днією з головних новин останніх тижнів стала спроба фейкового державного перевороту у так званій “ЛНР”.
ісля того як лідер луганських терористів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар бойовика. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав, зазначає у своїй статті для журналу “Тиждень” журналіст і блогер Денис Казанський.
Однак наступного дня на сайті “генпрокуратури ЛНР” з’явилася інформація про розшук колишнього “глави парламенту ЛНР” Олексія Карякіна. А крім того, у Луганську відбулися арешти низки колишніх лідерів сепаратистів. При цьому один із заарештованих — Геннадій Ципкалов, який свого часу вважався “прем’єр-міністром ЛНР”, — нібито повісився в камері.
Пояснення сепаратистів із приводу його смерті були феєричними. За словами працівника “прокуратури ЛНР”, Ципкалов повісився, бо боявся, що інформація, якою він володіє, становить загрозу для його життя, тобто вбив себе від страху за себе… Звісно, мало хто сумнівається в тому, що насправді Ципкалову допомогли це зробити.
Такий поворот став для багатьох несподіванкою. Навіть російські блогери та журналісти, що традиційно підтримували сепаратистів Донбасу, не приховували свого розчарування і роздратування. Мовляв, ніякої ідеї, що була від самого початку, вже не лишилося, триває банальна гризня за владу, а Плотницький уже остаточно з’їхав із котушок.
За логікою подій вийшло, що біля початків повстання в Луганську стояли люди, які були злочинцями. Причому, якщо продовжувати логіку Плотницького, виходить, що і Карякін, і Ципкалов, і Кисельов могли одразу ж керуватися злочинними намірами й саме з цією метою створювали “ЛНР”. Два роки Ципкалов і Карякін прекрасно ладнали з Плотницьким, були однією командою, разом красувалися на рекламних бордах у період так званих виборів у листопаді 2014-го. І ось в одну мить виявилося, що “республікою” правили вороги!
Символічно, що Сталін має величезну популярність на захопленому бойовиками Донбасі. Так, у грудні минулого року пам’ятник йому встановили в Луганську. А до 9 травня борди з його портретами з’явилися вже в захопленому бойовиками Донецьку. Бюст Сталіна тримав у себе на столі й Олексій Карякін, що вже втік. За іронією долі йому самому довелося опинитися в ролі жертв політичних репресій, хоча він від самого початку розраховував на роль ката. Карякін уже звинуватив Плотницького в узурпації влади й розправах над “героями русской вєсни”. Але мало хто звернув увагу на ці звинувачення.
Слід, однак, зазначити, що чистки переважно торкнулися залишків стахановського угруповання, яке активно проявило себе під час подій навесні 2014 року в Луганську. Його представниками вважали Карякіна та Ципкалова, які 6 квітня в складі угруповання Болотова захопили будівлю луганського управління СБУ. Після вигнання Болотова з Луганська це угруповання поступово втрачало владу. І тепер воно практично повністю розгромлено.
Майже все оточення Плотницького до війни довгі роки працювало на різних керівних посадах у Луганській області. З початком бойових дій представники “старої гвардії” відійшли в тінь, а на передній план виступили холоднокровні вбивці та отамани, які отримали зброю й взяли активну участь у боях. У багатьох вже склалася ілюзія, що час регіоналів минув і Донбас переживає зміну еліт, однак вона досить швидко розвіялася. Як з’ясувалося, регіонали нікуди не поділися, а просто виконали чужими руками всю брудну роботу. Тепер настав час ліквідувати виконавців. Можна не сумніватися, що саме на них у результаті повісять відповідальність за всі грабежі, вбивства, тортури мирного населення та розкрадання гуманітарної допомоги.
