Політика ЄС аби прийняти Україну до своїх лав хоче реформуватися

ЄС аби прийняти Україну до своїх лав хоче реформуватися

294
0
В ЄС розмірковують над проведенням реформ аби вступ нових членів йому не нашкодив. В чому плюси та мінуси такого підходу. В ЄС готуються до розширення, але розуміють, що для того, щоб прийняти нових членів без шкоди для себе, треба й самим проводити реформи. Які є пропозиції щодо цього, які з них вигідні Україні, а які ні та чи можемо ми на це впливати?
Настав час змін
 
Довгі два десятиліття ЄС не розширювався. І справа була не лише у тому, що кандидати погано виконували умови вступу, але й у турбулентності всередині самого ЄС та його невпевненості у своїй здатності продовжувати поглинання без негативних наслідків. Наразі в ЄС все більше лунає голосів про те, що настав час змін.
 
Президент Європейської ради Шарль Мішель попередив, що інтеграція нових членів до Союзу буде нелегкою.
 
“Це вплине на нашу політику, наші програми та їхні бюджети. Це вимагатиме політичних реформ і політичної мужності. Територія і демографія ЄС збільшаться”, – сказав він.
 
Своєю чергою професор міжнародного права Альберто Алеманно в колонці The Guardian стверджує: щоб прийняти дев’ять нових країн, серед яких і Україна максимально ефективно, ЄС доведеться піти на серйозні структурні зміни.
 
“Уперше за два десятиліття уряди ЄС незабаром мають бути готові розпочати реформи, які зроблять звичний нам ЄС невпізнанним”, – каже він.
 
На його думку, з огляду на майбутнє розширення до дев’яти нових держав, включно з Україною, із загальним населенням у 60 млн. осіб, тривати так, як зараз, уже не може. Розміри і населення України самі по собі, якби вона приєдналася до ЄС за нинішніми правилами, не тільки ще більше дестабілізували б повсякденний процес ухвалення рішень у Брюсселі, а й призвели б до безладу найважливіші галузі загальної політики, наприклад, сільське господарство.
 
Які є пропозиції?
 
Під час останнього засідання Ради ЄС конкретні пропозиції щодо реформування ЄС були представлені групою 12 французьких і німецьких експертів. А наприкінці вересня європейські міністри закордонних справ неформально обговорювали наслідки розширення для бюджету ЄС і функціонування його інституцій.
 
Розширення ЄС торкнеться багатьох сфер його функціонування, передусім таких питань, як процес прийняття рішень і організація інституцій, розмір бюджету, сільськогосподарська політика і політика вирівнювання, функціонування внутрішнього ринку об’єднання, а також питання безпеки.
 
В ЄС вже навіть створили документ щодо реформування. Звіт пропонує, як має змінитися ЄС до 2030 р., щоб прийняти нових членів, залишившись стійким і згуртованим після розширення. Документ формулює більшість питань, які нині турбують країни ЄС.
 
Головне серед них стосується прийняття рішень Радою ЄС.
 
Так, у Звіті рекомендується перейти до кваліфікованої більшості голосів щодо всіх політик ЄС, крім зовнішньої, безпекової та оборонної. Голосування кваліфікованою більшістю також пропонується застосовувати і до проміжних рішень у рамках вступних переговорів, остаточне ж рішення щодо вступу країни-кандидата має прийматися одноголосно.
 
Серед впливових високопосадовців ЄС є такі, що сприймають цю ідею і такі, що ні.
 
Так, канцлер ФРН Олаф Шольц вважає, що ЄС має модернізувати свої структури та процеси ухвалення рішень. На його думку, не завжди можна буде одностайно вирішувати все, що сьогодні має бути вирішено одноголосно.
 
Водночас Мішель є прихильником одностайності.
 
“Щодо чутливого і складного питання одностайності, то я вважаю, що повністю відмовитися від одностайності – це помилка, якої можна уникнути”, – вважає він.
 
Для України прийняття такого рішення ЄС могло б сприяти пришвидшенню нашої євроінтеграції. Річ у тім, що це може убезпечити від можливого вето деяких країн-членів. Водночас в ЄС є країни, які виступають проти такого рішення. Серед них, зокрема Польща, там вбачають у цьому загрозу їх суверенітету. Те саме стосується інших країни Центральної та Східної Європи.
 
