Чому менеджери “Нафтогазу” Андрій Коболєв і Юрій Вітренко перестали воювати з олігархом Ігорем Коломойським за “Укрнафту”?
І в чому полягає план по розділенню компанії? Бо “Нафтогаз України” анонсував перші кроки по розділенню найбільшої нафтовидобувної компанії країни – “Укрнафти”
Оголошений план містить відразу кілька несподіванок, що вказують на повну зміну позиції по ряду найважливіших питань.
Якщо коротко, то виводити компанію з кризи хочуть виключно за рахунок державних фінансів. Це при тому, що “до ручки” її довела група “Приват” Ігоря Коломойського, яка в 2015 році вивела з “Укрнафти” більше 15 млрд грн.
Ці гроші повинні були піти в державну казну у вигляді ренти і інших податків. Тому на сьогодні за рахунок штрафів і пені борг уже перевищує більше 30 млрд грн.
А з урахуванням витрат запропонована схема порятунку виливається в 40 млрд грн. В цілому реформатори з НАКу продовжують йти по шляху найменшого опору.
Вони готові розділити компанію з Ігорем Коломойським і фактично самоусунутися від розвитку стратегічно важливою нафтовидобувної галузі.
Ідею “розлучення” з “Приватом” глава “Нафтогазу” вперше озвучив у квітні 2017 року. Спочатку вона грунтувалася на тому, що поділ “Укрнафти” має проходити в ході врегулювання взаємних претензій “Нафтогазу” і групи “Приват”.
“Необхідно знайти рішення з урахуванням наступних проблем: вимоги Коломойського щодо газу і вимоги до Коломойського за наслідками діяльності попереднього менеджменту”, – говорив Коболєв в квітні 2017 року.
Останні новини говорять про те, що позиція топ-менеджера НАК змінилася на 180 градусів.
Від “польоту на Марс” до “покупки того, що можна купити”
25 лютого 2019 року “Нафтогаз” повідомив, що вніс до порядку денного зборів акціонерів “Укрнафти” на 28 березня затвердження плану заходів щодо виведення “Укрнафти” з кризи.
План досить простий. НАК готовий купити у “Укрнафти” 4 млрд куб. м газу. А вона за ці гроші погасить податковий борг, який перевищує 32 млрд грн.
Таким чином, активи “Укрнафти” будуть розблоковані фіскалами і шлях до їх подальшого відчуження буде відкритий.
Згідно з планом НАКу профінансувати нехитрий обмін має уряд, виплативши “Нафтогазу” компенсацію за продаж газу для потреб населення за заниженими цінами.
Наприклад, на 2019 рік розмір такої компенсації НАК оцінив в 69 млрд грн (про ймовірність такого сценарію ми поговоримо нижче). Всього НАК хоче отримати з бюджету близько 111 млрд грн на компенсацію різниці ринкової вартості газу і ціни продажу для населення.
Половина з цих 4 млрд кубометрів – це газ, який був здобутий ще в 2006 році. У той час “Нафтогаз” наполягав, що він повинен коштувати 112 грн за тис. Куб. м або $ 22. А “Укрнафта” вважала, що це нижче собівартості, яка становила 166 грн за тис. Куб. м ($ 33).
До угоди не прийшли. Продаж була документально оформлена, а газ, за твердженням НАКу, був використаний для потреб населення.
У 2014 році суд остаточно зобов’язав 100-відсоткову “дочку” “Нафтогазу” компанію “Укртрансгаз” повернути цей газ “Укрнафті”.
Через два роки Коболєв глузливо порівняв це рішення із зобов’язанням відправитися в космічний політ.
“Рішення суду, можна сказати, умовно таке: Коболєв, полети на Марс. Ми тебе зобов’язали. Але я не можу полетіти на Марс”, – жартував він в інтерв’ю…
У цьому ж інтерв’ю він стверджував, що розрахунки за цей газ повинні проходити за “справедливою ціною”, яку може розрахувати міжнародний арбітраж, наприклад, Стокгольмський.
Тепер же позиція різко змінилася: “Нафтогаз” готовий заплатити за цей газ за ціною імпорту, або в 10 разів більше, на чому наполягала “Укрнафта”. Наприклад, середня ціна імпортного газу в 2018 році для НАКу склала $ 290- $ 300 за тис. Куб. м.
