Брудна і сварливого шоу зі зняття недоторканності і притягнення до кримінальної відповідальності ряду депутатів Верховної Ради, яким шоу еліта тривалий час розважала дозвільні публіку, нарешті, завершилося. Завершилося не так щоб нічим, але і нічим особливим.
Зовні це дійство виглядало як міжкланова боротьба за владу і гроші, причому постраждали від цієї боротьби лише або занадто одіозні персонажі, яких вже не можна було не здати, на кшталт Розенблата, або персонажі відпрацьовані, нікому вже не потрібні і не зуміли домовитися з ким треба, начебто Довгого і Добкіна, пише “СВІТ“.
Найяскравішим підтвердженням того, що в наявності саме міжкланова метушня, стало демонстративне порушення Спеціальної антикорупційної прокуратурою справи проти генпрокурора Юрія Луценка за тими фактами, які давно і добре відомі, а тому слідство у них можна було почати давно, а не зараз.
Словом, брудна сварка в політичному гадючник – це саме та фігура мови, яка дуже добре визначає суть того, що відбувається.
Втім, проглядається ще одна мета цього політико-порнографічного шоу, і вона, мабуть, навіть важливіші розборок буде. Це відволікання уваги «лохторату» від драматичної соціально-економічної ситуації в країні, яка має небезпеку важкими наслідками. Адже навіть якщо «посадять» якого-небудь Розенблата або Добкіна з Довгим, що вкрай малоймовірно, в країні зовсім нічого не зміниться, оскільки залишиться колишньою соціально-політична система.
До речі, «головний викривач» вітчизняної високопоставленої корупції Юрій Луценко вже анонсував на осінь наступну порцію уявлень про зняття недоторканності і притягнення до відповідальності цілого ряду народних ізбраннічков. Так що «веселуха» скоро продовжиться, і чекати залишилося всього нічого.
Фігуранти. Поіменне …
Отже, 11 і 13 липня Верховна Рада розглянула подання Генеральної прокуратури про дачу згоди на притягнення п’яти народних депутатів до кримінальної відповідальності.
Юрій Луценко
Підсумки голосування 11 червня суть наступні:
1. Верховна Рада не дала згоди на притягнення до кримінальної відповідальності і позбавлення недоторканності депутата Євгена Дейдея від фракції партії «Народний фронт». Подання Генпрокуратури підтримали лише 192 парламентарія при необхідному мінімумі в 226 голосів.
2. Верховна Рада дала згоду на позбавлення недоторканності і притягнення до кримінальної відповідальності депутата Олеся Довгого (фракція «Воля Народу”), якого прокуратура підозрює в зловживанні службовим становищем при виділенні земельних ділянок під час перебування секретарем Київради. Подання Генпрокуратури підтримав 251 парламентарій.
3. Верховна Рада не дала згоди на притягнення до кримінальної відповідальності депутата від фракції Радикальної партії Андрія Лозового, підозрюваного в ухиленні від сплати податків. Подання Генпрокуратури підтримали лише 177 парламентарів.
4. Верховна Рада дала згоду на притягнення до кримінальної відповідальності депутата Максима Полякова з фракції партії «Народний фронт», якого підозрюють у хабарництві. Подання Генпрокуратури підтримали 250 парламентаріїв. Але депутати не підтримали подання генпрокурора на затримання і арешт Полякова.
5. Верховна Рада дала згоду на притягнення до кримінальної відповідальності підозрюваного у хабарництві депутата Борислава Розенблата, якого виключили з фракції Блоку Петра Порошенка. Подання Генпрокуратури підтримали 296 парламентаріїв. Але і в цьому випадку депутати не підтримали подання генпрокурора на затримання і арешт депутата.
6. Нарешті, 13 липня Верховна Рада України схвалила позбавлення депутатської недоторканності, затримання і арешт народного депутата Михайла Добкіна з фракції Опозиційного блоку. За залучення нардепа до відповідальності проголосували 288 парламентаріїв, за затримання – 250, за арешт – 242. Депутат підозрюється в зловживанні службовим становищем і співучасті в змові з групою осіб в шахрайських діях з метою заволодіння 78 га землі в Харкові вартістю понад 220 млн грн.
«У збоченій формі і з особливим цинізмом»
Відомо, що згідно з Конституцією України, для залучення депутата Ради до кримінальної відповідальності парламент повинен прийняти рішення про позбавлення його депутатської недоторканності. Перед обговоренням цього питання Радою його розглядає регламентний комітет, при цьому його висновки є лише рекомендацією для депутатів. Уже розгляд в комітеті напередодні голосування показало, з одного боку, цинізм і аморальність депутатського корпусу, а з іншого боку, слабкість опрацювання і непрофесіоналізм правоохоронців.
