Чи зможуть Розенблат і Поляков оскаржити свої запобіжні заходи, чому вийшов на свободу фігурант “справи Онищенка”, перспективи Насірова і яку державну таємницю не сказав у суді екс-слідчий Генпрокуратури Дмитро Сус. Розставляємо крапки над “і” у судових подіях липня.
Михайло Добкін, Максим Поляков і Борислав Розенблат – трьом народним депутатам суд обрав запобіжні заходи, інформує “ЦЕНЗОР.НЕТ”.
Тільки одного із них – Добкіна парламент дозволив взяти під варту. Суд ухвалив рішення заарештувати нардепа, якщо він не внесе 50 млн грн застави. Заставу сплатили нардеп Вадим Новинський і колишній віце-прем’єр-міністр Борис Колесніков. Добкін подав апеляцію, але оскільки суд першої інстанції не встиг передати документи, то її розгляд перенесли на 21 серпня.
Нагадаємо, Добкіна підозрюють у зловживанні службовим становищем на посаді мера Харкова та сприянні шахрайству за змовою групи осіб з метою заволодіння 78 га землі в Харківській області вартістю 227 млн грн.
Щодо фігурантів “бурштинової справи” Полякова і Розенблата суд обмежився заставою (304 тис. грн і 7 млн грн відповідно), а також електронним браслетом і процесуальними обов’язками.
Нардепи поставилися до рішень суду по-різному.
Розенблат відреагував порівняно стримано і, схоже, готовий захищатися у юридичній площині. Він звернувся до ГПУ з заявою про вчинення злочину працівниками НАБУ. Депутат вважає, що агент Катерина спровокувала його.
Крім того, Розенблат змінив захисників. Нові адвокати атакували рішення про запобіжний захід одразу з кількох сторін. Подали апеляцію, звернулися до суду за роз’ясненням та ініціювали перегляд справи за нововиявленими обставинами.
Річ у тому, що в тексті документа строк запобіжного заходу для Розенблата прописаний на 3 місяці, а не на 2, як передбачено законодавством. У прокуратурі кажуть, що в судовому рішенні описка і сподіваються, що суд її виправить.
Також рішенням про запобіжний захід Розенблата зобов’язали здати паспорт. Але виявилося, що паспорт із зазначеним у рішенні суду номером і серією належить не нардепу, а якійсь іншій особі. На підтвердження адвокати принесли лист Державної міграційної служби і вимагають у суду роз’яснення, як Розенблат може здати чужий паспорт. Наразі в суді вирішується питання відводу судді Кушнір, яка ухвалювала рішення.
Щодо Максима Полякова, то він єдиний уперто відмовляється надівати електронний браслет, бо вважає, що він перешкоджає виконанню його повноважень народного депутата. Назар Холодницький заявив, що, оскільки нардеп порушує умови запобіжного заходу, Спеціалізована антикорупційна прокуратура намагатиметься через суд стягнути 304 тис. грн застави в дохід держави.
КІНЕЦЬ СЛІДСТВУ І НЕВИЇЗНИЙ НАСІРОВ
На початку липня Роман Насіров у черговий раз отримав у суді відмову у виїзді за кордон на лікування. У зв’язку з лікарською таємницею суд проходив у закритому режимі. У розмові з журналістом Насіров сказав, що дізнався про свій діагноз у квітні 2017, тобто після того, як йому вручили підозру.
В антикорупційній прокуратурі вважають, що Насірова не можна випускати за кордон, бо там вони не зможуть його як-небудь проконтролювати. У розмові з журналістом прокурор сказав, що виступ лікаря в суді не був для нього переконливим.
У кінці липня Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомила про завершення розслідування і анонсувала передачу справи Насірова в суд.
Як повідомив керівник САП Назар Холодницький, кінцевий варіант підозри Насірову зайняв 480 сторінок. Для порівняння – у березні підозра займала до 70 сторінок. Що нового з’явилось на цих сторінках, почуємо у суді.
Додамо, що паралельно Насіров звернувся до Окружного адмінсуду за встановленням своїх повноважень як глави ДФС. Він хоче, щоб суд визнав, що він не мав повноважень перевіряти платників податків, даючи їм розстрочки, а це мали робити регіональні відділення ДФС. Справа слухається у письмовому режимі. Рішення Насіров отримає до 5 серпня.
ПОВТОРНЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ПОСТНОГО
Валерій Постний, якому відводиться роль організатора газових схем Онищенка, опинився на свободі. Затриманий рік тому, він перебував у СІЗО з серпня 2016 до 30 червня. Його звільнення з-під варти блокувалося сумою застави, яка свого часу сягнула 250 млн грн. Аж поки 16 червня 2017 Солом’янський суд арештував Постного із куди меншою заставою у 10 млн грн. За кілька днів обвинувачений зміг вийти із СІЗО. Гроші внесли його родичі і знайомі, оскільки майно самого Постного арештовано.
Але на момент звільнення Постному вже була вручена нова підозра. НАБУ ініціювало новий запобіжний захід, звернувшись у Галицький суд Львова. Формально розслідуванням нової справи займаються детективи Львівського відділення НАБУ. Перед тим саме в суді Львова Бюро брало санкції на обшук судді Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка. Раніше в Бюро з’ясували, що співробітниця Солом’янського суду Києва за винагороду зливала інформацію про обшуки.
По суті нова справа проти Постного мало чим відрізнялась від вже відомої “газової справи”. Йдеться, що ті самі компанії з орбіти Онищенка у змові з представниками “Полтавагазвидобування” (дочірнє підприємство “Укргазвидобування”) організували продаж за заниженими цінами газу, видобутого за договорами спільної діяльності. Збитки “Укргазвидобування” оцінено у 59 млн грн.