У звіті також йдеться про необхідність збільшити бюджет ЄС і про можливі способи, як це зробити.
 
Мішель з цього приводу сказав наступне: “ми повинні переконатися, що бюджет ЄС приносить європейську додану вартість для всіх. ВВП майбутніх країн-членів становить близько 50-70% ВВП найменшої економіки ЄС. Це означає, що вони будуть чистими отримувачами. У той час як кілька нинішніх нетто-реципієнтів стануть нетто-донорами. Тож нам потрібно вирішити, як управляти цим складним переходом”.
 
Крім того, експерти пропонують посилити санкції за порушення державами-членами принципів верховенства права та інших цінностей ЄС. Це важлива пропозиція, беручи до уваги той факт, що в деяких країнах ЄС досі існують проблеми із верховенством права, наприклад в Угорщині та Польщі. До того ж це могло б посприяти незворотності реформ у нових країнах-членах. Для України це теж гарна пропозиція, бо вона не давала б можливості нашій владі зволікати з реформами.
 
Щодо питання розширення ЄС експерти пропонують два нові принципи: про вирішення конфліктів і демократичну легітимність. Вони вважають, що вступний процес “може бути засобом послаблення напруженості та вирішення конфліктів між країнами-кандидатами”, а якщо конфлікт триває між країною-кандидатом і третьою країною, “спірні території зможуть приєднатися до ЄС лише за умови, що їхні жителі цього захочуть”.
 
З огляду на те, що на сході і півдні України досі є люди, які сумніваються в необхідності приєднання нашої країни до ЄС нам таке нововведення не на руку.
 
Також не секрет, що країни-члени наразі розходяться в думках, наскільки глибокою має бути інтеграція ЄС. З цього приводу експерти пропонують модель чотирьох концентричних кіл. Перше коло – внутрішнє, до нього входять країни єврозони і Шенгенської зони або інші країни-члени, готові до тіснішої інтеграції в інших сферах. Друге коло – власне ЄС. Третє – асоційовані члени (країни Європейської економічної зони, Швейцарія і Великобританія). Така модель членства передбачає доступ до спільного ринку, можливість виступати на засіданнях Європарламенту чи Єврокомісії, але без права голосу, сплати внесків до бюджету ЄС). Четверте – Європейська політична спільнота.
 
“Вступ і членство в ЄС більше не можуть бути питанням “все або нічого”. Щоб зберегти свій авторитет, ЄС має відійти від домінантної, але ілюзорної парадигми членства за “встановленим меню” – до нового розуміння, в якому кожна країна зобов’язується інтегруватися, але на основі більш вільного “меню” можливих домовленостей”, – пояснює Альберто Алеманно.
 
Відповідно до цього задуму країни-кандидати опиняться в останньому, зовнішньому, колі цієї конструкції. Такий підхід Україні також не дуже подобається.
 
Так прем’єр-міністр України Денис Шмигаль акцентував, що наша країна не погодиться на другорядний статус у взаємодії з іншими країнами.
 
“Ми хочемо стати повноцінним членом Євросоюзу, тому що сьогодні Україна є єдиною країною на світі, яка платить за свою європейську перспективу настільки велику ціну. Жодна інша країна, що претендувала на вступ, не мала настільки великої підтримки цілого суспільства, як Україна (90%)”, – заявив він.
 
Добре, що нарешті серед країн-членів існує загальний консенсус, щодо необхідності розширення та реформування. Водночас є суперечності, як і коли це робити. Для України добре те, що ЄС вже почав бачити нас членом Союзу. Водночас залишаються сумніви щодо того, як швидко це має статися та яким має бути ступінь інтеграції. Для нашої країни важливо, щоб реформи, які будуть впроваджуватись в ЄС не блокували на роки наш вступ через розбіжності в поглядах країн-учасниць. Тому нам потрібно вести діалог з членами ЄС, відстоювати свої інтереси ще до офіційного вступу, проводити якісні реформи аби довести твердість своїх намірів стати повноправним членом ЄС та шукати точки дотику, галузі, в яких ми можемо бути корисними іншим країнам, а вони нам, а не конкурувати з ними.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я