Втім, щодо деяких депутатів прокуратура, схоже, зіграла «в піддавки». Наприклад, депутату Дейд була абсолютно справедливо інкриміновано досить «важка» стаття – незаконне збагачення, оскільки він досить плутано пояснює походження дорогих автомобілів іноземного виробництва, вартість яких абсолютно не узгоджується з цифрами, зазначеними в декларації. Зате молодому, але раннього депутату Лозовому, який ніде толком не працював, але є щасливим володарів значної кількості матеріальних цінностей, прокуратура інкримінувала легшу статтю про ухилення від податків. До того ж, справа Лозового дуже схоже на справу «видного демократа», в минулому журналіста Сергія Лещенка, який толком не міг пояснити походження своєї квартири, але Лещенко прокуратура в кінцевому підсумку залишила в спокої, а з Лозового недоторканність все ж зняли. Справа не в персонапіях, а в банальній логіці, але з нею, як бачимо, є великі проблеми, і це наводить на обґрунтовані підозри в упередженості і подвійних стандартах.
Євген Дейд
Багато питань викликає звинувачення депутата Добкіна у кримінальних справах, які прокуратура «мусолить» чи не десять років. Всі ці десять років питання успішно спускали на гальмах, а тут раптом вирішили вирішити «за всією суворістю». Зовсім не симпатизуючи Добкіну, відзначимо, що в наявності явний «козел відпущення», оскільки інші в парламенті нічим не краще, а більшість набагато гірше.
Апофеозом же правоохоронного генія стало кримінальне переслідування Олесика Довгого. Звичайно, за фактом його бурхливої діяльності на посаді секретаря Київради, посадити його треба було давно, і є за що, але те, що йому інкримінує прокуратура, виглядає безглуздо і навіть комічно.
Олесь Довгий
Йдеться про незаконне виділення близько 100 га землі в заповіднику «Жуків острів». Це справа розслідується прокуратурою вже довгі роки, причому головним фігурантом у ньому значиться Черновецький. У свою чергу, Довгий був, всього лише, одним з численних депутатів Київради, які голосували за рішення про виділення землі. Згідно із законом, колегіальний орган не несе відповідальності за свої рішення, а тому зазначені звинувачення на адресу Довгого є юридично нікчемними. Рішення Київради було незаконним, а Довгий лише його завізував. Звичайно, міг і не візувати, а й за підписання керівником рішення колегіального органу відповідальності не передбачено. А на інші, більш серйозні звинувачення у прокуратури під керівництвом Луценка не вистачило професіоналізму.
До того ж, подібні звинувачення на адресу Довгого чреваті юридичним прецедентом, який призведе до колапсу роботу всіх місцевих рад в Україні. Їх голови просто не будуть візувати рішення, щоб не потрапити під статтю, а місцеві депутати будуть «висіти на гачку» у прокуратури. Втім, в дуже багатьох випадках, рішення місцевих рад дійсно далекі від законності, а моральне обличчя особового складу рад, м’яко кажучи, далекий від ідеального, і взагалі все прогнило в цій країні. Але це окрема тема.
В цілому ж, юридична перспектива «справи Довгого» виглядає більш ніж сумнівно, звичайно, якщо прокуратура не зможе пред’явити йому що-небудь серйозніше.
У ситуації з Розенблата і Поляковим Верховна Рада змушена була проявити принциповість, оскільки прокуратура представила незаперечні докази вини у вигляді оперативного відео, на якому депутати вимагають хабар за «вирішення питання», та ще в такому скандальної і резонансної сфері, як незаконний видобуток бурштину.
Борислав Розенблат
Що маємо в сухому залишку?
Розенблата і Полякова «злили», тому що по-іншому не можна було, так вони особливо нікому і не потрібні. Довгого – тому що він теж нікому вже не потрібен, хоча ходять чутки, що саме через нього земельні питання вирішували Порошенко і його «кореш» Кононенко, і Довгий може сказати багато чого зайвого.
Але, погодившись з притягненням до відповідальності і зняттям недоторканності, за цими трьома персонажам парламент відмовив у наданні згоди на затримання та арешт. Це означає, що існує цілком реальна можливість в подальшому якщо не реабілітації, то розвалу кримінальних справ за цими фігурантам. Якби їх хотіли «засадити» по-справжньому, була б згода на арешт і / або багатомільйонні застави. Як влучно зауважив колишній заступник голови адміністрації при Януковичі Портнов, в даному ж випадку, можна очікувати звичайної схеми: скромна запобіжний захід, дорогі адвокати і «розуміють» судді, десятки клопотань і експертиз, роки документообігу між прокурорами і суддями, констатація неприпустимість доказів і закриття справ відразу після втрати гостроти подій і зміщення інформаційних приводів.
