На голову Економіка За велосипедистів «замовили слово»

За велосипедистів «замовили слово»

90
0

 У Верховній Раді згадали про велосипедистів та велосипедний транспорт. Велодоріжки і велопарковки з додаткового елементу благоустрою можуть перетворитися в обов’язковий атрибут торгових центрів, великих офісів, нових доріг і генеральних планів міст

 Проект закону №4268а «Про велосипедний транспорт», поданий до Верховної Ради народним депутатом Сергієм Кальцевим в липні, – перша спроба перетворення велосипедистів у повноцінних учасників дорожнього руху – з чіткими правами і обов’язками. Ще одна мета законопроекту – зрушити розвиток велосипедної інфраструктури в українських містах з «мертвої» точки.

 

Сьогодні в Україні налічується близько 8,5 млн автомобілів. Скільки в країні велосипедів і велосипедистів, ніхто не знає. Зате відомо, скільки велосипедистів потрапили в дорожні пригоди: за останні 5 років близько 15 тис. чоловік. За відсутності велотранспортної інфраструктури любителям їзди на велосипеді доводиться розплачуватися травмами і життям.

 

Для порівняння, в Німеччині показники дорожнього травматизму велосипедистів майже в 10 разів менші, ніж в Україні. Це при тому, що кількість велосипедів, котрі «борознять» українські та німецькі дороги не у порівнянні. За тиждень середньостатистичний німець проїжджає близько 30 км. І це не дивно, так як на 81 млн жителів Німеччини припадає більше 70 млн велосипедів. В Україні навіть у селах, де велосипеди є у багатьох, таке співвідношення – за межею найсміливіших фантазій.

 

У чинне законодавство проект №4268а вносить три ключові зміни. По-перше, розчищає «місце під сонцем» для велосипедного транспорту – встановлює принципи державної політики та управління, зокрема, виводить велосипедний транспорт з під дії Закону «Про дорожній рух». По-друге, суттєво розширює права велосипедистів. По-третє, закладає базу для розвитку велосипедної інфраструктури.

 

Проект містить цілий ряд нововведень, які полегшують життя людей із велосипедом. Велосипедисти наділяються правом руху по тротуарах, пішохідних доріжках і переходах, а також по дорогах (лініях руху маршрутного транспорту) – якщо поруч немає велосипедної доріжки. А так як велосипедних доріжок у більшості українських міст немає взагалі, законопроект легалізує їзду по дорогах і тротуарах.

 

Крім цього велосипедистів можуть наділити правом провозу велосипедів у трамваях, тролейбусах, метро і у транспорті загального користування – поїздах, автобусах і літаках. При цьому законопроект вимагає, щоб нормативи, які доручається розробити Міністерству інфраструктури, містили не тільки порядок і умови перевезення велосипедів у транспорті, але і вимоги щодо облаштування транспорту конструктивними елементами для зручного доступу пасажирів із велосипедами і кріплення велосипедів.

 

Ще одне принципове нововведення проекту – наділення велосипедистів правом перевезення пасажирів, у тому числі в велоприцепах, за умови, що для кожного пасажира обладнане окреме місце, передбачене конструкцією велосипеда або причепа.

 

На довершення до всього, в разі прийняття Закону «Про велосипедний транспорт» велосипедисти зможуть паркувати своїх «коней» на тротуарах, пішохідних доріжках, узбіччях і автостоянках.

 

Прописані в проекті і обов’язки велосипедистів, але вони лише конкретизовані і трохи доповнені порівняно з діючими нормами Закону «Про дорожній рух» та Правил дорожнього руху, тому великим відкриттям для велосипедистів не стануть. Штрафи за порушення правил підвищуються незначно, з 136 до 170 грн.

 

Кожному супермаркету по велопарковці

 

Найбільш важливе нововведення проекту – чіткі вимоги щодо розвитку інфраструктури велосипедного транспорту. Так, власникам супермаркетів, гіпермаркетів та інших об’єктів роздрібної торгівлі з торговою площею понад 400 кв. м проект пропонує організувати на прилеглій території велопарковки та/або велостоянки – під охороною або оснащені засобами безпеки. Причому будувати їх власники повинні за свій рахунок. Аналогічні вимоги встановлені для вузів і підприємства зі штатом понад 250 осіб.

 

Жорсткі вимоги проектом встановлені для місцевої влади, учасників дорожнього будівництва і контролю, містобудівників: забороняється планування і забудова нових мікрорайонів, розробка транспортних схем і схем дорожнього руху без забезпечення безпечних умов для руху велосипедистів. Проект забороняє затверджувати генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, проектувати, будувати, реконструювати та ремонтувати автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди без урахування потреб велосипедистів і заходів щодо розвитку велотранспортної інфраструктури.

 

За порушення вимог щодо організації велопарковок та включенню велотранспортної інфраструктури в генеральні плати населених пунктів, детальні плани і плани зонування територій розробники проекту запропонували штрафувати порушників.

 

При цьому розміри штрафів для посадових осіб підприємств та представників місцевої влади проектом встановлюються неабиякі – від 1700 до 2030 грн.

 

Курс на Європу

 

У Європі, до речі, велотранспортна інфраструктура теж не за один день виникла. У Голландії перша велосипедна дорога з’явилася ще в 1885 році, в Німеччині на дорогах смуги для руху велосипедів розділені майже 100 років тому – в 1926 році. Однак кардинальні зміни в розвитку велотранспорту в Європі відбулися за останні десятиліття. У тій же Німеччині десятирічний національний план розвитку велотранспорту був затверджений в 2002 році. В результаті, до 2012 року в країні побудовано 10 тис. км велодоріжок, а кількість велосипедів зросла наполовину.

 

При цьому Україні, дійсно, є на що рівнятися. З 1995 року в Європі реалізується амбітний проект створення трансєвропейської мережі велосипедних доріг «EuroVelo» з 14 маршрутів загальною протяжністю понад 70 тис. км, 40 тис. км велодоріжок вже діють. Так, у квітні 2008 року була відкрита велодорога, яка Прагу з’єднала з Парижем. У Словаччині сьогодні 3,5 тис. км велодоріжок, в Австрії тільки в лісових зонах Тироля 2,7 тис. км велодоріжок.

 

Зрозуміло, що в Україні навіть в разі прийняття Закону «Про велосипедний транспорт», ситуація не зміниться відразу. Тим більше що конкретних термінів перетворення українських міст і вулиць проект не встановлює, він лише наказує Кабміну протягом року розробити і затвердити Державну програму розвитку велосипедного транспорту – а як в Україні реалізуються держпрограми, ні для кого не секрет. Якщо впровадження закону обмежиться виведенням велосипедистів з «тіні» дорожнього руху – навіть це буде серйозним проривом вперед.

 

Головне, щоб благі починання розробників на практиці не обернулися традиційними для України «перегинами», наприклад, при справлянні «велоінфраструктурних» штрафів. Прийняття закону у запропонованому вигляді автоматично переведе в категорію порушників більшу частину підприємств, всі виші і великі торгові центри, так як перехідний період для виконання «велопарковних» вимог їми не передбачений. Залишається сподіватися, що в процесі проходження проекту він буде відкоректований.

 

Безсумнівно одне. Рано чи пізно «велосипедний» закон в Україні буде прийнятий. Чим довше автомобільні пробки і дорожчим проїзд у міському транспорті, – тим вигідніше велосипед. В Європі це давно усвідомили. Тепер черга за Україною.

 

Валентин Хорошун

 

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я