На голову Економіка Золотий перетин: особливості поїздок через лінію дотику

Золотий перетин: особливості поїздок через лінію дотику

155
0

Лінія розмежування, або лінія дотику на Донбасі – невидимий, але добре відчуваний бар’єр, що розділив Україну на підконтрольну і непідконтрольну території. Щодня з труднощами при перетині цієї лінії стикаються сотні і навіть тисячі співгромадян, які намагаються проїхати в ту або іншу сторону.

Після того як в червні минулого року з метою безпеки штаб АТО і СБУ заборонили перетин лінії дотику автобусам, поїздка перетворилася в пекельну муку. Багатогодинні черги з автомобілів біля контрольно-пропускних пунктів, пільгові проїжджаючі, яких в рази більше, ніж непільгових, спека або холод, в залежності від сезону, відсутність елементарних побутових зручностей – далеко не повний список проблем тих, що в’їжджають-виїжджають.

“Дві речі я вважаю натурально страшними: те, що люди підриваються на мінних розтяжках біля узбіч, і дикі хабара на блокпостах. Можна тільки припускати, які суми “піднімаються” за день, але страшно те, що при такому розкладі ніхто не захоче закінчувати війну”, – вважає житель Донецька Олександр Сіверський.

Олександр не раз перетинав лінію розмежування: компанія, в якій він працює, переїхала в Артемівськ. За родом своєї діяльності йому доводиться їздити через лінію розмежування кілька разів на тиждень.

“У свята черзі на КПП, звичайно, менше. Але все одно – база СБУ не працює і неможливо перевірити наявність електронних перепусток, то ще щось. На блокпосту в Майорске чергу на автобуси-“вишиванки”, здається, не закінчується ніколи”, – поділився спостереженнями донеччанин.

Автобуси-“вишиванки”, як прозвали їх за відповідні наклейки на лобовому склі, покликані довозити пасажирів від Майорського блокпоста через КПВВ (контрольний пункту в’їзду-виїзду, – ред.) “Погоди” в Артемівськ. Автобусів набагато менше, ніж потрібно, ходять рідко – приблизно раз на півгодини, набиваються під зав’язку.

За словами артемівських таксистів, які теж заробляють на перетинають “кордон” співгромадян (вартість поїздки коливається від 200 до 300 гривень), автобуси-“вишиванки”, де проїзд коштує 30 гривень, знаходяться під контролем мера Артемівська Олександра Реви і його сина Дмитра, та в їх інтересах настільки насичений пасажиропотік.

По всій видимості, обділені таксисти не брешуть: сам губернатор Донецької області Павло Жебрівський у відповідь на подібні заяви журналістів пообіцяв, що в так званій “сірій зоні” між КПВВ “Погоди” і “нульовими” блокпостами – з січня будуть працювати виключно автобуси комунального підприємства, і вартість проїзду в них буде 15 гривень. Чекаємо.

Мешканці непідконтрольних територій вже можуть написати цілий підручник за правилами поїздки через лінії зіткнення. Наприклад, один із пунктів буде звучати так: “Виїжджати до кордону треба вночі, години в 2-3, щоб до п’ятої години ранку вже бути біля лінії. Зрозуміло, що на блокпостах бойовиків ДНР до ездокам виникнуть питання – чому їм не сидиться вдома у комендантська година? Тут бажано говорити правду “їдемо на кордон”, а не викручуватися і викручуватися. Випадків, щоб завертали назад, поки не було”.

Черги біля лінії розмежування вже стали поганою притчею во язицех. На поїздку, яка в мирний час займала годину часу, тепер треба закладати від чотирьох годин до кількох днів. Причому, черг на пунктах пропуску, як правило, дві: звичайна і пільгова. У пільгової стоять з дітьми до року (іноді – до двох) і інваліди. Активісти-самовисуванці із загальної черги, ретельно досліджують пільговиків – чи не брешуть? Дітей та інвалідів пільгові водії зобов’язані пред’явити. Інакше активісти не пропустять.

“У блокпостів діє негласне правило: проїжджають п’ять машин із загальної черги – потім одна пільгова, і знову п’ять із загальної, одна з пільговою,  і так далі. Але серед пільговиків ховаються так звані “блатні” чоловіки і жінки, які їдуть по “льготке” зі словами: “зараз Я домовлюся з начальником блокпоста”. Іноді озвірілі від довгого стояння водії і пасажири загальної черги мало не вручну розгортають автомобілі зухвальців у зворотний бік”, – поділилася мешканка Макіївки Лілія Обручева.

Але є водії, які проходять лінію розмежування без виснажливого автомобилестояния. Ціна проїзду – 200 гривень. Зазвичай цю суму разом збирають пасажири підприємливого воділи. Вони ж кажуть, що гроші кладуться в порожню пачку з-під сигарет і разом з документами водія передаються прикордонникам. Тоді перевірка документів, мовляв, значно прискорюється.

“Так, звичайно, набагато швидше, але бувають і суттєві накладки. Наприклад, після ротації військових на КПВВ, коли приходить нова партія прикордонників. Поки вони увійдуть в курс справи, поки навчаться перевіряти – неминучі затримки. Тоді годинами чекають всі”, – розповідають донеччани.

З початку нового 2016 року у жителів Донбасу з’явилася ще одна біда – електронна база пропусків. Паперові пропуску вже недійсні, всіх проїжджаючих перевіряють з електронних баз – і тут починаються “дива”.

“Фраза “Вас немає у базі” здатна довести до інфаркту. Нехай у тебе буде роздруківка з сайту СБУ, де чітко написано, що ти є в базі, нехай у тебе є навіть паперовий пропуск, який нібито автоматично в цю базу потрапив – все одно прикордонники або безпечники можуть просто не знайти тебе в ній. Тоді треба дзвонити у координаційні центри або на гарячі лінії СБУ, з’ясовувати – а це, самі розумієте, робити на блокпосту в поспіху якось незручно. Особливо якщо ти їдеш в автобусі, і інші пасажири вже пройшли контроль документів, а тебе “немає в базі”. І вони тебе чекають, нервують, ти психуешь – загалом, приїжджаєш до місця призначення вже в стані нервової гарячки”, – розповів донеччанин Юрій Білоконенко.

Мешканці окупованих територій Донбасу насилу розуміють, за що їм це все.

“Ми готові терпіти труднощі заради звільнення, але іноді з’являються думки, що нас беруть змором. На блокпостах бойовиків іноді починається повний шмон зі словами: “Ой як багато речей! Міномети везете? Показуйте!” У селищі Оленівка на “митниці ДНР” часто скупчуються годинні черги з автомобілів, а бойовики ходять і переписують всіх пасажирів. Один мені так і сказав: “У нас наказ вас задурити, щоб не їздили туди-сюди”. Загалом, таке відчуття, що все зроблено для того, щоб ніхто нікуди не виїжджав”, – розповів донеччанин Олександр Сіверський.

За його словами, говорять, що ці заходи – лише для того, щоб не випускати на підконтрольні території бойовиків під виглядом мирних жителів.

“Але знаєте, скільки разів у тому ж Маріуполі я бачив співробітників міністерств ДНР”, мужиків з блокпостів, учасників всіх позаторішніх мітингів, які спокійно ходять по українському місту, знімають гроші в банкоматах і оформляють українські пенсії! Значить, у них є пропуску або їх випускають за гроші! Ось чому я переконаний в тому, що швидко ситуація на Донбасі не “розрулиться” А навіщо – якщо тут так славно хтось заробляє!” – резюмував Олександр Сіверський.

rbc.ua

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я