Війна Дезертиртво, п’яні стрільби та втрати: документи нової російської бригади

Дезертиртво, п’яні стрільби та втрати: документи нової російської бригади

176
0

У серпні 2023 року розвідка Великої Британії повідомила про формування Росією нової 18 армії. Туди мали б увійти підрозділи, які перебували на окупованій частині Херсонської області, зокрема й 22 армійський корпус, створений в окупованому Криму.

Нова армія, за задумом російського командування, допомогла б звільнити більш досвідчені повітряно-десантні війська для їхньої участі на інших напрямках – на Запоріжжі та в Донецькій області. Основною силою 18 армії мала б стати новостворена 70 мотострілецька дивізія, до якої зокрема увійшли:

  • 24 мотострілецька бригада,
  • 26 мотострілецька бригада,
  • 28 мотострілецька бригада,
  • 17 танковий полк,
  • 81 артилерійський полк.

У всіх формувань вбачається дуже цікаве посилання на радянські часи. Так, 70 та 28 дивізія раніше існували на території України – в Івано-Франківську та Чорноморську Одеської області. Вони були розформовані в 1993 та 1989 роках відповідно.

Також цікавим є той факт, що ні Кремль, ні міністерство оборони Росії жодного разу офіційно не підтверджували існування 18 армії.

Згідно з повідомленнями української розвідки, міноборони Росії має можливість щомісяця мобілізувати до окупаційної армії близько 20 тисяч солдатів. Хтось добровільно підписує контракт, щоб заробити грошей, когось вербують у в’язницях, а частину росіян затягують у військо обманом.

Говорити про якість таких кадрів – не доводиться. Проблеми в підрозділах часто розпочинаються ще до відправки на фронт. Саме такою є історія 28 мотострілецької бригади.

Як ми бачимо  проблеми в новоствореній бригаді розпочалися ще до відправки на фронт, у період червня – вересня в підрозділі зареєстровано 31 випадок самовільного залишення частини.

Більшість зі зниклих військових станом на кінець вересня так і не вдалося розшукати. Лише Разінова Владіслава командування таки змогло знайти й відправити на “спеціальну воєнну операцію”.

При чому серед дезертирів є не лише солдати. Так, капітан Деніс Дем’янов 1 серпня самовільно залишив військову частину, а 27 серпня відмовився виконувати наказ про відправку в зону проведення “сво”, станом на кінець жовтня він перебував у військовій комендатурі міста Камишин Волгоградської області й очікував рішення щодо свого порушення.

Після відправки на фронт ситуацію з дезертирством у бригаді лише загострилася. Станом на 27 жовтня  44 випадки порушень. Більшість з них – самовільне залишення бойових позицій у зоні проведення “сво”.

Імовірно, новостворену бригаду перекинули в зону бойових дій на окуповані території України в серпні, коли Деніс Дем’янов відмовився від відправки на війну. На Херсонщині для окупантів ситуація сьогодні відносно спокійна, якщо порівнювати з Запорізькою, Донецькою, Луганською чи Харківською областями. Втім, навіть тут бригада зазнає суттєвих втрат. І мова вже не про дезертирів.

Згідно  документами, станом на 15 жовтня 2023 року 28 мотострілецька бригада зазнала втрат у живій силі в щонайменше 127 осіб. Серед них:

  • 27 – знищених окупантів,
  • 98 – поранених,
  • 2 – зниклих безвісти.

Серед ліквідованих російських військових переважно рядові. Втім, є двоє офіцерів рівня командира взводу:

  • старший лейтенант (командир взводу) – Зієджон Закіров (ліквідований 13 серпня),
  • майор (командир взводу) – Андрєй Гольцов (ліквідований 13 серпня).

Дуже цікавим є приклад Андрєя Гольцова, який будучи офіцером вищої офіцерської ланки, обіймав посаду рівня лейтенанта. Бачимо “належне” використання російською армією людських ресурсів.

