Повертаючись до гучного виступу С.Шойгу з приводу великого блага уповільнення наступу рашкіних військ в Україні, хотілося б відзначити, що він дуже себе скомпрометував цими заявами і тим самим скомпрометував керівництво Міноборони РФ в цілому.
У військовому мистецтві вже давно існує незаперечна істина – високі темпи наступу ведуть до суттєвого зниження втрат наступаючих і високих втрат обороняються. І навпаки – повільні темпи наступу ведуть до високих втрат наступників і зниження втрат обороняються.
Ця аксіома військового мистецтва написана кров’ю мільйонів та мільйонів солдатів, які загинули на полях битв у незліченних війнах та військових конфліктах.
Незнання цієї аксіоми можна пробачити для міністра оборони, який не має військової освіти. Але непростимо тим генералам і полковникам Генштабу РФ, які писали текст виступу міністру оборони.
Чи це було зроблено навмисне, щоб його підставити?
В Академії Генерального штабу викладаються серед інших навчальна дисципліна, присвячена наступальним операціям. І одним з основних підручників, які вивчаються з цієї дисципліни, вважається монографія відомого військового теоретика В.Є.Савкіна “Темпи наступу”, видана ще в 1965 році, але не втратила своєї актуальності і в наші дні.
Ось деякі витяги з цієї монографії:
“Таким чином, високі темпи наступу дозволяють нейтралізувати багато сильних сторін сучасної оборони. Але цим їх значення не вичерпується. Аналіз кількості втрат і витрати матеріальних засобів танкових армій у дев’яти операціях Великої Вітчизняної війни показує, що при настанні з темпом 20—50 км на добу загальні втрати в особовому складі були в 3 рази, а в танках майже в 1,5 рази менше , ніж за темпу просування 4—10 кілометрів на добу.
Ще більший вплив темпи наступу надають на кількість так званих питомих втрат і питома витрата матеріальних засобів на 100 км просування військ. Як очевидно при високих темпах настання втрати танкових армій в особовому складі та бойовій техніці були в 5—6 разів меншими, ніж при низьких темпах наступу, а також у 6 разів зменшувалась питома витрата боєприпасів та в 3 рази — витрата дизельного палива. Ми свідомо посилаємося насамперед на досвід танкових військ. Це більш показово для сучасних умов унаслідок високого ступеня механізації та рухливості сучасних з’єднань. Досвід бойових дій загальновійськових армій також свідчить про зменшення втрат із підвищенням темпів наступу.
Звернемося до досвіду двох операцій 39-ї армії в 1944 р. В операції, проведеній у лютому, 39-а армія наступала з темпом 0,5 км на добу, у Витебської операції – з темпом 9 км на добу. За більш високих темпів настання у Вітебській операції втрати особового складу 39-ї армії були у 6 разів меншими, а танків — у 20 разів меншими, ніж в операції, проведеній у лютому.
Темпи наступу є єдиним чинником, визначальним втрати військ; останні залежать від багатьох причин та умов, проте темпи наступу відіграють найважливішу роль. У майбутній війні стрімке і глибоке вклинення наступаючих військ у оборону противника призведе до розчленовування її ізольовані осередки опору, до ліквідації лінії фронту колишньому розумінні. Відбудеться своєрідне перемішування наступних військ із противником. Це, безумовно, зменшить небезпеку поразки військ першого ешелону не лише ядерною зброєю, а й ударами авіації та навіть вогнем артилерії. Подолання зон радіоактивного зараження місцевості у високих темпах різко знижує дози опромінення особового складу та сприяє збереженню його боєздатності.
Слід додати, що з високих темпах наступу значно збільшуються втрати обороняющегося. Стрімке вклинення наступаючих військ у оборону порушує управління і дезорганізує противника, у результаті знижується боєздатність його військ і створюються сприятливі умови щодо його оточення, полону і розгрому частинами. Наприклад, у Вітебській операції 39-а армія, що наставала у порівняно високому для тих умов темпі, розгромила п’ять дивізій противника. У Висло-Одерській операції 4-та танкова армія в дні просування з темпом 30-33 км захопила в полон в 2 рази більше солдатів супротивника, ніж при темпі настання 10-13 км на добу…”.
З’являється враження, що деякі воєначальники, включаючи президента організації «Російське географічне товариство» С.Шойгу, монографії не читали.
