Коли ми переможемо, коли армія Москви зазнає неминучого військового розгрому, а терен сучасної держави Україна буде звільнено від окупантів, ми маємо спільно з усім цивілізованим світом не лише здійснити справжню денацифікацію та демілітаризацію країни-агресора.
Із засудженням антилюдської ідеології рашизму – «рускава міра», злочинів путінізму, призначенням репарацій на відновлення нашої країни та роззброєнням РФ, яка більше ніколи не повинна загрожувати сусідам та світові військовими нападами та ядерним шантажем.
Ми маємо раз і назавжди убезпечити майбутні покоління українців від повторення геноциду нашого народу московськими імпер-шовіністами, унеможливити будь-який реваншизм, будь-яке відродження привидів голодоморів, гулагів, насильницької русифікації, масових репресій та інтервенцій в Україну.
Для цього у московського левіафана мало забрати ядерну дубинку чи послабити його економічно, вирвавши нафтогазові ікла. Для цього треба демонтувати агресивну загарбницьку московську державу, давши за сприяння міжнародних інституцій омріяне право на самовизначення усім ув‘язненим у тюрмі народів – чеченцям, татарам, башкирам, якутам, мордвинам, чувашам, удмуртам, марійцям, комі, калмикам, адигам, кабардинцям, дагестанцям, осетинам й усім, хто бажає свободи. Треба повернути захоплені Москвою території: Молдові – Придністров’я, Грузії – Абхазію та Південну Осетію, Японії – Курили й Сахалін, Естонії – Інгерманландію, Латвії – східну Латгалію, Фінляндії – Карелію, Виборг і Печенгу, Норвегії – Кольський півострів, Землю Франца Іосифа і Нову Землю, Німеччині та Литві – східну Прусію, Монголії – Тиву, Бурятію і Забайкалля, Казахстану – Оренбург і західний Алтай. Сполучені Штати могли би на радість тамтешнім малим народам отримати на впорядкування й окультурення Чукотку, Камчатку, Магадан, Таймир, Ямал та усі землі ненців, хантів і мансів.
Очищена від Лукашенка Білорусь повинна, нарешті, теж відбутися у своїх етнографічних межах – зі Смоленськом, Брянськом і Псковом. Незалежність мають отримати старовинні північні центри руської державності, захоплені та придушені Москвою – передусім Новгород і Твер. А за бажання – Рязань, Урал, Сибір та інші.
Всі, кого як рабів чужої влади називали прикметником «русскіє», всі, хто першими попав під московсько-ординську окупацію, мають право на краще, вільне й заможне життя, на повернення собі імен-іменників – новгородці, тверичі, уральці, сибиряки або навіть русини – у відновленому культурно-цивілізаційному зв‘язку з матір‘ю городів руських – Києвом та усім європейським, західним світом.
Україна має отримати до свого складу історично й етнічно пов‘язані з нею Кубань, Слобожанщину, Донщину, Ставропілля й українські колонії аж до Заволжжя і спільного кордону з Казахстаном. Включно з Жовтим, Сірим і Зеленим клином, які перетворять Україну з суто європейської на світову потугу й майбутнього члена Великої двадцятки.
Але найголовніше – до закінчення довгих і складних трансформаційних процесів реанімації всього людського, здорового, правового та гуманістичного на євразійському просторі, до закінчення його реінтеграції в сім‘ю вільних народів Заходу – Україна як жертва російської агресії має повне право на встановлення надійної зони безпеки на схід і північ від своїх кордонів під контролем української армії та з дотриманням всіх прав людини на цих землях.
Щоби жоден танк чи літак, жодна ракета не загрожували б ніколи знову нашим дітям, нашим мирним містам з територій колишньої РФ, частина з яких за бажання матиме право повернутися в лоно матері-України.
