Водночас у законі визначили поняття міста, селища й села. Містом може називатися населений пункт із переважно компактною, багатоповерховою забудовою та не менш як 10 тисячами жителів. Селище — це населений пункт із переважно садибною забудовою та не менш як 5 тисячами жителів. Якщо ж населений пункт із садибною забудовою має менш ніж 5 тисяч жителів, то він вважатиметься селом.
Крім того, документ регулює порядок утворення й ліквідації населених пунктів, правовий статус і встановлення меж районів у містах, а також закріплює роль громадського обговорення під час ухвалення рішень щодо адміністративно-територіального устрою.
Для чого потрібен цей закон?
У пояснювальній записці до законопроєкту йшлося, що донині деякі питання адміністративно-територіального устрою регулював ще радянський закон 1981 року.
Автори законопроєкту вказували, що це неприйнятно через потребу підведення українського законодавства до стандартів Європейського Союзу і дерадянізацію правової системи. Це, згідно з пояснювальною запискою, особливо актуально «на фоні повномасштабної збройної агресії проти України з боку держави-агресора, яка позиціонує себе як прообраз радянського союзу та носій відповідних традицій».
