Сьогодні в центрі Києва в машині був підірваний відомий журналіст, ведучий “Радіо Вісті” Павло Шеремет. На жаль, в сучасному світі, повному політичних, військових і кримінальних конфліктів, журналіст – далеко не найбезпечніша професія. У працівників преси стріляли наймані вбивці, їх забивали до смерті бейсбольними битами, підпалювали їм квартири, викрадали і обстрілювали на різноманітних фронтах.
Але бомба – це не таке вже й поширене знаряддя вбивства, її використання вимагає технічних навичок, якими володіє тільки професіонал-підривник. Саме тому такі вбивства завжди привертають увагу, адже всім зрозуміло, що справа тут явно не побутова. Портал “Знай” згадує журналістів, яких позбавили життя за допомогою вибухівки.
1. Вадим Бойко (14 лютого 1992 року, Київ, Україна)
Вадим Бойко
Перший журналіст, убитий невідомими в незалежній Україні. Вадим Бойко був старшим редактором телеканалу “Гарт” і депутатом Верховної Ради першого скликання, заступником голови Комісії ВР з питань гласності та засобів масової інформації.
Його вбивство так і не було розкрито, за офіційною версією слідства в квартирі Бойко вибухнув телевізор. Але це спростовується двома фактами, які встановило слідство. По-перше, після вибуху сусіди бачили палаючу двері його квартири, яка була чимось облита. А по-друге, експертиза показала, що журналіст загинув ще до пожежі.
Чи було пов’язано вбивство з діяльністю Бойко з розслідування аварії на ЧАЕС або іншими справами, так і залишилося невідомо.
2. Угур Мумджу (24 січня 1993 року, Анкара, Туреччина)
Угур Мумджу
Відомий турецький журналіст і автор розслідувань. За час своєї діяльності не раз отримував погрози, бував викрадений, відчув на собі тортури. Незадовго до смерті займався перевіркою актів передачі зброї турецькою розвідкою Робочій партії Курдистану.
Вбивство сталося незадовго до запланованої зустрічі журналіста і колишнього прокурора Баки Туга, який повинен був передати йому деякі свідчення зв’язку між розвідкою і лідером РПК Абдуллою Оджаланом. 24 січня 1993 року Мумджу сіл в свою машину, завів її, після чого прогримів вибух. Через місяць після його смерті загинув генерал Ешреф Бітліс, який також займався розслідуванням фактів передачі зброї курдам.
3. Олена Ткачова (29 листопада 1993 року, Краснодар, РФ)
Головний редактор газети “Кубанський кур’єр” загинула після потужного вибуху, який прогримів в редакції самої газети. Відомо, що в газеті неодноразово публікувалися розслідування щодо зв’язку місцевих ОЗГ і представників влади. Було відкрито кримінальну справу за статтею “Теракт”, але слідству так і не вдалося з’ясувати хто саме і з яких причин заклав бомбу в редакції “Кубанського кур’єра”.
4. Дмитро Холодов (17 жовтня 1994 років Москва, РФ)
Дмитро Холодов
Один з найрезонансніших випадків вбивства журналіста в Росії. І в який раз до правди докопатися так і не вдалося.
Холодов працював в газеті “Московский комсомолец”, багато писав про війну, бував у гарячих точках на Близькому Сході і Кавказі. Під час роботи в Чечні зацікавився фактами корупції в рядах російської армії і причетності до цього тодішнього міністра оборони Павла Грачова.
Незадовго до смерті він забрав з камери зберігання на Казанському вокзалі дипломат, в якому повинні були міститися документи, що підтверджують торгівлю зброєю між Міноборони і чеченськими бойовиками. Донісши дипломат до редакції, Холодов відкрив його на робочому місці і тут же пролунав вибух. У портфелі була встановлена міна-пастка, що володіє невеликим радіусом ураження, але гарантовано позбавляє життя будь-якого, хто портфель відкриє.
За фактом вбивства було порушено кримінальну справу. Бардак 90-х і конфлікти між різними силовими відомствами в Росії давали надію на те, що винних вдасться знайти. Дійсно прокуратура кілька разів заарештовувала підозрюваних в вбивства офіцерів ГРУ і ВДВ, але суд їх виправдав.
Вбивство Дмитра Холодова досі не розкрито.
5. Володимир Іванов (14 квітня 1995 року, Севастополь, Україна)
Володимир Іванов
Головний редактор газети “Слава Севастополя” був убитий невідомими за допомогою дистанційно керованого вибухового пристрою.
“Він вийшов з під’їзду разом з сусідом. Приблизно в п’ятдесяти метрах від перехрестя до сусіда підійшов якийсь чоловік і зупинив його, а батько пішов далі. Він не звернув уваги на сміттєвий бак, який з’явився біля дороги вночі. Пізніше слідство встановило, що в контейнері знаходилася вибухівка – близько 400 грамів тротилу. До речі, люди бачили, як після вибуху по даху бігли двоє невідомих: по всій видимості, саме вони управляли пристроєм”, – згадував події того дня син Іванова Андрій.
За спогадами рідних і колег, Володимиру часто погрожували за різні публікації, пов’язані з діяльністю організованої злочинності і чиновників-корупціонерів. Висловлювалася точка зору, що йому не пробачили розслідувань щодо переділу кримського нафтового ринку. Але вказати конкретну причину вбивства ніхто не зміг.
6. Марина Горєлова і Юрій Шмаков (10 листопада 1996 року, Москва, Росія)
Меморіал загиблим від вибуху на Котляковском кладовищі
Кореспондент телекомпанії “Отечество” Марина Горєлова і консультант Юрій Шмаков загинули в результаті теракту на Котляковском кладовищі в Москві.
У самого теракту є передісторія. У 1994 році пост голови Фонду інвалідів війни в Афганістані зайняв Михайло Лиходій, змінивши на ньому Валерія Радчікова. Розібравшись в документації, Лиходій звинуватив попереднє керівництво Фонду у відмиванні грошей. Після чого був убитий у власному будинку, за допомогою бомби, яка була вмонтована в переговорний пристрій ліфта.
Через два роки колеги і рідні Лиходія зібралися на його могилі, щоб вшанувати пам’ять. У цей момент вибухнула закладена в могилі бомба, забравши життя 14 осіб, в тому числі Горєлової і Шмакова.
Тільки у 2000 році слідство у цій справі почала просуватися, і були затримані виконавці цих убивств. Передбачуваний замовник Валерій Радчиков загинув в автокатастрофі в 2001 році, так що його причетність до справи так і залишилася під питанням.
