На голову Новини Як правильно посилати державу дуже далеко?

Як правильно посилати державу дуже далеко?

227
0

Як стверджують перший віце-мер Анатолій Голубченко і його шеф Леонід Черновецький, Київ – флагман проплат за новими, підвищеними тарифами за послуги ЖКГ! Саме тут нібито зібралися самі свідомі громадяни України. На сесії Київради Голубченко і Черновецький заявили, що за станом на 25 січня рівень оплат за ЖКП становить 47%.

Як стверджують перший віце-мер Анатолій Голубченко і його шеф Леонід Черновецький, Київ – флагман проплат за новими, підвищеними тарифами за послуги ЖКГ! Саме тут нібито зібралися самі свідомі громадяни України. На сесії Київради Голубченко і Черновецький заявили, що за станом на 25 січня рівень оплат за ЖКП становить 47%. Насправді дурнів в Києві так само мало, як і по всій Україні – українці не поспішають платити за грабіжницьким рахунками. А київські «батьки міста» – справжнісінькі аферисти, за якими прокуратура плаче. Але поки аферисти замітають сліди своїх махінацій, плакати доводиться нам з вами. Але! Навіть у нашій ідіотській країні з ідіотами, які нами правлять, треба боротися їхніми ж методами.

Мій будинок – моя фортеця?

Отже, ви зрозуміли всю абсурдність існуючих методик тарифікації вартості комунальних послуг, що надаються як особисто вам, так і більшості українців. Вам абсолютно очевидно, що влада ні за що не буде реформувати галузь ЖКГ, поки окремі її представники продовжують стригти купони в умовах нинішнього бедламу. Адже тільки дуже наївні люди можуть сподіватися, що чинна влада піде на те, щоб дозволити «електорату» отримати правовстановлюючі документи на свої будинки як цілісні майнові комплекси, особливо з прибудинковими територіями, виділеними в натурі і приватизованими жителями – співвласниками цих будинків.

Ні, звичайно, якщо б це можна було зробити виключно для «убитих» «хрущовок» у депресивних селищах міського типу, в околицях міст «у краю географії з краєвидом на смітник» – влада негайно роздала б людям технічні паспорти, свідоцтва на право власності та навіть державні акти на прибудинкові території. Адже ці землі і даром їй не потрібні! І, дорогі власники, живіть собі, як хочете, оскільки держава більше нічого вам не повинно! Коротше, так само, як влада вчинила з мешканцями «неперспективних сіл».

Але проблема для влади полягає в тому, що українське законодавство має виконуватися по всій території Україні, і, звичайно, першими можливістю законодавчо оформити свою спільну власність – будинки з прибудинковою територією – скористаються, як зазвичай, не жителі бараків селища Задріпановка, а власники квартир в добротних будинках на центральних вулицях великих міст.

А на це наші можновладці «піти не можуть»! Як же вони тоді будуть роздавати за відкати землі під «ущільнюючу забудову»? У якихось людців доведеться викуповувати будинки і землю за ринковою вартістю! І взагалі, ціни на нерухомість стануть дійсно ринковими, а не «мильно-пузирістимі», штучно роздутими спекулянтами і монополістами-забудовниками! А коли будинки почнуть «сипатися» від старості, їх жителі будуть знати, що у них у власності є, по крайней земля. На якій можна побудувати що-небудь новеньке або ж продати. У той час як при нинішньому стані речей все, на що вони можуть розраховувати – це ліжко-місце у соціальному гуртожитку без права на приватизацію, згідно з нормами свіжоприйнятого Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»!

Ні, ні і ще раз ні! І тому, поки «комуналка» остаточно не розвалиться, а країна не перетвориться на суцільний Алчевськ – не бачити нам справжньої, а не паперово-декоративної реформи! І кожна копійка, сплачена сьогодні ЖЕКам, тільки набиває кишені невідомо кого і продовжує агонію комунальних шахраїв …

Також потрібно відзначити, що рівень розрухи в галузі такий, що влада в особі профільного міністерства уявлення не має про структуру заборгованості в ЖКГ, тобто – хто, скільки, кому саме і на якій підставі винен гроші, якщо взагалі має. Люди платять до ЖЕКів або навіть у єдиний розрахунковий центр, ЖЕКи платять ще комусь, ті – далі, і у результаті знайти кінці – неможливо в принципі …

З вовками жити …

Отже, ви зрозуміли суть проблеми і прийняли рішення – НЕ ПЛАТИТИ! І тепер вас хвилює тільки питання – чим це загрожує особисто для вас? Повинна заспокоїти – НІЧИМ! Це саме той випадок, коли влада вкусила саму себе за хвіст, бо існуючий стан української судової системи та виконавчої служби робить практично неможливим масове «покарання нечестивих комунальних боржників».