3 липня Постного арештували з альтернативою застави у 50 млн грн. Але 19 липня Апеляційний суд вирішив, що до Постного не може одночасно бути застосовано два запобіжних заходи. Суд зазначив, що повторне звернення із вимогами непомірного розміру застави можна розцінити як намагання утримувати підозрюваного виключно під вартою.
Колегія апеляційного суду ухвалила повторний запобіжний захід скасувати. Рішення приймалося більшістю голосів від складу суду (четверо осіб). Водночас відомо, що суддя Петро Каблак не погодився із висновком суду і висловив окрему думку з цього приводу. Так, суддя Каблак вважає, що запобіжний захід пов’язаний із конкретним кримінальним провадженням, а не особою підозрюваного. А тому, на його думку, Постному можна було призначити два запобіжних заходи.
У підсумку в Постного залишився тільки один запобіжний захід – застава у 10 мільйонів. Якщо Постний порушить процесуальні обов’язки (обмеження спілкування і пересування, тощо), то ці гроші, за рішенням суду, будуть зараховані в державний бюджет.
СУД-ОДКРОВЕННЯ І ДОМАШНІЙ АРЕШТ ДМИТРА СУСА
25 липня затримання Дмитра Суса стало несподіванкою. Близько року він мав статус свідка у маловідомій справі про зловживання співробітників ГПУ. Було відомо, що вдома в нього пройшов обшук і детективи НАБУ вилучили мобілку і документи на авто.
Прокурори вимагали взяти Суса під варту з альтернативою застави у 5 млн грн. Але суд обмежився домашнім арештом, електронним браслетом та низкою обов’язків на період слідства.
Каталізатором затримання стало засідання 20 липня в Апеляційному суді Києва, коли Сус приніс проект “готового рішення” і повідомив, що отримав такий злив від працівників НАБУ. У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі стверджують, що такий документ Сус міг отримати через свої корупційні зв’язки в суді.
Прокуратура інкримінувала Сусу три епізоди заволодіння майном, вилученим при обшуках, і невнесення в декларацію автомобіля AudiQ 7.
Виявилося, що екс-слідчий начебто привласнив відеореєстратор і використовував його для записів у своєму ж кабінеті. Парадоксально, але цитати із цих записів використовувались прокурорами в суді, коли йшлося про моральний образ колишнього співробітника Генпрокуратури. Наявне відео, де підозрюваний дає сумнівні розпорядження і обіцяє гроші людям за якусь роботу, пов’язану з НАБУ.
В суді Сус заявив, що не встановлював камери у своєму кабінеті, має здогадки, хто це зробив, але відмовився озвучувати свої припущення.
Дмитро Сус наполягав на закритості процесу, щоб повідомити суду відомості, що становлять державну таємницю. Але суддя Лазаренко сказала, що не має допуску до держтаємниці. У підсумку Сусу прийшлося захищатися без секретної інформації. Однак у нас є припущення, що це могло бути.
20 липня в Апеляційному суді Сус уже повідомляв, що на вилученому НАБУ мобільному телефоні є записи негласно-розшукових дій, зроблені в ході оперативно-розшукової діяльності, зміст якої є державною таємницею.
Сус заявив, що це записи розмов заступника керівника НАБУ Гізо Углави і екс-замгенпрокурора Давида Сакварелідзе. Джерела у правоохоронних органах підтвердили, що записи існують. Але шанси, що їх розсекретять і Сус нестиме відповідальність за незаконну прослушку, наразі туманні. Раніше детективи вивчали причетність Суса до близько восьми епізодів злочинної діяльності, серед яких перевищення влади і незаконне спостереження. Чи вдасться слідству висунути підозру по решті пунктів, покаже час.
ЗАВИСЛІ СПРАВИ
У цьому розділі коротко про справи, до яких у суддів руки не доходять по кілька місяців, а то й понад рік. Серед них є багато таких, де розслідування завершено і має відбуватися розгляд по суті.
Почнемо із позитиву. У липні відбулося аж два засідання у справі прокурора Костянтина Кулика, на яких досліджувались письмові докази у справі. Перед цим засідання востаннє відбулося в березні, коли було зачитано обвинувальний акт. Здавалося б, у липні справа зрушила з місця. Але ненадовго. Наступне засідання призначили аж на 10 жовтня. Ймовірно, така тривала перерва зумовлена також періодом відпусток у суддів.
Саме через відпустки, але свідків, співробітників прокуратури Київської області, 20 липня не вдалося провести засідання у справі “діамантових прокурорів”. Колегія суддів у цій справі не могла зібратись з березня, оскільки служителі Феміди були зайняті в інших справах.
Обвинувачені Корнієць і Шапакін щодо чергової перерви були не проти. Вони внесли застави і перебувають на волі. Наступне засідання у справі – 21 серпня.
Більше ніж рік не може відбутися підготовче засідання у справі екс-керівника “Нафтогаз-Україна” Андрія Пасішника, якого звинувачують у тиску на екс-міністра економіки Айвараса Абромавичуса. Суди кілька разів повертали прокуратурі обвинувальний акт. Наступне засідання призначено на 28 серпня.
Щодо нарікань на зайнятість, то це не просто відмазка. У столичних судах зараз в середньому по 5 суддів, які здатні слухати такого роду справи. Навантаження фантастичне!
Таким чином, суди не встигають вислухати давніші справи, а прокуратура готується передавати їм наступні.
Коли засідання відбуваються раз на півроку, сторони справи і суд ризикують просто забути, про що саме йдеться. Очевидно, що в такій ситуації критично необхідно доукомплектовувати українські суди, інакше справи просто будуть припадати пилом.
