20 квітня Єврокомісія офіційно подала пропозицію про візову лібералізацію для України. Згідно з документом, Україна вже відповідає критеріям, виставленим перед нею Європейським Союзом, і тепер може бути включена в список «безвізових» країн.
Це рішення має ще схвалити Європейський парламент. На практиці новий режим перетину кордонів шенгенської зони може набути чинності в середині літа, повідомила віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Клімпуш-Цинцадзе.
Кому Україна зобов’язана своїм новим статусом і які дивіденди може від нього отримати, міркує Володимир Василенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України, екс-представник України в Раді ООН з прав людини.
Незважаючи на те що Україна ще має пройти кілька процедур, рішення про безвізовий режим вже майже остаточне, а безвізовий режим для українців практично гарантований.
Проведений на початку квітня референдум у Нідерландах, незважаючи на його невтішні результати, не зіграв якоїсь негативної ролі для України. Якби це було інакше, Єврокомісія не прийняла б рішення про відповідність України всіма критеріями для отримання безвізового статусу.
Значення цього референдуму з самого початку було явно перебільшеним. Особливо активно мусувалася безграмотна теза про те, що проти зближення з Україною висловилося 70% голландців. Насправді це далеко не так. У референдумі взяла участь третина виборців, і від цієї третини 61% заявили, що вони проти угоди про асоціацію. Для Європи це мізерна кількість людей, якщо брати загальну кількість виборців.
Тому я не думаю, що референдум у Нідерландах в принципі вплинув на дійсність цієї угоди. Ніяких серйозних негативних наслідків він не мав, і рішення Єврокомісії ─ тому найкращий доказ.
Кому ми зобов’язані?
Не можна говорити, що потенційне включення України до списку безвізових країн із Євросоюзом ─ це чиясь конкретна заслуга. Існують певні умови, за якими Європейський Союз надає тим чи іншим країнам безвізовий режим. Це вимоги до держави як такої, і їх виконання не може одноосібно забезпечити будь-яка особа ─ хай то президент чи прем’єр. Це зусилля всієї держави. Тож приписувати лаври собі ніхто не може.
Інша справа ─ держава Україна. Отримання безвізового статусу ─ це важливе рішення, тому що воно свідчить: країна відповідає високим критеріям. Рішення про введення безвізового режиму наближає Україну до Європи. Це, безумовно, не просто формальність. Це глибша матерія, свідчення позитивного ставлення до України з боку Європейського Союзу, а також готовність до співпраці з Україною.
Що стосується економічного ефекту, я б не сказав, що це рішення може безпосередньо вплинути на приплив іноземних інвестицій у нашу країну. Тут не може бути прямого зв’язку, оскільки для збільшення припливу іноземних інвестицій необхідно більш фундаментально змінити умови в самій Україні: подолати корупцію, створити сприятливі умови для інвесторів і так далі. Це вже питання і проблеми зовсім іншого порядку.
Важливе питання полягає в тому, чи зміниться після введення безвізового режиму статус України на міжнародній арені.
Зрозуміло, що глобально і в один момент наш статус не зміниться, Україна все одно залишається поза рамками ЄС. Але створюються сприятливі умови для поглиблення відносин між Євросоюзом і Україною на рівні, коли це полегшує спілкування між громадянами України та громадянами ЄС.
Це означає, що більше громадян України можуть відвідувати країни Європейського Союзу, наочно оцінити переваги європейського способу життя, європейських правил поведінки, організації суспільства, бізнесу. І це саме те знайомство з європейським способом життя ширшого кола громадян України та українських ділових кіл, яке сприятиме позитивним змінам у нашій державі.
ВОЛОДИМИР ВАСИЛЕНКО
Надзвичайний і Повноважний Посол України, екс-представник України в Раді ООН з прав людини
