Розслідування UA1 засвідчило, що ситуація навколо Житомирської кондитерської фабрики – не корпоративний конфлікт, а рейдерство під політичним прикриттям!!!
Успішний кондитерський бізнес – досить ласий шматок. Тим паче, якщо це третя за об’ємом виробництва фабрика в Україні. У всіх на слуху рейдерські атаки на “Житомирські ласощі”: як зараз, так і п’ять років тому. Проте хто кого атакує і під чиїм політичним прикриттям – суспільство вже остаточно заплуталось. Спробуємо ж розібратися в ситуації, починаючи від історії приватизації фабрики в бурхливих 90-х.
З 1993 року Житомирська кондитерська фабрика була приватизована працівниками і оформлена в Закрите акціонерне товариство “Житомирські ласощі”. Тоді ж з’явились і американські інвестори, шахрайство яких проявляється згодом. Юрій Лещинський, Роман Кацнельсон та Аркадій Воловик поставляли сировину за завищеними цінами, підкупивши директора.
У 99-му вони від імені такої собі компанії Cobisco Union Inc отримали 45% акцій фабрики шляхом поставки обладнання по завищеній вартості. Інвестувалось лише застаріле обладнання, яке через рік було просто демонтоване. Пакет акцій, що коштував 700 тисяч доларів, Лещинський і компанія отримали за стару виробничу лінію та кілька іржавих КАМАЗів. При цьому, акціонером фактично стала неіснуюча компанія, адже вона була створена на 2 тижні пізніше, ніж стала власницею акцій (Cobisco отримала акції 2 лютого 1999 року, а саму компанію створили лише 16 лютого).
Решта акцій поступово скуповувалась. Фактично Лещинський та його партнери займались вимиванням коштів фабрики та їх виведенням в офшори, на підставні компанії в різних країнах. Мета схеми проста – щоб не сплачувати податки ні в Україні, ні в США.
У 2006 році одним із співвласників фабрики став американський інвестор Ігор Бойко. Як він розповідає, Лещинський сам ледь не вмовляв його зайти в бізнес. За словами Бойка, підприємство було в запущеному стані, практично вся праця була ручною, обсяг виробництва дуже малий, а обладнання застаріле.
У 2006-му Бойко реєструє швейцарську компанію “Delta Capital”. Ії акціонерами стали Бойко, Лещинський і Кацнельсон, розподіливши між собою по 33% акцій. Далі, викупивши всі акції фабрики, Бойко отримав генеральну довіреність на управління підприємством.
За запронованою Лещинським схемою, Ігор Бойко офіційно перерахував за акції $1 млн. на Delta Capital. Інші ж 19 мільйонів були перераховані на різні офшорні компанії і приватні рахунки Лещинського і Кацнельсона.
- Dilman Enterprises LLC за 2007-2010 рр. було перераховано $16,5 млн;
- Boris Motovich (232 B 133 Street, 11694 BelleHarbor, NewYork) – 12.06.2009 було перераховано $500 тис.;
- Gemeni Developments LTD (30 Decastrostreet, WickhamsCay1, p.o. box 4519, roadTown, Tortola, BritishVirgin, Islands) – 08.06.2010 було перераховано $130 тис.;
- MarinaTrubitsyna (громадянська дружина Романа Кацнельсона – Ред.) – 07.09.2009 було перераховано $180 тис.;
- Kostos Limited (office 14 FirstFloor, TrinityHouse, VictoriaMaherepublicofSeychelles) – 03.05.2009 було перераховано $1млн 166 тис.;
- Fit LTD – 14.07.2009 було перераховано $500 тис.
Вкінці 2009 року Ігорю Бойку мали передати всі акції, однак у бізнес втрутилась політика. Всім відомо, що на тодішніх президентських виборах Бойко підтримував Юлію Тимошенко і відзначився тим, що не допустив на фабрику Януковича для агітації. Після поразки Тимошенко почалась атака на “Житомирські ласощі”. Лещинський за підтримки регіоналів вирішив просто “кинути” колишнього партнера на 20 мільйонів доларів. Так, одним із тих, хто брав активну участь в атаці на фабрику, був депутат-регіонал Андрій Пінчук.
Поява Пашинського
Виникає питання: до чого в цій історії нардеп Сергій Пашинський? Саме його керівництво фабрики зараз звинувачує в рейдерському захопленні. Як виявилось, Пашинський у 2010-му захистив підприємство від регіоналів. Проте – не безкоштовно.