По-перше, імовірність того, що ЖЕК подасть позов саме вам – надзвичайно мала. Особливо, якщо сума вашої заборгованості – в межах кількох тисяч гривень, оскільки неплатників – багато тисяч, а юристів у приміщеннях ЖЕКів – одиниці. А подати навіть один позов – це мінімум півдня роботи, навіть якщо цей позов – типовий, у якому юрист міняє лише прізвище, адресу та суму заборгованості. За подання позову треба сплатити мито, наштампувати копій супутніх документів і т.д.

По-друге, якщо хтось боїться, що в звичайному українському суді судді тільки й чекають, що позовів ЖЕКів до неплатників, щоб швиденько їх розглянути – той глибоко помиляється. На середнього українського суддю місцевого суду припадає від 10 до 15 тисяч виборців, тобто дорослих громадян, які потенційно можуть бути відповідачами за позовами ЖЕКів. Наприклад, у величезному Києві – всього лише 250 (!) Суддів районних судів. І якщо б всі українські судді разом узяті припинили б розглядати всі інші справи – усякого роду вбивства, згвалтування, крадіжки-пограбування-розбої, захисту честі та гідності, розподілу спадку і подружнього майна, земельних ділянок, будинків та іншої спільної власності – у них все одно не вистачило б ні сил, ні часу вивчити всі позови ЖЕКів тих небагатьох неплатників від їх загальної кількості, до яких у жеківських юристів все-таки дійшли руки. Тому одне засідання один раз в 3-6 тижнів – це межа «пропускної здатності» середнього українського судді.

По-третє, ви абсолютно не мають слухняно визнавати свою заборгованість перед коханим ЖЕКом. Відбивайтеся усіма силами, подавайте зустрічний позов, наполягайте, що не отримали практично ніяких послуг, а якщо якісь і отримали – то ці послуги були неналежної якості; використовуйте будь-які процесуальні зачіпки, щоб потягнути справу. Коротше, демонструйте всю свою рішучість відстояти свої права, щоб не бути нахабно пограбованими невідомо ким. У процесі розгляду справ про утримання комунальних боргів люди зазвичай з’ясовують багато речей – наприклад, що бойлер, що є частиною їх багатоквартирного будинку як цілісного майнового комплексу, а, отже, їх спільною власністю – використовується невідомо який конторою «Роги і копита», яка виставляє рахунки за тепло і гарячу воду – власникам-жителям! Або – що хмарочос або супермаркет будують саме на прибудинковій території їхнього будинку … Зазвичай така поведінка призводить до того, що суддя, у якого просто фізично немає можливості витрачати масу часу на копійчаний позов, і який не хоче заглиблюватися в розрахунки частки впертого відповідача у витратах ЖЕКу – просто тихенько радить жеківської юристу залишити вас у спокої і краще подати позов проти менш «просунутого» боржника. А ЖЕК аж ніяк не поспішає подавати до суду

По-четверте, якщо ви виявили суддю-свавільника, який тупо «проштампував» рішення, повністю задовольнивши безглузді вимоги ЖЕКу і проігнорувавши рішення Конституційного Суду та інші нормативні акти – скаржтеся далі, до Апеляційного суду! Це віддалить ЖЕК від ваших грошей ще на кілька місяців!

По-п’яте, якщо і Апеляційний суд не прислухався до ваших аргументів, і справа ви програли остаточно – не поспішайте розлучатися з грошима! Напишіть про всяк випадок касаційну скаргу до Верховного суду України – щоправда, там накопичилося вже кілька десятків тисяч нерозглянутих скарг, але, можливо, саме ваша остаточно переповнить чашу терпіння людей у чарівних червоних мантіях, і саме вони пролобіюють цю реформу інституту спільної власності, а заодно і ЖКГ!

