В Україні назріває справжня молочна криза. Молоко вже в дефіциті, і цінники на нього пішли вгору,
“Навесні була ціна 12 гривень за літр, влітку -14, зараз – 16, але багато господарств продають уже по 17-18 гривень. Ринок “сухий” – попит суттєво перевищує пропозицію, тож переробники сильно не торгуються”, – розповів нам керівник агрофірми “Колос” (Київська область) Леонід Центило.
Зазначимо, що на вартість молока традиційно впливає сезонний фактор – до осені надої зменшуються, тож ціна зростає. Але сезонна націнка зазвичай невелика, тобто зараз цінники накручує явно не тільки не вона.
За словами Леоніда Центила, головна причина – різке зменшення молочного стада.
“Статистка страшна. За час війни під ніж пішло чи не третина поголів’я. Був нещодавно в одній із західних областей, де картинку місцевих пейзажів завжди доповнювали стада корів. Зараз – пасовища порожні. Те саме на півночі країни і в більшості регіонів. Приватні подвір’я та дрібні фермери масово вирізують корів. Багато селян стали біженцями, їм не до худоби, іншим нема за що закуповувати корми, що подорожчали”, — каже Центило.
Дефіцит молока вже позначається на цінниках на молочну продукцію, – розповів нам голова наглядової ради групи компаній “Молочний альянс” Сергій Вовченко.
“У структурі собівартості готової продукції сировина займає 70%, тому тут пряма залежність – дорожчатиме молоко, підуть ціни і на молочку”, – зазначив він.
Розбиралися, куди зникло молоко і що буде цінами.
Корів пустили під ніж
Поголів’я корів в Україні скорочувалося і раніше. Але з початком війни цей процес помітно прискорився.
За даними Держстату, на початок 2023 року в Україні налічувалося 1,35 млн корів, тоді як у 2022 році — 1,54 млн. Тобто за рік мінус майже 200 тисяч голів. Скорочення молочного стада становило 12,4%.
Свіжої статистики немає, але, за оціночними даними, якими з нами поділилися експерти аграрних ринків, процес зменшення молочного стада триває. І на кінець цього року може бути вже мінус 30% порівняно з довоєнним 2022 роком.
Найкраща катастрофічна динаміка в регіонах, де велися або ведуться активні бойові дії. Наприклад, за даними Держстату, на Донеччині на початок війни було 23,7 тисяч корів, залишилося – 4,7 тисяч. У Запорізькому поголів’ї скоротилося з 28,6 тисячі до 9,4 тисячі, у Херсонській — з 37 тисяч, до 4,8 і т.д.
При цьому в Україні немає жодного регіону, де за рік був би хоч невеликий приріст поголів’я – лише скорочення.
Навіть у порівняно благополучних західних областях стада зменшуються, хоча й такими рекордними темпами, як у прифронтових областях.
Наприклад, на Івано-Франківщині за рік – мінус майже 6 тисяч корів (до 61,9 тис), у Львівській – 10,5 тисяч (зараз – 64,4 тисячі голів).
При цьому найбільше зменшення худоби – у господарствах населення, яке у минулі роки забезпечували більшу частину виробництва молока в Україні.
Якщо на початок 2022 року селяни тримали 1,1 млн. корів, то зараз – близько 960 тисяч.
“Люди масово вирізують худобу. По селах сараї стоять порожні, корів залишилося дуже мало”, – каже Леонід Центило.
За деякими регіонами даних у Держстату щодо поголів’я худоби в господарствах населення взагалі немає. Наприклад, по Донецькій області є лише інформація на початок 2022 року, тобто до війни – тоді селяни тримали 14,7 тисячі корів. Скільки залишилося зараз – немає даних.
Така ж ситуація щодо Луганської області (до війни у приватних подвір’ях було 12,7 тисяч) та Херсонської (до війни — 30,5 тисяч корів). Тобто, насправді картина може виявитися ще гіршою, ніж дає Держстат.
Але й інших регіонах селяни масово пускають корів під ніж. Скажімо, у Вінницькій області за рік поголів’я корів у господарствах населення зменшилося майже на 8 тисяч, у Житомирській – на 10 тисяч, у Закарпатській – на 7 тисяч, у Запорізькій – на 15 тисяч, у Львівській – на 12 тисяч, у Харківській – більше ніж на 13 тисяч тощо.
Як видно, корів ріжуть скрізь – і в тихіших західних областях і в прифронтових регіонах.
“Багато українців стали біженцями, жителі західних регіонів стали більше їздити на заробітки до Європи. Доглядати худобу нема кому, плюс дорогі корми, та й загалом — війна в країні, незрозуміло, що завтра буде. Багато хто міркує, мовляв, краще віддати в забій”., хоч якісь гроші отримаю”, – каже голова Економічного дискусійного клубу Олег Пензін.
При цьому загальну ситуацію рятують великі ферми, де поголів’я скорочується не такими великими темпами.
За рік по стадах, які тримають спеціалізовані господарства, — мінус 7,2%: на початок війни було 424,6 тисячі корів, зараз — 394,2 тисячі. Але, мабуть, на фермах худоби все одно набагато менше, ніж у приватників.
