КААС підтримав незаконне підвищення цін на газ для населення

«По-перше, КААС проігнорував те, що президент у неконституційний спосіб створив НКРЕКП. Ст. 11 закону «Про природні монополії» дозволяла президенту створювати Нацкомісії регулювання монополій, що є державним колегіальним органом. Проте ця норма діяла лише до 2008 року, поки не була визнана КСУ неконституційною, адже в редакції Конституції України від 2005 року такі повноваження були передані КМУ. Апеляційний суд вважає, що потрібно дивитися редакцію закону про природні монополії від жовтня 2010 року, хоча чому він на неї посилається абсолютно незрозуміло – вона була скасована після конституційної реформи у лютому 2014 року. Тобто, на момент створення НКРЕКП у серпні 2014 року ця норма вже півроку як не діяла, тому президент явно вийшов за рамки своїх повноважень – це беззаперечно і дивно, чому такий очевидний факт пройшов повз суд», – розповідає провідний аналітик «Публічного аудиту» Володимир Тарчинський.

 

Другий факт, який наводить фахівець, – НКРЕКП винесла постанову про затвердження тарифів на газ, не маючи на те відповідних повноважень, всупереч законів про ЖКП та про функціонування ринку природного газу.

 

Суд вважає, що в НКРЕКП були повноваження на регулювання тарифів, оскільки в законах про природні монополії, про ринок природного газу, про житлово-комунальні послуги вказується, що нацкомісії мають існувати. Тобто, суд говорить про так звані родові ознаки – просто це має бути саме нацкомісія, а не міністерство чи департамент. «Проте це також  перекручуванням фактів, бо у вищевказаних законах чітко прописано, що встановлювати тарифи й ціни на газ має Нацкомісія з питань регулювання енергетики. І на момент винесення постанови в березні 2015 року НКРЕКП не була правонаступником НКРЕ», – зауважують юристи «Публічного аудиту» .

 

Третій аргумент – в.о. Голови Нацкомісії Д. Вовк не мав права ставити свій підпис під подібним рішенням. Як пояснюють «публічні аудитори», висновки першої інстанції, а саме Окружного адмінсуду Києва, на те, що закон «Про засади функціонування ринку природного газу» та положення про Нацкомісії не дозволяють тимчасовому в.о. голови затверджувати та підписувати постанови нацрегулятора. «Апеляційний суд же вирішив хитро обіграти ситуацію, вказавши, що слово «тимчасово» стосується до терміну призначення Вовка на посаду, а не до найменування цієї посади.

 

«Така позиція КААС нічим не підкріплена і це суто його трактування законодавчого акта. Хоча насправді є чіткі нормативні документи – закони та постанови, – де чітко вказано про зворотнє. Як мінімум існує норма матеріального права, яка визначає, що постанови повинні бути підписані виключно головою комісії. І раніше судова практика опиралася саме на ці норми – наприклад, є конкретне рішення ВАСУ, в якому йдеться, що в.о. керівника центрального органу виконавчої влади не має деяких повноважень, якими наділяється саме голова державного органу», – вказує Тарчинський.

 

За його словами, є ще ціла низка дуже дивних, м’яко кажучи, аргументацій КААС. Наприклад, суд вирішив послатися на нові Правила сучасного українського правопису, вказавши, що слово «Комісія» – власна назва, має писатися з великої літери, а, отже, якщо в законах «нацкомісія» подається з малої, йдеться не про власну назву центрального органу виконавчої влади, і як вона називається, за логікою суду, – неважливо. Причому, КААС навіть для формальності вирішив не вказувати, про які саме Правила правопису йдеться та хто їх затверджував.

 

Крім того, знову підвищення тарифів прив’язується до того, що, мовляв, такими були умови співпраці з МВФ. Проте «Публічний аудит» неодноразово стверджував, що МВФ ставив вимогою не підвищення тарифів до визначеної суми, а встановлення економічно обґрунтованих цін на комунальні послуги для населення. «Це різні речі, і публічні аудитори в своїх дослідженнях неодноразово вказували на те, як досягти економічно обґрунтованого показника на рівні 3–3,5 тис. грн за тисячу кубів газу, а не 7200, які діють на сьогодні», – говорить керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.

 

Також він вказує на те, що Апеляційний суд як ще один «залізний» аргумент законності оскаржуваної Постанови НКРЕКП наводить той факт, що вона пройшла перевірку в Мін’юсті згідно з порядком реєстрації нормативно-правових актів. «З цим складно погодитися, адже є не один десяток нормативних актів, які, незважаючи на успішну реєстрацію в Мінюсті, потім були скасовані судами. Тому висновок міністерства тут не може бути вагомим аргументом, на якому можна будувати судове рішення. Крім того, тут є конфлікт інтересів, адже Мінюст підпорядковується КМУ і чітко грає на боці Уряду та НКРЕКП. Тому не дивно, що в міністерстві закрили очі на Постанову, яка порушує права людини та не відповідає соціальним стандартам», – вважає Гольдарб.

 

Нарешті, Апеляційний суд також вирішив зіслатися на позитивні висновки Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, що таке врегулювання тарифів НКРЕКП відповідає європейській конвенції про захист прав людини. «Тільки от маємо одне «але» – уповноважений не є судовим органом, щоб посилатися на його висновки як на визнану загальну практику. Постанова про підвищення тарифів на газ не була предметом розгляду ЄСПЛ. Такий висновок не є судовим прецедентом, і нічого за собою не несе – звичайна ”фількина грамота”», – переконаний Гольдарб.

 

За його словами, залишається чекати, що ВАСУ в порядку касації перегляне вказане рішення КААС і таки стане на бік Закону та своїх громадян, які все ще сподіваються на справедливий суд. Адже в цьому випадку вже надто очевидно, що Апеляційний суд навмисно перекрутив факти, підігравши НКРЕКП, Кабміну та Нафтогазу.