15% акцій Житомирської кондитерської фабрики – стільки захотів Пашинський за свою допомогу. Натомість він пообіцяв надати своїх юристів. Ними виявились Тетяна Етенко, сестра дружини Пашинського, та її чоловік Євген Дорошенко. З ним і був підписаний партнерський договір на ті самі 15%.
Пашинський зажадав, щоб частину акцій фабрики перевели з UniCreditBank в АгроКомБанк. Його співвласницею була вже відома Тетяна Етенко – сестра дружини Пашинського. Це було гарантією Пашинському, що він отримає свої гроші за захист фабрики від регіоналів.
Так в реєстрі акціонерів фабрики з’явилась компанія “Крем-карамель Лімітед”, яка належить сім’ї Пашинського. Саме її за генеральною довіреністю представляли родичі Пашинського – Етенко і Дорошенко.
У 2010 році новий закон вимагав перевести закриті акціонерні товариства в інші правові форми. Така юридично-правова форма як ЗАТ перестала існувати в Україні. На зборах акціонерів “Житомирські ласощі” перетворились на Товариство з додатковою відповідальністю “ЖЛ” (ТДВ “ЖЛ”). У цей час родичі Пашинського працюють в юридичному відділі фабрики.
Через кілька років сім’я Пашинського через Етенко і Дорошенко вирішує забрати свої гроші і вийти з бізнесу. За 15% фабрики вони отримують близько 9 мільйонів 800 тисяч доларів. У цю суму ввійшли: транспортна компанія “Ренесанс Логістик” вартістю 4 млн 900 тис. доларів, три квартири у Львові вартістю 1,5 млн доларів та 3 мільйони 400 тисяч доларів, які перевели на рахунки Тетяни Етенко та виплатили готівкою.
Напередодні Пашинському стало мало 15% і він захотів стати рівноправним власником фабрики з 50% акцій. Однак, отримавши відмову, Пашинський образився і вирішив будь-що забрати кондитерську фабрику у власника.
Сама Тетяна Етенко та її чоловік Євген Дорошенко зараз ігнорують усі питання журналістів щодо цієї історії та про їх зв’язок із Сергієм Пашинським. Не були раді журналістам і в маєтку Тетяни Етенко у селищі Гора під Києвом. В смс-переписці Етенко заявила, що відмовляється від коментарів.
За словами керівництва фабрики, Пашинський та члени його сім’ї отримали за 5 років більше 10 мільйонів доларів.
Пашинський повертається
Після приходу до влади партії Пашинського в 2014 році нардеп починає активно готуватись до рейдерського захоплення фабрики. Першим дзвоником було безслідне зникнення юриста фабрики Олександра Петренка 27 лютого 2015 року. Перед цим Петренку неодноразово дзвонив кримінальний авторитет Саша Кот, погрожував та вимагав певні документи фабрики. Цього кримінального авторитета пов’язують з діловим партнером Пашинського Сергієм Тищенком.
27 листопада 2015 року ТДВ “ЖЛ” зникає з реєстру юридичних осіб. Робота підприємства повністю блокується.
Домоглася скасування реєстрації величезного підприємства пенсіонерка Ніна Грущак, яка була міноритарним акціонером фабрики до 2003 року. При цьому, бабуся просто таки “на ходу” змінювала прописки, подаючи позови в суд спочатку у Полтаві, а потім у Тернополі. Там і знайшовся “правильний” суддя, який на першому ж слуханні задовольняє позов про скасування реєстрації ТДВ “ЖЛ”.
До речі, сама Ніна Грущак після цього безслідно зникла. За адресою проживання її немає. Сусіди теж не на жарт хвилюються за пенсіонерку. Тим часом від її імені начебто за довіреністю діють чотири кваліфіковані адвокати, одна година роботи яких коштує 300 євро. Чи є в пенсіонерки такі гроші – питання риторичне. А ось питання, де Ніна Грущак та чи жива вона – питання до правоохоронних органів.
Все це виглядає досить дивно. Начебто за фабрику бореться Юрій Лещинський. Принаймні, таку інформацію розповсюджують рейдери. Але всі суди дивним чином виграє пенсіонерка Грущак, якої ніхто не бачив. Та й самого Лещинського в Україні немає. Він лише записує скайпом відеозвернення, читаючи явно написаний кимось текст з екрану комп’ютера. Складається враження, що в цій нечесній грі хтось просто використовує пенсіонерку Ніну Грущак і пана Лещинського для замилення реального організатора рейдерського захоплення, а саме нардепа від “Народного Фронту” Сергія Пашинського.