Решта 2 млрд куб. м – це газ, який “Укрнафта” добуде … в майбутні 4 роки. Проект викликає не менше запитань, ніж щодо спірного газу. Як збираються вгадувати ціну газу на такий тривалий період?
Або уявімо, що протягом року-двох НАК викупить газові родовища “Укрнафти” і тоді ще й заплатить за його видобуток?
Від “до пана Коломойського є претензії” до “перспективи повернення коштів близька до нуля”
Кардинально змінилася позиція “Нафтогазу” і риторика Коболєва щодо дебіторської заборгованості “Укрнафти” і її ролі у порятунку компанії.
У грудні 2015 року голова “Нафтогазу” прямо говорив, що “джерелом погашення податкової заборгованості повинна стати дебіторська заборгованість перед” Укрнафтою “інших груп, тому що проблема газу знаходиться в площині судових розглядів, і складно очікувати, що вона буде вирішена в найближчому майбутньому” .
У травні 2016 року його стверджував, що “ми будемо наполягати на питаннях, пов’язаних з поверненням дебіторської заборгованості структурами, які працюють з” Укрнафтою “, кому б вони не належали”.
У квітні 2017, що “до пана Коломойського є претензії щодо дій попереднього менеджменту, на який він мав вплив, і я зараз готовий до будь-якої дискусії щодо того, що відбувалося в” Укрнафті “в 2014-2015 роках”.
Тут і раніше глава НАКу мав на увазі зухвалий висновок понад 15 млрд грн з “Укрнафти” навесні-влітку 2015 року, коли замаячила реальна перспектива встановлення державного контролю в компанії.
Поставлений “Приватом” менеджмент “Укрнафти” відвантажив без оплати 1 млн т нафти невідомим структурам. Таким же фірмам-метеликам заплатили 7,5 млрд грн передоплати за нафтопродукти, які так і не були поставлені.
Але ось в грудні 2018 року риторика змінилася. Коболєв поклав провину за неповернення цих боргів на правоохоронців.
“Ми дуже чекаємо якихось результатів кримінальних справ з цього приводу, до сих пір нічого не бачили”, – повідомив він 28 грудня 2018 року, додавши, що “перспективи повернення цих коштів близькі до нуля”.
Тепер гасити податковий борг “Укрнафти” НАК готовий самостійно і за рахунок газу. А вимоги щодо повернення виведених міноритаріями грошей з “Укрнафти” більше не піднімається і не озвучується. До них питань більше немає?
Діючі лиця
Чому НАК так різко змінив свою позицію щодо вартості спірного газу? Хто стоїть за розробкою плану поділу “Укрнафти”? Всі ці питання коментувати Андрій Коболєв не хоче.
“Як тільки ми затвердимо параметри, я буду їх офіційно коментувати”, – сказав він на прес-конференції 6 березня.
Не поспішає ставити підписи під цією ідеєю і Юрій Вітренко, офіційно уповноважений вирішувати проблеми “Укрнафти”.
“Я розробляю різні пропозиції з боку” Нафтогазу “і аналізую зустрічні пропозиції з боку” Укрнафти “, – пояснив свою роль топ-менеджер НАКу.
Очевидно, що і Коболєв, і Вітренко питання “Укрнафти” коментують вкрай скупо і неохоче.
На зборах акціонерів 28 березня буде звільнений нинішній голова правління Марк Роллинс, цю інформацію ЗМІ згодом НАК був змушений підтвердити.
Ще в грудні 2018 року Коболєв розповідав журналістам, що не збирається “зносити” британця. Нібито для цього немає достатніх підстав, а значить доведеться виплатити велику неустойку. Як бачимо, змінилася позиція і тут.
Швидше за все, ідея екстреного звільнення Роллінса належить не Коболєва, а Вітренко.
За даними наших джерел, протягом останніх місяців він активно контактував з проблемних питань “Укрнафти” з членом правління Олегом Гезом.
28 березня його призначать виконувачем обов’язків голови правління і наділять повноваженнями підписувати папери в рамках вищеописаних проектів по газу (даний пункт внесений до порядку денного, але НАК не став це коментувати).
Можливо тому, що Гез є протеже віце-президента “Укрнафти” з комерційних питань Фелікса Луньова, під керівництвом якого багато років пропрацював в структурах ТНК і ТНК-ВР в Україні.