По-шосте, тепер ЖЕК отримає виконавчий лист про стягнення з вас суми заборгованості, і вами з цього моменту буде займатися виконавча служба. Треба сказати, що більш безглузду та неефективну «контору» складно знайти навіть у нашій країні. Не вірите? Завітайте у прийомний день у вашу районну виконавчу службу і поспілкуйтеся з людьми, які роками оббивають пороги там, намагаючись домогтися стягнення аліментів чи боргів. Причому суми заборгованості цим людям не йдуть ні в яке порівняння з тими жалюгідними копійками, які повинні ЖЕКу ви … Вдається це лише приблизно чверті стягувачів, отже, боятися вам особливо нічого. На загрозливого вигляду і змісту листа з цієї служби можете просто не звертати уваги – вони якраз на те й розраховані, що, можливо, хтось через недосвідченість злякається і швиденько щось сплатить добровільно. Таким чином, вірогідність того, що до вас прийдуть описувати майно – практично дорівнює нулю.

По-сьоме, якщо саме до вас таки добралися виконавці і збираються описати майно, віддайте їм, нарешті, гроші, які лежали у вас весь цей час на депозиті в банку … тому що ті гроші, які Ви повинні платити ЖЕКу, просто покладіть в банк – за пару років накапає непогані відсотки, адже раніше «грізна» влада з вас гроші і не стане вимагати. А на відсотки, що набігли – випийте за здоров’я начальника свого ЖЕКу … і продовжуйте не платити далі – до наступного позову-рішення-апеляції-візиту виконавців.

Як неважко здогадатися, середньому українському неплатнику, за статистичною ймовірності, набагато більше загрожує падіння цегли на голову, ніж розплата з ЖЕКом.

Рентабельність позову для ЖЕКів – мінусова, тобто, насправді для ЖЕКів немає ніякого економічного сенсу з вами судитися. Оскільки юристи і суд в кінцевому результаті обійдуться їм дорожче, ніж вдасться стягнути з боржників.

Пам’ятник – Черновецькому!

Що ж робити тим, кого влада, особливо в маленьких містечках, «пресує не по-дитячому», погрожуючи при несплаті звільненням або примусово вираховуючи комунальні платежі з зарплати? Адже мало хто може би мовити «а пішли ви!» І звільнитися, тому що іншої роботи можна і не знайти … Дивіться за обставинами, звичайно. Зрозуміло, що така практика – це підкреслювала беззаконня. Скаржтеся у всі інстанції та ЗМІ, краще колективно, але можна і індивідуально та анонімно. Уважно підрахуйте, що більше – сума, що залишилася від вашої зарплати після примусових відрахувань – чи допомога по безробіттю? Чи справді немає ніякої можливості влаштуватися на іншу роботу?

І, нарешті, закономірне питання – а що далі? Вся країна ВЖЕ припинила платити – принаймні, велика частина її жителів. Провінція дивиться на повсталих киян із завмиранням серця і чекає, що ж з цього вийде.

Поживемо – побачимо. За всі пострадянські роки влада не стикалася з такою масштабною проблемою, а тому навіть не замислювалася над її вирішенням. Ми вже знаємо, що вирішити її можна тільки шляхом комплексної реформи, перш за все, системи власності на багатоквартирні будинки як цілісні майнові комплекси, а по-друге – шляхом створення конкурентного середовища на ринку послуг ЖКГ та прозорості бухгалтерії цих природних монополістів.

І якщо влада не проведе в найкоротші терміни ці реформи «згори» – ми проведемо їх «знизу». А що? Що нам, вперше?

А Черновецькому вдячні кияни згодом поставлять пам’ятник – за пробудження суспільної свідомості. Завдяки цій особистості чи не вперше люди задумалися, за що ж вони гроші платять! Якби Черновецький підвищував тарифи поступово, на 5-10-15% на місяць, народ кректав би, лаявся, але платив. А в 3,5 рази – бац! – І отримали бунт!

Адже всі пам’ятають дитячу байку про жабу, яка, якщо її кинути в окріп – негайно вистрибне і врятується, а якщо підвищувати температуру води поступово, то й не помітить, як звариться?

Здається, ми – вистрибнули!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я