На голову Новини Як газорозподільні компанії “заробили” 5,4 млрд гривень боргів перед “Нафтогазом”

Як газорозподільні компанії “заробили” 5,4 млрд гривень боргів перед “Нафтогазом”

89
0

До проблем боргів у розмірі понад 20 млрд гривень споживачів газу перед НАК “Нафтогаз України”, додалися ще й проблеми операторів газорозподільних мереж (колишніх облгазів), які, за даними НАК, вже накопичили 5,4 млрд гривень боргів за газ, який вони використовували в процесі його розподілу – на так звані виробничо-технологічні витрати (ВТР).

Держмонополіст навіть змушений був повідомити про припинення поставок газу дляпокриття виробничо-технологічних витрат операторів газорозподільних мереж. Заявити про припинення поставок “Нафтогазу” дозволив новий закон “Про ринок природного газу”. З 1 жовтня компанія не є гарантованим постачальником газу для даних споживачів. Станом на 1 жовтня оператори мереж заборгували “Нафтогазу” 5,4 млрд гривень за газ, використаний ними для покриття ВТР, нормованих втрат та власних потреб, причому з початку року по жовтень борги зросли вдвічі – на 2,2 млрд гривень.

Відключити операторів мереж без переривання газопостачання для кінцевих споживачів, які не мають заборгованості, технічно неможливо. Тому “Нафтогаз” поки лише констатував факт припинення поставок на папері. Разом з тим, виникає закономірне питання: які причини такого стрімкого зростання заборгованості і що роблять “Нафтогаз” та держава в цілому для вирішення проблемної ситуації?

Проблема №1: виробничо-технологічні витрати та нормативні втрати

Перший удар по економіці газорозподільних підприємств завдало Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Наказом від 2 березня 2015 року №122 відомство затвердило нові граничні розміри ВТР на 2015 рік, без пояснення причин знизивши їх на 30% порівняно з показниками 2014 року. Корекція показника втрат не мала під собою жодного раціонального обґрунтування, не відповідала затвердженим самим Міністерством методиками і реальних втрат газу в розподільних мережах. В результаті такої “паперової економіки” більше 0,27 млрд куб. м газу не будуть сплачені на користь “Нафтогазу” (див. табл. 1). Вартість цього газу оцінюється в 2 млрд гривень.

протягом 2014 року на покриття ВТР, нормованих втрат та власних потреб оператори мереж використовували близько 0,9 млрд куб. м газу; рівень оплати склав 78%. Не дивно, що в результаті проведених реформ за підсумками дев’яти місяців 2015 року борги подвоїлися, а показник розрахунків обвалився.

У ці 0,9 млрд куб. м входять виробничо-технологічні витрати, втрати газу і втрати при вимірюванні обсягів газу, не приведеного до стандартних умов. За оцінками вітчизняних фахівців з Інституту загальної енергетики НАН України, сукупний рівень втрат газу в розподільних мережах становить 6-8%.

Чим взагалі обумовлюються втрати в мережах? По-перше, це похибки обліку, пов’язані з тим, що у споживачів встановлені звичайні побутові лічильники, які не враховують температурні коливання і здатність газу розширюватися чи звужуватися в залежності від температури. Як відомо, основне споживання газу припадає на зимовий період, при низьких температурах газ звужується і його обсяг стає менше в порівнянні з тим, який вимірюється при так званих стандартних умовах (+20 градусів). Таким чином, виникає різниця між показаннями лічильників газу і його реальним обсягом.

Крім того, в країні значна частина приладів обліку застарілих моделей, не всі лічильники вчасно повіряються. Наприклад, загальна кількість неповірених лічильників оцінюється в 2 млн. Згідно практиці повірки за 14 років, з неповірених лічильників 90% роторних і 30% мембранних не ведуть або ведуть облік газу з похибкою, що перевищує допустиму.

За різними оцінками, залежно від загального споживання і температури навколишнього середовища, щорічно тільки на приладах обліку “втрачається” близько 500 млн куб. м газу. Це чиста шкільна фізика (закон Гей-Люсака для нормального газу), а фізику наказом Міністра не скасувати, як би цього не хотілося державним мужам.

Також технологічні втрати виникають через застарілі, як морально, так і фізично, розподільні мережі. У нашій країні побутовим споживачам подається газ при низькому тиску – від 0,5 до 0,02 кг/см куб. Це означає, що при розподілі газу, тиск необхідно знизити в сотні разів – з 12-6 кг/куб. см до 0,5-0,02 кг/см куб. Цей процес відбувається поетапно на газорозподільних пунктах, причому, при надлишковому тиску відбувається так званих скидання газу на скидних клапанах.