В “околонаковскіх колах” всім відомо, що Луньова в НАКу, м’яко кажучи, не святкують. Є питання без відповідей по його роботі при Євген Бакулін – керівника “Нафтогазу” при Вікторі Януковичі.
Тоді, в 2012 році, з появою Луньова в ранзі радника глави “Нафтогазу” компанія різко активізувалася на ниві торгівлі нафтопродуктами, які правоохоронці шукають досі.
Кажуть, саме через це Луньов в 2016 році не зміг пройти конкурс на члена правління і був влаштований в “Укрнафту” віце-президентом по комерції, що не вимагає узгодження з наглядовою радою на чолі з Коболєвим.
Потім в “Укрнафті” з’явився Гез, який зайняв вакантне місце в правлінні…
Чому це важливо? Віце-президент з комерції “Укрнафти”, що відповідає за всю дохідну частину, повністю підконтрольний міноритарним акціонерам.
Це знаходить своє відображення в тому, що 90% нафти і скрапленого газу “Укрнафти” як і раніше йде на адресу “Привату”.
У його ж структур “Укрнафта” продовжує справно купувати нафтопродукти – це найбільша стаття витрат видобувної компанії. А на заправках “Укрнафти” написано, що вона партнер “приватівського” “Авіаса”.
Судячи з усього, Роллинс виявився зайвою ланкою в переговорах між НАКом і реальними керманичами “Укрнафти”.
Втеча з поля бою
Реалізація наміченого плану “зливу” “Укрнафти” поки не знайшла підтримки у того, хто платить – Кабінету міністрів. Міненерго і МЕРТ заветував фінплан “Нафтогазу” на 2019 рік, в якому передбачалися витрати по “Укрнафті”.
“У показниках проекту фінансового плану включено збільшення витрат на інвестиційну діяльність в шість разів до 37,4 млрд грн в 2019 році. Основну суму складають витрати 34 млрд грн на придбання активів АТ” Укрнафта “. При цьому відсутні будь-якого обґрунтування щодо правових підстав і доцільності зазначеної покупки, фінансово-економічні розрахунки щодо ефективності цих витрат “, – випливає з зауважень Мінфіну до проекту фінансового плану.
Але куди більш вагомою перешкодою є відкритий конфлікт між прем’єром Гройсманом та Андрієм Коболєва. Розуміння немає по куди менш масштабним питань, ніж 40 млрд грн, необхідних для реалізації сміливих ідей Вітренко і Геза-Луньова.
Навіть якщо відволіктися від деталей, в цілому незрозуміла тактика НАКу, націленого в щоб-то не стало вийти з “Укрнафти”.
По суті, єдиний аргумент менеджерів-мільйонерів – Коломойський складний партнер. А що НАК взагалі зробив, щоб виправити ситуацію?
П’ять років Коболєв очолює наглядову раду “Укрнафти” і в її правлінні немає жодного представника НАК і держави.
П’ять років політики всіляко мотивованого невтручання в роботу компанії, в якій держава наділене чималими повноваженнями. Звідки ця впевненість в безперспективності нафтодобувача?
Що виграє в результаті “Нафтогаз”, добившись поділу “Укрнафти”? Зараз у держхолдингу мажоритарний пакет акцій, закон дозволяє призначити повністю свій менеджмент, вивчити роботу, зрозуміти проблеми, разом з міноритаріями знайти шляхи їх вирішення.
Але замість цього переможці “Газпрому” готові бігти з “Укрнафти”. Мало того, ще й готові заплатити 35-40 млрд грн платників податків.
Найбільшою ж жертвою НАКу є вся нафтовидобувна галузь України, яка по суті зосереджена навколо “Укрнафти”.
Це не питання управління бізнес-структурою, а питання стратегічного характеру, вкрай важливий для імпортозалежної країни.
НАК готовий з неї вийти і залишити того, хто за 15 років “домігся” зниження видобутку нафти в два рази – з 2,9 до 1,5 млн тонн, а газу – в три рази з 3,3 до 1,1 млрд куб . м.
Так, держава теж доклав до цього руку. Але треба визнавати об’єктивні борги, погашати їх і починати з чистого аркуша.
Однак топ-менеджери з рекордними зарплатами не придумали нічого кращого, щоб тепер питання стратегічного розвитку НАРОДНОГО (державного) нафтового комплексу України вирішувалися в Швейцарії чи Ізраїлі…
