Якщо Донецьк поставляв в українську владу відвертий кримінал, то Вінниця — це неперевершена батьківщина політичних клоунів (що не означає, що клоун за сумісництвом не може бути злочинцем).
Хто з них тримає пальму першості, вирішувати вам. Але нагадаю тільки два випадки політичної клоунади вінницької братії. Так, два дні тому вінницька міськрада висунула вимогу накласти мораторій на популізм, причому не пояснили що взагалі це означає. Зрозуміло, що “популізм” — це улюблена іграшка іншого вінницького клоуна, звідси колективний ідіотизм у публічній підтримці свого шефа. В реальності у пропагандистському лексиконі “популізм” — це абсолютно пусте поняття, яка справляє ілюзію пояснення явищ, а в реальності не пояснює нічого. Цей термін нагадує “розруху” з “Собачого серця”, на яку списували всі тодішні негаразди та яку так точно розібрав “аналітик” професор Преображенський.
А більш титулований вінницький клоун (який зараз займає посаду прем’єра) також вирішив трохи розважити українську публіку, яка почала вже трохи дрімати. Отже, Гройсман вирішив підняти тарифи на воду, оскільки не знає, на що ще можна їх підняти. Ніхто не здивувався, оскільки всі знають, що нічого іншого він не вміє. Йому підказували, що треба підняти тарифи ще й на повітря, і, повірте, це не просто стьоб та гра фантазії. Вовік — це просто кудесник клоунади, і ми не знаємо куди заведе його гонитва за лаврами слави у цій сфері.
Мені здається що цей відомий уривок Т. Шевченка з поеми “Кавказ” вже наводився у зв’язку з тарифним розбоєм влади, але варто нагадати ц рядки знову.
“До нас в науку! ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християне; храми, школи,
Усе добро, сам Бог у нас!
Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні!”
Дивіться, перші рядки добре ілюструють публічні заяви Гройсмана про “ринкову ціну” на газ, опалення та, нарешті, воду. (Слова “ми навчим”, тобто Гройсман навчить, що означає ця “ринкова ціна”). Далі: ця влада — це ж просто показові християни (“сам Бог у них!”). Однак наші саклі, тобто квартири їм колють очі і влада вінницьких клінічних ідіотів думає позбавити нас права на спадок або дарування. Тобто знову забрати, оскільки їх розум політичних мікроцефалів інше придумати не в змозі. Нарешті, залишається податок на сонце, і тоді рядки Шевченка стануть пророцтвом.
І наостанок. Зрозуміло, що почин вінницьких клоунів про “мораторій на популізм” є відповіддю на “парад мораторіїв” на грабіжницькі тарифи, які наклали керівники багатьох українських облрад. Я не знаю, який з мораторіїв переможе, але я б запропонував мораторій на ідіотизм. Але тут нічого не вдієш. Діагноз.