 

Поранених окупантів у складі бригади майже в 4 рази більше. Тут так само більшість звичайні солдати, але серед поранених офіцерів є й представники вищої офіцерської ланки:

  • лейтенант (командир взводу) – Алєксєй Касьянов (поранений 9 серпня),
  • майор (начальник штабу – заступник командира батальйона) – Владімір Яковлєв (поранений 10 серпня),
  • лейтенант (командир взводу) – Алєксєй Суфіянов (поранений 13 серпня),
  • капітан (заступник командира роти) – Алєксєй Нікітін (поранений 13 серпня),
  • капітан (командир роти) – Алєксандр Омельніцкій (поранений 22 серпня),
  • рядовий (заступник командира роти) – Ярослав Врід-Тесленко (поранений 26 серпня),
  • капітан (командир взводу) – Роман Лук’яненко (поранений 11 вересня),
  • рядова (командирка взводу) – Євгенія Літвінова (поранена 16 вересня),
  • лейтенант (санітаний інструктор) – Григорій Конюхов (поранений 20 вересня),
  • молодший сержант (командир взводу) – Валєрій Постніков (поранений 23 вересня).

Тут на контрасті з ліквідованим майором Андрєєм Гольцовим виступають Ярослав Врід-Тесленко та Євгенія Літвінова. Виявляється, у російській армії рядовий може обіймати ту ж саму за рівнем посаду, що й майор – командира взводу. Чи навіть заступника командира роти.

Так само куди більше, ніж Гольцову, пощастило Алєксандру Омельніцкому. З нижчим званням капітана він обіймає вищу за званням посаду – командира роти.

Інший документ показує, що справжні втрати в бригаді можуть бути ще більшими. Так дані про чисельність особового складу 3 мотострілецького батальйону свідчать, що замість 94 осіб на одну роту, як розраховано по штату, насправді готовими до виконання бойових дій є лише від 38 до 45 чоловік.

Так, на 3 роти, які входять до складу батальйону, загалом зафіксовано 21 ліквідованого окупанта, 78 поранених і 8 дезертирів. Ще 53 росіян позначені як “інше”. Імовірно, мова про зниклих безвісти.

Загалом з трьох рот, чисельність яких повинна була б становити 282 військових, на позиціях та в бронегрупі командування російської 28 мотострілецької бригади нарахувало 122 чоловік. А це лише 43% від всього особового складу.

 

Мабуть, найцікавіший документ про пригоди російської 28 бригади розповідає про перестрілку між двома росіянами біля командно-спостережного пункту 1 батальйону. Внаслідок неї рядовий Алєксєй Труфанов отримав вогнепальне поранення.

Історія трапилася 28 жовтня, коли рядовий прийшов на КСП у стані алкогольного сп’яніння. До слова, на годиннику тоді була 8:30, а російський військовий до цього часу вже примудрився заглянути в чарку.

Такий стан не сподобався командуванню, тож Алєксєю Труфанову наказали йти в його бліндаж з завданням проспатися. Втім, навіть з таким простим завданням він не впорався – вже через декілька хвилин він вирушив на КНП. Командир 1 батальйону 28 бригади Алєксандр Шульгін розповів, що в цей час почув постріли, а згодом побачив побачив пораненого Труфанова з АК-12 в руках.

Рядовий Дмітрій Куронов, який у той час був на охороні штабу, розповів, що Труфанов з автоматом і двома инками, повними набоїв, рухався в бік штабу. На вимоги чергового росіянин не зупинився, тож той відкрив вогонь і прострелив Труфанову ногу.

Пораненому рядовому надали домедичну допомогу й відправили на лікування в окупований Генічеськ. Також він пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп’яніння, який показав негативний результат.

Проблеми серед особового складу в російських окупаційних підрозділах не є чимось новим. Дезертирство, алкоголізм, високий рівень втрат – це лише частина того, з чим росіяни зіштовхуються під час участі у війні проти України.

Попри це, для російського командування не є серйозною проблемою поповнення особового складу. Навіть знаючи про серйозний рівень проблем, багато росіян добровільно йдуть в окупаційну армію – хтось з фінансових міркувань, хтось з політичних чи будь-яких інших.

Як ми бачимо, російське військо може не лише відновлювати шалені втрати, чисельність яких становить вже понад 330 тисяч, а й створювати нові формування. Нові підрозділи одразу ж відправляють на українські території для посилення окупаційного війська.

Поки росіяни самі готові брати зброю до рук, жодні показники втрат не зупинять Кремль у його прагненні захопити Україну. Єдине, що залишається нам – знищувати ворога щодня, поки кількість їхніх втрат нарешті не змусить задуматися самих росіян.

#ГолосНароду

 

 

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я