Кілька випадає із загальної логіки подій ситуація з Добкіним, щодо якої Рада дала згоду не тільки на зняття недоторканності, але також на затримання і арешт. Але ось тут-то і стало очевидно, що поки що все це гра. Склалося враження, що прокуратура і особисто Луценко такого повороту не очікували, вважаючи, що вже дозволу щось на арешт точно не буде. В результаті, Луценко сказав щось невиразне про те, що заарештовувати його повинна не генеральна, а спеціалізована антикорупційна прокуратура, але остання заарештувала його не відразу. Пару днів Добкін ходив на допити в Генеральну прокуратуру, а заодно красувався перед телекамерами з «тривожним валізкою», в якому зібрано стандартний набір для тюремної камери – спортивний костюм, приліжкові тапочки, зубна щітка і т.д. Треба думати, прокуратура так «глибоко» і «професійно» опрацювала питання, що знадобився додатковий час, щоб підготувати необхідні документи для суду.
Тільки в суботу, 15 липня ближче до вечора знаменитий Печерський суд обрав як запобіжний захід утримання під вартою протягом 2 місяців з можливістю внесення застави. Прокуратура просила заставу з розмірі не менше 150 млн гривень, в зв’язку з чим Добкін похвалився, що його оцінили дорожче Насирова, за якого внесли 100 «лимонів». Але суд оцінив Добкіна скромніше – «всього» в 50 мільйонів гривень. Ще до цього Добкін прикинувся бідним, заявивши, що для внесення застави грошей у нього немає. Але, на його думку, братва … пардон, товариші по фракції нібито вже скидаються грошима на заставу. Від цих «товаришів» не убуде, вони і 50 мільйонів доларів могли б зібрати, не особливо напружуючись.
Михайло Добкін
Про причини повного (?) «Зливу» Добкіна можна тільки здогадуватися. Звертає на себе увагу той факт, що він, будучи в минулому затятим регіоналом і представником «злочинної влади», стоїть осібно і нікому особливо не потрібний, як добре відомий «невловимий Джо» з анекдоту. Взагалі, «харківські», навіть будучи регіоналами, завжди стояли особняком ще з часів приснився пам’яті Кушнарьова, який загинув на полюванні при загадкових обставинах 10 років тому.
На даний момент, Добкін хоч і є видатним членом Оппоблока, але не є складовою частиною обох його негласно ворогуючих секцій, тобто він явно не відноситься ні до «ахметовським» на чолі з Вілкулом, ні до «Фірташівського-росукренергівський» на чолі з Льовочкіним і Бойко. У той же час, в ЗМІ все частіше з’являється інформація про співпрацю нинішньої влади з представниками влади колишньої з Оппоблока, і цілком можливо, що нікому не потрібним Добкіним показово пожертвували, як тієї пішаком, в якийсь більш великій грі Порошенка з Ахметовим і Фірташем . Втім, це особиста думка автора цих рядків.
Але апофеозом дійства, безсумнівно, стала відмова парламенту зняти недоторканність з Дейдея, а особливо, з Лозового. Ходять чутки, що Дейд прикритий «самим» Аваковим, а громадськості повідомили, що Дейд – герой чогось там, а героїв, мовляв, кривдити не можна. Ореолу геройства мало посприяти і поранення в ногу, раптово і дуже підозріло, що сталося буквально через кілька днів після того, як Рада відмовилася зняти з нього недоторканність, а прокурор Луценко пообіцяв восени подати наступне подання на зняття. Аж надто це «поранення в ногу» схоже на відомий з часів Великої вітчизняної війни «самостріл», тобто умисне членоушкодження у вигляді пострілу самому собі в м’які тканини ноги, щоб потрапити в госпіталь і не загинути в окопах.
Величезну дозу недовіри додало повідомлення військових про те, що в той час і в тому місці, коли і де Дейд нібито був поранений «боєприпасом 82-го калібру», перестрілки нібито не було. Словом, справа темна …
Але все ж найцікавішою видається ситуація з депутатом від Радикальної партії Лозовим. Мало того, що з нього не зняли недоторканність, так з цього приводу вибухнула верескливий сварка між Луценком і Ляшко. І справа навіть не стільки в самому скандалі, скільки в подальшому розвитку сюжету.
