21 вересня, коли Путін заявив про часткову мобілізацію в РФ, він тим самим оголосив своїй країні війну, – вважає російський опозиційний журналіст та політик Ігор Яковенко. І саме після цього, на його думку, стартував поступовий розвал Російської Федерації.
“Він уже йде, але так нишком, потихеньку. Першим Кадиров (очільник Чечні Рамзан Кадиров) заявив, що ніякої мобілізації він проводити не буде. Вибачте, голова суб’єкту федерації, у котрого є своя доволі значна армія, пішов проти рішення головнокомандуючого, військово-політичного керівництва Росії, – сказав він у ефірі Фабрики новин. – Друга ластівка – це Дагестан”.
Він також зазначив, що антивоєнні протести у Дагестані виявились зовсім не схожими на аналогічні події у Москві чи Санкт-Петербурзі – саме через свою ефективність.
“Протест у Дагестані досяг якихось результатів, адже вже є рішення військового комісаріату Дагестану про те, що мобілізація відмінена. Там вже не на словах, а просто документик громадянам показали: що все, ніякої мобілізації не буде. Цього не було не лише у Москві, але й у Росії в цілому”.
Утім, за словами українського політолога Володимира Фесенка, дагестанські протести поки ще досить рано вважати “бомбою”, котра призведе до розпаду РФ. Та водночас він нагадав, що Дагестан – це дуже непроста республіка, релігійна, бідна. Й, до речі – з досвідом партизанської війни під час так званих “чеченських воєн”, там існують дуже потужні внутрішні протиріччя.
Тому протести проти мобілізації можуть стати тригером до загострення цих внутрішніх проблем. А якщо запалає Дагестан, то є вірогідність, що і в інших російських регіонах протести теж можуть набути інших масштабів: поки в Москві та Пітері на протести виходила в основному опозиція, а тут протестують прості люди. Саме це, за словами політолога, є початком нової важливої тенденції всередині Росії.
“Це (протести ) – важлива тенденція. Від матюків на кухні та глухого ропоту, незадоволення люди починають переходити до якогось спонтанного, але спротиву. Адже проблема для росіян полягала в тому, що вони були вірнопіддані. Ось у нас громадянське суспільство періодично себе проявляло, дуже активно, потужно – це два Майдани й активна підтримка своєї країни під час війни. А там були піддані, які були готові у обмін на соціальні подачки (бо нафтдолари працювали) проявити лояльність. А зараз їх почали чіпати, – зазначив він. – Й дуже показово, що спочатку пішли жінки (у Дагестані). Це теж, мабуть, деформація у російському суспільстві, жінки виявилися більш рішучими. Вони, можливо, емоційно більш потужно відчувають, що йдеться про їхніх синів, чоловіків. Проте потім у Дагестані й чоловіки почали активно діяти”.
