера партії УДАР Віталія Кличка, рейтинг якого останнім часом займає верхні рядки соціологічних опитувань. Опубліковані дані фіксують збереження до цього політика зростаючого інтересу з боку населення західних регіонів.
Зростання електоральної підтримки і ослаблення Батьківщини посилили президентські амбіції Кличка, про які він заявив у серпні. Лідер УДАРу виступає в ролі третьої сили, сподіваючись на підтримку як на заході країни, так і в східних регіонах України.
Кличко вигідно відрізняється від Свободи та її лідера Олега Тягнибока демонстрацією помірних позицій, відсутністю радикалізму у виступах. Присутність в УДАРі численних представників Нашої України зумовлює позиції Кличка з питань внутрішньої і зовнішньої політики. Крім того, Кличко розглядається оточенням Януковича як ймовірний політик, який на відміну від Тягнибока буде дотримуватися досягнутих домовленостей. В оточенні Януковича велике невдоволення викликали самостійні кроки лідера "Свободи" у внутрішньополітичному житті, а також ігнорування інтересів президента, в тому числі і з питання розробки сланцевого газу в Україні.
Пошук партнера
Для українського президента одним з ключових питань виступає підбір "партнера" на президентських виборах. У силу того, що практично всі опозиційні лідери мають рейтинг вищий, ніж у президента, дана задача практично не має рішення. З цієї причини оточення Януковича змушене діяти в усіх напрямках, намагаючись комбінувати різні варіанти, які дозволять нинішньому президентові зберегти владу після 2015 року. В арсеналі у президента є закон про референдум, Конституційна асамблея, зовнішньополітичні ініціативи, які, як це вже не раз бувало в сучасній історії України, впливали на переваги електорату.
Президент може повернутися до ідеї федералізації країни, запропонувавши формувати двопалатний парламент
Наприклад, пропозиції Конституційної асамблеї щодо зміни чинного Основного закону припускають ослаблення опозиції і блокування діяльності регіональних еліт, багато з яких готові підтримати опозицію. Відповідно президент може повернутися до ідеї федералізації країни, запропонувавши формувати двопалатний парламент. Іншим напрямком реформування Основного закону може стати посилення адміністративного ресурсу президента.
Пропозиції з реформування Конституції повинні бути представлені Януковичу у вересні поточного року і потім винесені для публічного обговорення. Їхнє подальше використання залежатиме від розстановки сил всередині країни, економічної ситуації та підсумків Вільнюського саміту.
Російський вектор
В останні роки російсько-українські відносини, які і раніше не відповідали характеру стратегічного партнерства, фактично набули конфліктного забарвлення. Незважаючи на очевидність зовнішньополітичного курсу Києва, спрямованого на розширення співробітництва з ЄС, в Москві не поспішали міняти економічну політику.
Росія занадто пізно задіяла економічні важелі, покликані скорегувати українську зовнішню політику
Наближення Вільнюського саміту, на якому Україна сподівається підписати угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі, змусило Росію змінити політику щодо Києва. У серпні російська сторона пішла на посилення митного режиму, тим самим продемонструвавши можливі наслідки для українського бізнесу у разі підписання Україною з ЄС документів у листопаді 2013 року. Дані кроки Росії призвели до загострення торгово-економічних і політичних відносин, але поки не позначилися на позиції України.
Треба визнати, що Росія занадто пізно задіяла економічні важелі, покликані скорегувати українську зовнішню політику. Подібні заходи необхідно було застосовувати два роки тому, коли Янукович мав свободу для внутрішньополітичного і зовнішньополітичного маневру. Сьогодні президент позбавлений можливості різких змін, оскільки коригування зовнішньополітичного курсу призведе до внутрішньополітичної кризи, у чому Янукович зовсім не зацікавлений.
Українська влада ігнорує економіку
Політична боротьба в Україні відбувається на тлі погіршення соціально-економічної ситуації. Затримки з виплатою заробітної плати, недофінансування місцевих бюджетів, падіння зібраних податків розширюють електоральну базу опозиції і підривають авторитет влади.
Однак головна небезпека для української економіки виходить ззовні. ЄС використовує зацікавленість Януковича у підписанні Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі в просуванні власних інтересів. Відсутність у Києва захисних механізмів в рамках СОТ вже призвело до збільшення на українському ринку частки європейських товарів. Наслідком цього стало зниження виробництва і скорочення кількості зайнятих у деревообробній, легкій, виноробній, молочній, харчовій та авіаційній промисловості. Особливо постраждало українське тваринництво і сільське господарство, які виявилися практично беззахисними перед європейськими виробниками.
У прагненні домогтися підписання Угоди про асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі український президент готовий піти на значні економічні та політичні поступки Брюсселю
У свою чергу, в прагненні добитися підписання Угоди про асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі український президент готовий піти на значні економічні та політичні поступки Брюсселю, який у відносинах з Києвом зайняв жорстку позицію. Так, наміри України домогтися перегляду умов перебування країни в СОТ викликали жорстку критику з боку ЄС, який наполягає на збереженні чинних правил. Позиція ЄС визначається економічними вигодами, які отримують європейські компанії від діяльності в Україні.
Під тиском європейців Київ не змінює свою позицію з питання співпраці з країнами Митного союзу, сподіваючись таким чином добитися від ЄС підписання документів, що закріплюють за Україною перспективи вступу у Євросоюз.
У разі підписання Угоди про ЗВТ Україна втратить власний економічний потенціал, який навряд чи витримає конкуренцію з європейською промисловістю. Нові умови співпраці з ЄС призведуть до подальшого обмеження тарифного захисту українського ринку. Водночас будуть збережені дискримінаційні заходи, що обмежують доступ українських товарів на ринки Євросоюзу, а за Україною буде закріплена роль ринку збуту європейських товарів.