Рішення Тернопільського суду, яке навіть не набуло законної сили, виконує державний реєстратор В’ячеслав Лоханчук. Перебуваючи на лікарняному, він ніби по команді приходить на роботу і видаляє з бази ТДВ “ЖЛ”.
Реєстратор Лоханчук відновлює в реєстрі ЗАТ “Житомирські ласощі” – правову форму фабрики до 2011 року. Те, що такої форми вже не існує – не біда. А далі рейдери “зламали” паролі доступу нотаріуса в Дніпропетровській області та перереєстрували майно ТДВ “ЖЛ” на неіснуюче ЗАТ “Житомирські ласощі”.
“Такої форми власності як закрите акціонерне товариство зараз в Україні немає. І фактично така юридична особа не є правосуб’єктною. Вона не може укладати угоди, виступати стороною в договорах, наймати працівників і т.д.” – пояснює адвокат Андрій Левковець.
Окрім того, реєстратор незаконно призначив директором ЗАТ “Житомирські ласощі” Олександра Рогаля, незважаючи на те, що такої посади в ЗАТ навіть не існувало. До цього Рогаль працював директором близького до Пашинського підприємства “Житомирторф”. Зараз він спокійно розгулює з фактично підробленими документами. Він не може пояснити, як став директором ЗАТ, адже рішення зборів акціонерів в нього просто немає.
Місцеве управління юстиції та Мін’юст визнали незаконність дій свого підлеглого реєстратора, проте це не надто допомогло. Сам винуватець уже зник, а поліція його шукати не поспішає.
Тим часом, юристи фабрики отримали рішення суду, який ухвалив повернути ТДВ “ЖЛ” до Єдиного держреєстру юридичних осіб. Проте добитися цього так і не змогли – всі реєстратори області раптово “похворіли”. Біля держреєстраторів були помічені “тітушки”, які “фільтрували” відвідувачів.
Керівництво і працівники фабрики оббивали пороги Мін’юсту в Києві. Навіть були біля будинку самого міністра Павла Петренка. Проте не побачивши реакції, вони запідозрили його самого в покриванні незаконних дій.
Апогей конфлікту стався під Новий Рік. 30 грудня на фабрику напали близько 400 “тітушок” у масках, з арматурою, щитами і світлошумовими гранатами. Бандити розгромили лабораторію, розікрали склади, поламали обладнання. Лише через 3 дні працівники фабрики самі вигнали їх з території. Поліція повністю бездіяла. А часом навіть допомагала злочинцям.
співробітники поліції охорони по-приятельськи спілкувалися з “тітушками” та не припиняли їх протиправні дії
До речі, ходять чутки, що керівнику Головного управління Національної поліції в Житомирській області Валерію Рудику та начальнику поліції охорони в Житомирській області Ігорю Товкачу за силову допомогу в організації рейдерського захоплення Житомирської кондитерської фабрики “ЖЛ” обіцяли високі посади. Але історія набула такого широкого розголосу, що вони можуть понести відповідальність за порушення закону.
В цей же час співробітники поліції охорони по-приятельськи спілкувалися з “тітушками” та не припиняли їх протиправні дії. Як виявилось пізніше, був підписаний договір на охорону з фіктивним підприємством ЗАТ “Житомирські ласощі” та його псевдодиректором Рогалем.
У центральному ж Департаменті поліції охорони не бачать проблем в укладенні договору з фіктивним підприємством. Для цього цілком достатньо незаконного запису в реєстрі. Водночас там визнали, що поліція охорони має припиняти протиправні дії. Чому ж цього не було зроблено – відповісти не змогли.
У поліції Житомирщини також не можуть адекватно прокоментувати свою бездіяльність. Під час нападу невідомих осіб на фабрику поліція не виявила протиправних дій. Відео нападу “тітушок” на фабрику теж не бентежить поліцію. При цьому, керівництво фактично визнає, що це “тітушки” зі сторони Олександра Рогаля.
У ніч із 4 на 5 січня фабрику знову атакують 300 бандитів. Цього разу в них ще більше зброї. Тут правоохоронці спрацювали чітко і заарештували 134 нападників. За версією поліції, у більшості – кримінальне минуле. Але є й інші дані. За кілька хвилин до нападу працівники фабрики бачили, як з міліцейського автобусу “тітушкам” видавали помпову зброю.
