Незважаючи на зміну законодавства, банки в Україні продовжують вводити в оману своїх клієнтів і хитрують в кредитних договорах!
Що треба знати, щоб убезпечити себе від їх обману?
Наприкінці 2016 року набув чинності закон “Про споживче кредитування”, який регулює відносини між фінансовими установами та споживачами у питаннях надання кредитів. Нові правила повинні були зменшити оманливі дії банків та захистити споживачів від шахраїв. Проте, цього не сталося.
Дослідження Проекту USAID “Трансформація фінансового сектору” свідчить: більшість українських фінансових установ не дотримуються цих норм та порушують закон!
Дослідження відбувалось у дві хвилі: перша — перед тим, як закон вступив дію та друга — через рік після його прийняття. Результати обох етапів дослідження показали, що майже 100% фінансових установ порушують права споживачів.
До яких порушень вдаються банки
“Кредити під 0%”
Проаналізувавши рекламу фінансових установ, дослідники не знайшли інформацію щодо реальної вартості кредиту в кожному четвертому матеріалі.
А кожен п’ятий знайдений матеріал рекламує “безкоштовні кредити” без процентної ставки.
Проте вже після консультації з працівником банку стає відомо, що умови кредиту передбачають певний відсоток від кредитної ставки.
“Такі матеріали не є інформативними для позичальника, тому що не надають можливості оцінити одразу чи є сенс дізнаватися про такий кредит далі чи він занадто дорогий”, — пояснює керівник юридичного напряму Проекту USAID “Трансформація фінансового сектору” Тетяна Грищенко.
Відсутність доступу клієнтів до паспорту споживчого кредиту
Паспорт споживчого кредиту — це документ, у якому банк перелічує основні умови кредитування, порядок повернення кредиту, інформацію щодо реальної річної процентної ставки, тощо.
Фінансова установа повинна видавати цей документ до укладення договору, а також викласти у загальний доступ на своєму сайті. У 90% досліджених банків споживачі отримали паспорт аж на моменті укладання договору і не мали до них доступу раніше.
Також паспорти не містили всієї необхідної інформації. Вони не давали можливості порівняти різні пропозиції кредитних продуктів і прийняти проінформоване рішення.
Відмовитися від договору неможливо
За законом позичальник має 14 днів погоджувального періоду, протягом якого він може відмовитись від кредиту без пояснення причин. Навіть якщо кредитні кошти вже видані.
В реальному житті консультанти кажуть, що відмовитись від кредиту не можна, адже договір погоджений банком, або відмова можлива лише протягом трьох днів.
Все це не відповідає вимогам законодавства.
Невідома реальна процентна ставка
Існує велика розбіжність між номінальною процентною ставкою, яку можна отримати під час первинної консультації, і реальною річною процентною ставкою, про яку споживач дізнається вже в момент підписання договору.
Близько 90% досліджуваних банків не зазначають розмір реальної річної процентної ставки ні в усному, ні в письмовому вигляді.
Фінансові установи продовжують практику стягнення високих комісій за надання та обслуговування кредитів, що також впливає на суму реальної річної процентної ставки.
Порушення права на дострокове повернення кредиту
Половина договорів містять положення, які порушують права позичальника на дострокове повернення кредиту.
Це відбувається за умови, коли позичальник не згоден з пропозицією фінансової установи збільшити розмір процентної ставки чи іншого платежу.
Обов’язковість страхування та вибір страхової компанії
В умовах кредитування зазначено, що страхування є волевиявленням споживача, проте на практиці консультанти вказують, що це обов’язкова процедура.
Більше того, у 100% випадків споживачам не давали можливості вибору страхової компанії. Банки вказували тільки одну страхову компанію, з якою можна укласти договір.
Як себе захистити?
По-перше, потрібно знати, на які кредити розповсюджується цей закон.
Так, закон розповсюджується виключно на кредити, які надаються для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.
По-друге, споживач має пам’ятати про свої права та уважно читати умови договору.
Позичальник має право відмовитись від кредитного договору протягом 14 днів з моменту його укладення та раз на місяць отримувати інформацію про стан виконання зобов’язань та розмір заборгованості.
Також позичальник може самостійно обрати страхову компанію за власним бажанням, якщо перелік страхових компаній банку включає менше, ніж три особи.
“На жаль, споживач позбавлений права вносити свої пропозиції щодо змісту умов договорів про споживчий кредит. Тому споживчі договори потрібно уважно вивчати на предмет вимог, які чітко регламентовані в спеціальному законі”, — пояснює керівник практики банківського та фінансового права АО “Suprema Lex” Роман Оксанич
По-третє, споживач має зафіксувати факт порушення закону фінансовою установою. Потрібно звернутись із відповідною заявою до самого банку та захищати свої права у суді.
Крім цього, споживач може написати скарги до Національного банку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг або Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Хоча треба визнати, що перелічені інстанції сьогодні не мають достатньо інструментів для регулювання таких порушень банками.
Таким чином, позичальнику варто знати свої права та самостійно контролювати їх дотримання.
В ніякому разі не підписувати, не читаючи договір та інші документи, просити банк надати письмові роз’яснення умов, які незрозумілі позичальникові, та при виборі банківської установи звертати увагу на репутацію та надійність банку…
Яніна Корнієнко