В Європейських країнах цю проблему вирішили за рахунок переведення споживачів з низького тиску на середню. Для нас це поки неможливо через величезні капіталовкладення, які потрібні для заміни більшої частини існуючого обладнання. Технологічні втрати виникають також через неповну герметичності самої системи – труби старіють, виникають пориви та витоки газу. Не слід скидати з рахунків і незаконні врізки в мережі – просто крадіжку газу.

Проблема №2: норми

Ще однією причиною різкого збільшення заборгованості стала, м’яко скажемо, нераціональна регуляторна політика – НКРЕКУ, читай Кабміну, щодо дистриб’юторів газу. Все почалося з коригування норм споживання газу у абонентів без лічильників. Уряд вперше знизило діяли з 1996 року норми в жовтні 2014 року, згодом відкоригувавши їх ще раз у квітні 2015 року.

зрештою, менш ніж за рік норми на одного прописаного 9,8 куб. м/місяць – плита, 18,3 куб. м/місяць – плита при відсутності центрального опалення; 23,6 куб. м/місяць – плита і колонка були зрізані для перших двох категорій споживачів втричі, для останньої – більш ніж в 2,5 рази.

У результаті, загальний обсяг газу, розрахований за нормами споживання, для більшості постачальників газу впав на 55-70% (див. табл. 2). Як видно з даних, представлених в таблиці, річна економія на папері склала близько 1 млрд куб. м газу. У грошовому вираженні за ціною 7,188 гривень/тис. куб. м – близько 7,2 млрд гривень.

Можна скільки завгодно довго сперечатися про нібито існували обсяги нелегального продажу газу, які до осені 2014 року списувалися за нормами споживання, проте, єдине щодо релевантне обґрунтування їх зниження представлено у звіті USAID “Реформа міського теплозабезпечення”, який побачив світ у квітні 2013 року. Саме цим документом Кабмін керувався при підготовці рішення про встановлення “проміжних” норм 6-9-18 куб. м/міс. (див. табл. 2).

Махровий популізм влади, який загнав норми споживання “нижче плінтуса” після другого етапу їх зниження призвів до того, що населення, сплачуючи за газ за нормами, не доплатило сотні мільйонів гривень за фактично спожиті обсяги.

Те, що споживати газ без лічильника стало дуже вигідно, підтверджує практика. Споживачі почали масово відмовлятися від установки газових лічильників і навіть виводити з ладу вже встановлені прилади обліку. Дистриб’ютори газу і оператори мереж, в свою чергу, різко наростили заборгованість перед “Нафтогазом”.

Певний оптимізм в учасників ринку вселяє те обставина, що днями в законну силу вступило рішення суду про зниження дискримінаційних норм споживання, введених у квітні 2015 року. Можливо, холодний душ судових рішень зменшить бажання популістів вирішувати електоральні завдання за рахунок гравців газового ринку, – час покаже.

Проблеми у газорозподільних компаній загострилися на тлі обвалу обсягів споживання газу, які в середньому скоротилися на 30%. Причина проста: саме тариф на розподіл газу – їх основний заробіток. Тариф – це приватне від ділення планової річної “тарифної виручки” (мінімальний річний дохід) на плановий обсяг розподілу газу. Якщо фактичний обсяг зменшився на 30% і відповідна недоотриманий тарифна виручка зменшилася на 30%. З урахуванням того, що значуща складова тарифу – витрати на ВТР – як вже зазначалося вище, були різко скорочені за ініціативою Міненерго, то і плановий тариф був затверджений нижче фактичної собівартості.

За сукупністю факторів – штучно занижений тариф і зниження обсягів розподілу – газорозподільні компанії в середньому недоотримали 50% річного фінансування. З урахуванням пріоритетів фінансування податків, аварійних ремонтів, зарплати, ВТР, і т. д. – грошей вистачило на податки, ліквідацію аварій, на зарплату без премій і частково на ВТР. Про розвиток та капітальні ремонти вже ніхто не згадував…

На тлі погіршення фінансового стану операторів газових мереж актуальним стає питання забезпечення безпеки 350 тис. км трубопроводів, газорозподільних пунктів та іншого обладнання. Рівень зносу інфраструктури перевищує 50-60%. Як зізнався керівник “Нафтогазу” Андрій Коболєв на засіданні парламентського комітету з ПЕК 4 листопада, експлуатація газових мереж – це не тільки підтримання їх в працездатному стані, але ще й питання безпеки.

“Підтримання цієї системи, її робота – це величезна відповідальність. Всі ми знаємо, що газ небезпечний і іноді вибухає. Тобто це відповідальність, і вона дуже важка”, – заявив Коболєв.

Чи розуміють чиновники Міністерства і регулятора свою відповідальність перед споживачами? Питання без відповіді.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я