Показово, що тваринницькі ферми в деяких областях навіть вийшли цього року на плюс. Наприклад, у Вінницькій області – на 1,9% (до 31,9 тисяч), у Київській – на 4,6% (до 33,9 тисяч) тощо.
Але, наприклад, у Запорізькій області стала на фермах скоротилася більш ніж у четверо – з 5,2 тисяч до 1,2 тисячі. У Харківській області – майже вдвічі (до 19,9 тисяч). Щодо Херсонської та Луганської областей Держстат даних взагалі не дає.
Але загалом тенденція така, що, як каже Сергій Вовченко, “вирізують худобу у дворах та у невеликих господарствах. А великі, такі як, наприклад, “Астарта” чи УМК, навпаки, нарощують поголів’я”.
Леонід Центило пояснив: простіше утримувати худобу у господарствах, які займаються і рослинництвом, і тваринництвом. “Щоб отримати товарне молоко, тваринам потрібно забезпечити правильний раціон. Я сою по 300 доларів не купую, у мене своя, тому ми корів не ріжемо”, – розповів він.
Ринок “сухий”, ціни зростають
У міру втрат молочного стада скорочується і виробництво молока.
В Асоціації виробників молока зазначили, що за січень-серпень цього року в Україні виробили трохи більше 5 млн. тонн сирого молока, що на 6% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Торішнього серпня негативна динаміка прискорилася до мінус 9%.
При цьому, як і раніше, зберігається перевага на користь приватників – господарства населення забезпечили 62%, а великі ферми – лише 38% постачання сировини.
Тому той факт, що у спеціалізованих господарствах надої ростуть, особливо ситуацію не змінює: адже населення здає молока дедалі менше – за 8 місяців цього року обсяги скоротилися на 14% (до 3,1 млн. тонн).
Через війну посилюється дефіцит молока. “Ринок практично “сухий” – попит суттєво перевищує пропозицію”, – каже Леонід Центило.
Про дефіцит молока заявив Вовченко.
“Дефіцит є, і це основна причина подорожчання молока. У серпні було плюс 7% у липневому ціннику, у вересні закупівельні ціни підскочили ще на 5%, у жовтні – знову на 5%”, – нарікає Вовченко.
За словами Леоніда Центила, якщо влітку молоко продавали по 14 гривень за літр, то з осені цінник підскочив до 16 гривень, а деякі господарства просять за сировину гарної якості вже по 17-18 гривень. “Йдемо до європейського цінника, там молочна сировина коштує в середньому 45-50 євроцентів, тому нам недалеко залишилося”, – говорить Центило. Зазначимо, що у Європі товарне молоко якісніше, ніж в Україні. Хоча б тому, що виробляють його на фермах, де забезпечується автоматичне доїння та стерильність, що поваляє уникнути бактеріального запліднення. Українське молоко за цим параметром – б’є рекорди.
Сергій Вовченко каже, що дорога сировина змушує виробників підвищувати цінники на молочну продукцію.
“70% у структурі собівартості – це сировина, тому є пряма залежність між вартістю сирого молока та цінами на сир, олію та йогурти”, – зазначив він. При цьому Вовченко зазначає, що підвищувати ціни “адекватно” виробники не можуть – торгові мережі не дозволяють.
“Як правило, підвищення ціни займає квартал, а за один “крок” ми не повинні підвищувати цінник більше ніж на 5%. У той час виробники молока підвищують ціни кожні два тижні”, – розповів Вовченко.
Проте переробники все ж таки переписують цінники. За даними Асоціації виробників молока, пастеризоване молоко жирністю 2,5% на кінець вересня коштувало в середньому 40,45 гривень, що на 29 копійок дорожче, ніж у серпні та на 2,82 гривні, ніж у вересні минулого року. Кефір за місяць подорожчав на 15 копійок (до 50,91 гривні за літр), за рік – на 1,61 гривню.
Сметана за рік додала у ціні 17,67 гривень або 16% (зараз вона коштує 110,73 гривні за літр). Йогурт подорожчав на 22,16 гривні або 18,4% – до 129,54 гривні за літр.
По сиру – плюс близько 9% до цінника (до 187,7 гривень за кілограм сиру жирністю 9%), вершкове масло – майже на 15% (до 350.09 гривень за кіло).
Найбільше зросли у ціні тверді сири. Скажімо, “Маасдам” за рік подорожчав майже на 27% (до 516,3 гривень за кілограм), “Гауда” – на 20% (до 388 гривень за кілограм).
Експерти кажуть, що дефіцит молока та його дорожнеча дедалі частіше змушують переробників експериментувати з рецептурою. Наприклад, використовують сухе молоко замість натурального, або різні замінники молока, в тому числі, рослинні.
Але в перспективі перебої з сировиною позбавлять можуть позбавити українських виробників тих небагатьох конкурентних переваг, які вони мають. І на нашому ринку стане ще більш стрімко зростати частка імпортних молочних продуктів, зокрема польських.
“Європейські виробники молочки одержують щедрі дотації, тому вони просто “заллють” наш ринок”, – каже Центило.