Голова правління фабрики Ігор Бойко стверджує, що цього разу фабрику захоплювали не тітушки, а переодягнений в цивільне колишній “Беркут”. За це спецпризначенцям пообіцяли легку переатестацію та переведення в нову поліцію. Може, саме з цієї причини затриманим приписують просто “хуліганство” та відпускають, попри очевидні ознаки розбою з метою заволодіння майном у великих розмірах.
Нацполіція та МВС ігнорує запити журналістів і прохання оцінити роботу житомирського управління та їх бездіяльність. Направляють за коментарями туди ж, у Житомир. Голова Нацполіції Хатія Деканоїдзе три тижні не могла знайти час для коментаря. Хоча водночас радо зустрічалася з закордонними журналістами.
Які шанси покарати винних
Єдина надія – це Національне антикорупційне бюро. Зараз там розслідують причетність до рейдерського захоплення нардепа Пашинського та міністра юстиції Петренка. Проте чи вдасться притягти Сергія Пашинського до відповідальності в цій справі – експерти налаштовані скептично.
Пашинський починає вже реально дратувати міністрів від Народного Фронту своїми неадекватними замашками і потребами
Водночас, за прогнозами, Народний фронт буде позбуватися Пашинського через його “неадекватні замашки”.
“На нашу думку, це один з найнеприємніших парламентських депутатів, який впливає на прийняття рішень зараз в коаліції. Я думаю, він починає вже реально дратувати так само міністрів від Народного Фронту своїми неадекватними замашками і потребами. Пашинський переоцінює свою недоторканність, він набагато менш розумний, ніж був Клюєв і компанія, навпаки більш нахабний. Якщо Народний Фронт змушений був позбутися Мартиненка, то, я думаю, Пашинський дуже скоро вилетить з цієї обойми так само” – розповів голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін.
Зараз ім’я Пашинського фігурує у декількох рейдерських скандалах: крім Житомирської фабрики, повідомлялось про його участь у захопленні Одеського НПЗ, Української національної лотереї, кіровоградської сільгоспкомпанії “Асоціація “Південна” та ринку “7 кілометр”.
Цікаво, що захоплення “7-го кілометру” теж здійснювалося з участю реєстраційної служби Мінюсту, яка змінила директора і засновників. Серед директорів, яких незаконно внесли державні реєстратори, фігурує Сергій Шатковський. Саме цей чоловік заснував таке собі ТДВ “Житомирські ласощі”, яке ймовірно готували для рейдерського захоплення Житомирської кондфабрики. За зареєстрованою юридичною адресою в Києві ніякого офісу ТДВ “Житомирські ласощі” немає.
А ще Шатковський певний час був директором ВАТ “Коростенський щебзавод” в той час, коли його намагалась захопити група Пашинського і Тищенка.
У цих рейдерських історіях можна прослідкувати ті самі прізвища і ті ж методи, які ведуть до народного депутата Пашинського.
А поки житомирським правоохоронцям надходять накази згори – не розслідувати кримінальні справи щодо фабрики, не чіпати бандитів, що захопили підприємство і викликати на допити виключно представників ТДВ “ЖЛ”. Слідчі тільки руками розводять, мовляв наказ “першого”.
Тим часом, рейдери, які захопили підприємство, просто розкрадають фабрику. Готова продукція, яка належить партнерам ТДВ “ЖЛ”, перепаковується в безіменні ящики і вивозиться. Також викрадається сировина – цукор, борошно. Представники ТДВ “ЖЛ” підрахували попередні збитки від розкрадання їх продукції та сировини – 150 млн гривень. Але поліція бездіє. Сама ж фабрика просто приходить в занепад. У злочинців не вистачає кваліфікованих працівників. Йти на роботу до рейдерів люди не хочуть. Намагання запустити виробничі лінії приводить до їх псування та поломки.
Наразі у Верховній Раді за підтримки президента створена антирейдерська комісія. Одна з перших справ, яку розглянуть депутати, – це захоплення Житомирської кондитерської фабрики.
Працівники фабрики мають надію, що держава зможе захистити їх від рейдерів і скоро вони повернуться на свої робочі місця.
Ситуація навколо Житомирської кондитерки – це не корпоративний конфлікт, це фактичне відображення того, що коїться в Україні. Прикро, що досі спокійно процвітає рейдерство під політичним прикриттям. А це означає одне – в Україні не змінилась ні судова, ні правоохоронна система. З таким станом справ іноземних інвесторів годі й очікувати.
|
 |
|
