Свіженька гривня з Банкнотно-монетного двору заполонила банки. Її так багато, що в банкомати закидають “цеглини” з Національного банку, що зазвичай не роблять
Майже п’ятсот мільярдів нічим не забезпечених гривень було надруковано в Україні від початку повномасштабної війни, але певний час вони “таїлися” в безготівковому вигляді як прихована емісія. Але зараз, схоже, “емісійна” гривня вийшла у готівку.
“Емісія”
У соціальних мережах користувачі все частіше описують випадки, коли у фінансових установах їм видають на руки новенькі “хрусткі” гривні. Деякі приклади є особливо цікавими.
“Знімав у банкоматі п’ятисотки, всі номери поспіль. В обміннику брав купюри по 500 1 грн, така сама пісня. Верстат працює“, – написав про свій досвід користувач.
У цьому повідомленні є два важливі моменти:
- банкноти з нумерацією за порядком;
- банкноти було “заряджено” до банкомату.
Видача банкнот з номерами, що йдуть один за одним, свідчить про те, що на руки видають гривні з партії, яку у банківських колах називають “емісією”. Йдеться про свіжонадруковані купюри, щойно поставлені просто з Банкнотно-монетного двору Національного банку (БМД).
Купівля готівки в НБУ
“Емісія” може потрапити до відділення банку двома шляхами: як стандартний обмін старих банкнот, які банк передав до НБУ, на нові, або як так зване підкріплення банку готівкою. У першому випадку здав, наприклад, банк протягом двох тижнів зношених банкнот на 3 млн гривень і отримав замість них нові. Тоді банк отримує “емісію” безплатно, адже Нацбанк зобов’язаний стежити за зношеністю банкнот та оновлювати їх на вимогу.
Коли у банку є гроші на рахунку, але немає готівки, він її замовляє в НБУ як “підкріплення”. У такому разі банківська установа готівкову гривню фактично “купує”: сплачує певну суму з коррахунку, а НБУ за “підкріплення” знімає комісію 0,2-0,3%. Банки не надто люблять купувати гривню в НБУ та сплачувати за це підвищену комісію.
“Цеглини”
Яким з цих двох шляхів потрапила готівка до банку? Зі слів клієнта про те, що “емісію” видав банкомат, випливає, що саме як “підкріплення”. Секрет полягає в тому, що в банках не люблять заряджати “емісію” до банкоматів через її потенційну ризиковість внаслідок нюансів роботи БМД.
“Коли йде стрічка, друкується готівка, вона розрізається та одразу фасується в пачки. Ніхто не просушує, фарба свіжа, тож під пресом купюри злипаються одна з одною. Жодна лічильна машинка одразу їх не перерахує, вони “плюються”, банкноти вилітають. Калібрування машинки розраховано на довжину та товщину, на забрудненість, і якщо дві купюри злиплися, вона “плюється“.
У банкоматі банкноти вставляються в касети, там теж є певний прес – утримувач з пружиною. Тому є ризики, що емісійна гривня буде видаватися двома купюрами замість однієї, що призводить до нестачі. “І коли привозять “цеглини” (пачки нових банкнот, ), з них треба зробити “віяло”, як з колоди карт, або пропускати через машинку багато разів”.
Це досить нудний процес, який забирає багато часу, тому “емісію” частіше спрямовують до каси, а до банкоматів віддають вживану гривню. Але навіть у касах емісійна гривня зазвичай надовго не затримується.
“Якщо ми отримуємо з Нацбанку емісію, то завжди її притримуємо. Тому що розуміємо, настане 15 число, прийде голова правління, зніме півмільйона, і йому потрібна хрустка банкнота. Навіть пачку ніхто не відкриває, вона одразу на зарплати йде – не лише керівництва, але й всіх співробітників банку. Навіть якщо знімати лише 1 тис. грн, якщо є емісія, дають її. А вже клієнту віддають все поспіль”, – розповідають банкіри.
Не дуже любить роздавати “емісію” й Національний банк, там теж намагаються видавати вживану гривню, якщо вона є.
Таким чином, зі слів клієнта банку може випливати, що:
- банк не мав свого “номіналу”;
- касири не знайшли готівку на ринку в інших банків;
- замовили дорогу готівку в НБУ;
- Нацбанк не мав вживаної гривні та довелося видавати “емісію” з БМД;
- у банку “емісії” виявилося так багато, що довелося її роздавати не лише на зарплати або клієнтам у касі, але й заряджати банкомати “цеглинами”.
Цей випадок можна було б вважати звичайним збігом, якби не загальновідомий факт, що в Україні від початку війни було “надруковано” масу гривні так званої прихованої емісії.
Друкарський верстат працює
Від початку війни Нацбанк викупив у Мінфіну держоблігації на 246 млрд грн, а загалом на його балансі значиться вже 556 млрд грн. На сьогодні структура власників ОВДП має такий вигляд:
- НБУ – 556 млрд грн;
- банки – 520 млрд грн;
- нерезиденти – 68 млрд грн;
- юрособи – 65 млрд грн;
- фізособи – 29 млрд грн;
- територіальні громади – 0,523 млрд грн.
При цьому купівля ОВДП державними банками коштом від докапіталізації з боку держбюджету також є прихованою емісією. Якщо підняти звіти банків, то на сьогодні ця сума становить 225 млрд грн (з 520 млрд грн).
“Та й раніше Нацбанк не безпосередньо, але через певні схематози вивалював в економіку. Наприклад, карусель була: видається рефінанс, він йде в ОВДП, ось пряме фінансування бюджету. Цей самий рефінанс закладається банком під заставу, береться наступний рефінанс, і пішли по колу.Класична карусель і класична прихована емісія. Але фактично ми розуміємо, що це Нацбанк фінансує. Коли дають рефінанс, звідки вони його беруть? Звідки у Нацбанку гроші? Він заробляє? Ні. Просто бере та видає “гроші”, рядок додав”, – розповідає джерело в іншому банку.
Після того, як виникають зобов’язання банку перед НБУ, “гроші”, що з’явилися нізвідки, йдуть на фінансування економіки. Гривен стає більше, але вони не підкріплені економічно, адже ВВП за умов війни падає. Зростає інфляція.
В НБУ панікують
Таку загрозу, очевидно, розуміють й в самому Національному банку. Так, голова НБУ Кирило Шевченко вже кілька разів висловлювався про ймовірність гіперінфляції, схожої на ту, яка була у 90-ті роки. Хоча загроза саме гіперінфляції спростовувалась, зокрема його заступниками Катериною Рожковою та Сергієм Ніколайчуком, фактичної суперечності тут немає, натомість йдеться тут, скоріш, виключно про формулювання, аби не лякати людей, які ще пам’ятають 90-ті роки. Останнім часом у публічній комунікації правління НБУ все частіше використовує у таких випадках нацбанківську новомову: “інфляційна спіраль” та “емісійне фінансування”.
Побічно побоювання Кирила Шевченка підтверджує також той факт, що 2 серпня Рада НБУ, як випливає із заяви її голови Богдана Данилишина, фактично втрутилася в роботу Кабінету міністрів, видавши уряду рекомендації щодо податкової політики та політики державних позик, що само собою є безпрецедентним.
Це може означати, що друкарський верстат, можливо, от-от перетне або вже перетнув червону лінію. Лише від початку війни обсяг прихованої емісії сягнув 471 млрд гривень. Поки ці гроші крутяться у безготівковому “контурі”, ціни зростають відносно помірно. Але величезна “бульбашка” рано чи пізно прорветься – коли це вийде в готівкову гривню, тоді розкрутиться маховик інфляції.
