Бальцерович назвав сильні і слабкі сторони реформ в Україні.
Він вважає, що “головними точками прориву в українських реформах стали очищення банківської системи, стабілізація і недопущення економічного колапсу, створення антикорупційних органів і проведення реформ в енергетиці. Основними мінусами українських реформ Бальцерович вважає відстрочку зняття мораторію на продаж землі і затримку в приватизації”. Про це він написав на своїй сторінці у Фейсбук Анатолій Гриценко.
1) “Очищення банківської системи” – вона вже активно кредитує економіку, підприємництво? Їй довіряють, депутати/чиновники віднесли кеш до банків? А “подарунок” власникам Привату в 145 млрд за наш з Вами рахунок? А борг Фонду гарантування вкладів перед бюджетом (перед нами) у 125 млрд? Це успішна реформа? Це дерибан.
2) “Стабілізація і недопущення економічного колапсу” – таке взагалі, по суті, не є реформою, це антикризові заходи. Частково успішні. Загалом же руйнівні – гривню опустили більш ніж утричі!!! І це – прорив, успіх? Це свідомий злочин.
3) “Створення антикорупційних органів” – так, це початок інституційного процесу очищення влади від корупції. Саме початок. ДБР ще немає. Антикорупційного суду теж немає. Початок подавати як успіх, як прорив? Передчасно і несерйозно.
4) “Проведення реформ в енергетиці” – тут і під мікроскопом не видно. Навіть річного енергетичного балансу не складено. Ревізії наявних ресурсів не проведено. Диверсифікація джерел, переоснащення генерації на інші види палива, енергозбереження – нічого, кінь не валявся. Успіхом вважати надприбутки олігархату за рахунок Роттердам+, кратно збільшених тарифів, субсидії для 60% населення? Це не прорив – це біда, пане Бальцерович.
5) Вважати мінусом “відстрочку зняття мораторію на продаж землі і затримку в приватизації” в умовах повного монополізму олігархату, масового збідніння населення, наявності коштів лише в кількох родин, відсутності не те що ринку, навіть базару – може або недалека людина (такого про Бальцеровича не скажеш), або лобіст дальшого зміцнення олігархату і дальшої монополізації в Україні.
А може, колись дійсно успішний реформатор просто “завис” у просторі й часі, у своїй Польщі початку 1990-х?