«Не ходив би ти, Юрец, в прокурори!»
Ляшко звинуватив Луценка в ухиленні від сплати податків, свідченням чого є будинок Луценко площею 900 квадратів. Але якщо виходити з цих позицій, то тоді потрібно відкривати слідство проти всієї Верховної Ради, уряду і так далі
Крім того, Ляшко висловив претензії до процедури призначення Луценка генеральним прокурором. Нагадаємо, що для обрання на цю посаду Луценко, що не має юридичної освіти і досвіду роботи в правоохоронних органах, були спеціально змінені відповідні норми закону. З боку все це виглядало, як нахабне просування на цей пост ставленика Порошенко, що власне і мало місце насправді.
Підняту в притаманному Ляшко істеричному ключі тему ухилення Луценка від сплати податків несподівано швидко підхопила Спеціальна антикорупційна прокуратура (САП), яка вже нібито почала розслідування звинувачень. Прозвучала також інформація про те, що САП нібито розслідує і обставини призначення Луценка генпрокурором, хоча якщо це було колегіальне рішення на основі колегіально ж підтасовані закону, то з юридичної точки зору тема ця видається безперспективною. Правда, є ще політичні розборки …
У ЗМІ вже заговорили про те, що несподіване розслідування САП є ні що інше як помста депутатів за замах на недоторканність. Мовляв, Луценко замахнувся на святе – зажадав зняти недоторканність з злодіїв і хабарників, вони цього не пробачили, а кругова порука в дії.
Звісно ж, що все трохи складніше.
Перш за все, фігура Ляшко, по черговому верескливий заявою якого раптом збуджують слідство проти Луценка. За Ляшко все більш маячить фігура Ахметова. Зацікавлені можуть погортати підшивку ахметівською газети «Сегодня» за останній час і виявити там масу пафосних матеріалів про епічних звершеннях депутата Ляшко. Навіть «генетично» близький Ахметову Оппоблок удостоєний в цій газеті меншої уваги, ніж Ляшко. Якщо хтось забув, то нагадаємо, що Ахметов і структури, які пов’язують з Порошенком, є компаньйонами в Донбаської паливно-енергетичної компанії (ДПЕК), яка хвацько наживається на «Роттердамі» і комунальних тарифах. Це одна сторона питання.
Є й інша сторона. Унаслідок індивідуальних особливостей, Юра Луценко залишається Юрою Луценко – признач його хоч прокурором, хоч навіть Папою Римським. До речі, якщо хто забув, то починав Луценко соціалістом у Мороза. Вже смішно, правда? ..
Юра Луценко – це, як завжди, багато шуму і піару, але при цьому його коефіцієнт корисної дії такий, як у паровоза, тобто максимум 3-4%. Ось і зараз Луценко, замість прямих обов’язків, займається, в основному, піаром, Під виглядом боротьби з корупцією ми бачимо погано підготовлені звинувачення, які стрімко перетворюються в циркові вистави, галасливі скандали, брудні чвари.
Найбільш виразно виглядає справа Розенблата і Полякова, в якому є переконлива доказова база. Але є інформація, що ця справа є заслугою САП і Національного антикорупційного бюро (НАБУ), а не генпрокуратури, а тому гучний піар Луценка на цій справі є спробою привласнити собі чужі заслуги. До того ж, буйна артистично-фанфаронская персона Луценко ефектно виділяється на тлі непоказних глав САП і НАБУ Холодницька і Ситника.
Очевидно, в САП і в НАБУ, у яких і без того відносини з генпрокуратурою є натягнутими, образилися і вирішили помститися. А тут приспіла інтрига Ляшко як офіційний привід, і САП відкрила слідство проти Луценка.
Нарешті, є ще одна цікава обставина. Луценко створює собі імідж отакої місцевої редакції комісара Катанії в надії отримати місце прем’єра, на яке нібито розраховує, а дні Гройсмана на цій посаді начебто вже полічені.
Ходять чутки, що керівник Генпрокуратури Луценко роздратований відсутністю належної підтримки з боку адміністрації президента. Однак рішуче бити горщики з президентом Луценко все ж не готовий, оскільки до цих пір сподівається на пропозицію вже цієї осені очолити уряд. Цілком можливо, що це «ответка» від тих в адміністрації Порошенко, хто налаштований проти Луценка, а недругів у нього завжди вистачало.
Очевидно, що до реальної боротьби з корупцією все це має відношення вельми віддалене. Точніше боротьба з деякими окремими корупціонерами є способом для досягнення політичних цілей, зведення рахунків і відволікання уваги суспільства.
