На голову Новини Як у «європейському місті» вмирають з голоду пенсіонери

Як у «європейському місті» вмирають з голоду пенсіонери

211
0

Вінницький пенсіонер, який пережив голод та війну; який піднімав на своїх плечах країну з руїн; який сьогодні відправляє на війну своїх онуків… поставлений в умови штучного геноциду!

Мінімальні пенсії та зарплати заморожені, а ті 124 грн, які планують добавити до мінімалки, дадуть можливість пенсіонеру протягнути ще кілька днів. Знущання, не інакше!

Як 124 гривні зможуть вирішити проблеми пенсіонерів, коли за останні півтора роки, лише згідно з офіційною статистикою, ціни в Україні зросли на 75%? І це, не враховуючи ціни на ліки, прив’язані до курсу валют, та на «комуналку», які підвищилися значно більше ніж на 75%.

Нинішні можновладці побили всі колишні «рекорди попередніків» — пішли на повне знищення соціальних заходів, призначених для полегшення виживання людям похилого віку. Сьогодні тих, кого не зламали ні війна, ні розруха, намагається зламати режим Гройсмана-Порошенка.

Особливо важко сьогодні тим , кому за 70-80 років, які вже не можуть самостійно працювати на присадибних ділянках, щоб прогодувати себе. Переважна більшість пенсій в районі менше двох тисяч гривень. При нинішніх «захмарних» цінах чи може вижити пенсіонер? Запитання риторичне.

Вінницька пенсіонерка Надія Іванівна розповідає:

Я пам’ятаю Голодомор, пройшла війну, все життя працювала не покладаючи рук, але ще ніколи так не бідувала, – розповідає мені вінничанка Надія Іванівна. – Все відібрали, навіть пільги. І зараз, дякуючи владі, я змушена якось жити на 1110 гривень на місяць! А ліки, які мені потрібні, коштують більше двох тисяч. Як далі жити?

Такої ж думки і Валентина Олексіївна, жителька мікрорайону Вишенька:

– Влада вбиває старих, ми були потрібні тільки коли могли працювати й платити податки, а коли прийшов час уряду дбати про нас – ми стали для них більмом на оці, непотребом. Поки мої онуки воюють в АТО і захищають народ, влада тихо, без пострілів, знищує нас, пенсіонерів.

Ми зустріли обурену вінничанку поважного віку Альбіну Василівну в одному з місцевих магазинів, за покупкою трьох яєць, тому що надесяток у неї не вистачило коштів:

– Це жах якийсь! Я майже 50 років пропрацювала вчителькою, а тепер не можу прогодувати себе. До пенсії ще тиждень, а в гаманці 6 гривень. Мусила йти за трійкою яйців аби насмажити млинців, на хліб не вистачає. А в магазині торочать, що менше 10 штук не можна брати! Довелось адміністратора шукати, щоб дозволила.

Дідусь Володимир Григорович, 30 років пропрацював у шахті. Вже більше 10 років проживає у нашому «європейському місті», де й застав голод.

– Мені здається, що я навіть тоді, коли по 12 годин сидів у шахті краще харчувався. Взяв з собою банку сала та буханець хліба і ситий весь день. А тут хіба сала купиш? Я вже мовчу про м’ясо, бо забув й коли їв його востанє. А баба моя все плаче, бо до правнучків не може поїхати. Їм же гостинців везти треба, а тут за «комуналку» такі борги. Живи й радуйся.

Оксана Микитівна щодня приїжджає в центр міста з Вінницьких хуторів, продавати зелень.

– Мушу їздити, бо немаю за шо шматок хлібу купити! Цьогоріч ще суш така, весь врожай згорів. Маю дві сотки біля хати, а зних шість відер картоплі зібрала. Як зимувати буду, не знаю. Добре ще, що в хаті грубка залишилась. Зріжу яблуню, то трохи протоплю. Страшна зима чекає мене: як не помру з голоду, то помру з холоду.

Ми не можемо дозволяти собі прикривати дірки в бюджеті за рахунок пенсіонерів! І поки боротьба з корупцією в Україні нагадує середньовічне полювання на відьом, наші бабусі-дідусі доживають свого віку в голоді і холоді!

 

Партія пенсіонерів України захистить право на гідне життя не лише пенсіонерів, а й їхніх дітей та онуків!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я