Економіка Залежні незалежні: чому світу варто потурбуватися про виконання Стамбульської угоди

Залежні незалежні: чому світу варто потурбуватися про виконання Стамбульської угоди

391
0

Як інші галузі економіки залежать від розблокування експорту зерна?

Продаж зерна – проблема не лише агровиробників. Простоювання в одній галузі того чи іншого сектору за ефектом метелика одразу боляче б’є по інших, найближчих секторах. Наразі це: насіннєвий та хімічний ринки і тваринництво.

Насіннєвий ринок. Цього року великого падіння не відбулося. Оскільки аграрії закупили наперед насіння й мали бронювання на період весняної посівної кампанії. Однак із наближенням осінньої посівної та особливо весни 2023-го ризики з просіданням ринку зростають.

По-перше, деякі аграрії вже вирішили залишити землю під паром, тобто нічого не садити на зиму-весну. Адже зараз багатьом фінансово вигідніше взагалі не прибирати врожай із поля, навесні просто переорати поле й лишити все як є. Це стосується кукурудзи та пшениці. Саме тих культур, які немає змоги експортувати та які ніде зберігати.

По-друге, хтось перепрофільовується на дешевші культури, шукає дешевше насіння або ж просто вирощуватиме траву під сінокіс. Тобто найпершим ринком, який зазнає удару від нерозблокування експорту, буде насіннєвий.

До чого це може призвести? Як мінімум – до скорочення ринку, а потім і до зниження потреб у насінні, дистриб’юторах, логістах, як максимум – до закриття чи виходу з України окремих компаній. Ще далі це виллється в перспективу дешевого або неякісного насіння на ринку. Наслідки цього галузь відчуватиме ще два-три роки, а на повноцінне відновлення піде чотири-п’ять років.

Добрива й засоби захисту. Під кожну культуру, купуючи те чи інше насіння, аграрій одразу продумує систему добрив, живлення й засобів захисту (гербіцидів, фунгіцидів, регуляторів росту тощо). Адже якісне насіння без хорошого захисту – просто кошти на вітер.

Якщо підприємець вкладається в землю, техніку й насіння, то забезпечує і надійний захист. Якщо ж ринок падає, і потреба в насінні знижується вдвічі (як це прогнозують, наприклад, великі гравці ринку кукурудзи: наступного року площі посівів можуть зменшитися до 3 млн га з 5,6 млн га у 2021 році), то падає і запит на захист рослин.

Це знову-таки призводить до збитків для компаній, скорочення штату, закриття дистриб’юторських бізнесів і т.д.

Тваринництво. Агроринок напряму поєднаний із галуззю тваринництва, оскільки постачає для цього ринку зерно, корми, іншу необхідну продукцію.

Наприклад, зелену масу з кукурудзи перероблюють на силос чи інші комбікорми. Так само ріпак чи пшеницю.

Зменшення обсягів цього постачання призведе до пошуку інших шляхів, можливо, імпорту, чи зміни логістики. А це завжди – додаткові витрати для підприємств.

І це тільки – прямі наслідки. А є ще безліч опосередкованих. Тож питання не просто в угоді про розблокування експорту, а й в її дотриманні – це питання життєдіяльності низки важливих для українців та іноземців сфер.

Чому розблокування експорту вигідне іншим країнам?

Інші країни теж зацікавлені в експорті українського зерна. І ось чому.

По-перше, досить багато материнських насіннєвих компаній родом з Європи. Якщо падає насіннєвий ринок, втрат зазнають, зокрема, і європейські офіси.

По-друге, зменшення площ під тими самими кукурудзою, пшеницею чи соняшником автоматично означає підвищення цін на цю сировину та продукти виробництва з неї.

По-третє, зростатимуть і ціни на продукцію тваринництва, яку українські фабрики й ферми також експортують до ЄС та інших країн. Тобто ефект метелика зачепить не просто кілька тисяч українських фермерів, а й мільйони людей по всьому світу.

Тому сьогодні надзвичайно важливо наголошувати на цьому питанні, як з боку українців, так і збоку європейців. Бо документ про розблокування експорту запрацює не тоді, коли з України піде перша партія зерна. І навіть не тоді, коли зерно дістанеться берегів Африки чи Близького Сходу.

Угода покаже свою ефективність лише тоді, коли після 120 днів будуть вивезені перехідні залишки зерна й перший врожай 2022 року, кошти підуть в економіку, а аграрії побачать реальні результати.

Лише тоді, коли агропідприємці вирішать проводити наступну посівну ярих культур і таки ухвалять рішення залишити посіви під пшеницею, соняшником і кукурудзою хоча б на рівні цього року – лише тоді зможемо сказати, що це була історична угода. Але до того часу ще багато роботи. Не тільки з боку українців.

#ГолосНароду

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я