Двояке враження залишило святкування річниці Революції Гідності на Вінницькому Майдані. Можливо тому, що очікував від цього святкування чогось іншого…
Двояке враження залишило святкування річниці Революції Гідності на Вінницькому Майдані. Можливо тому, що очікував від цього святкування чогось іншого…
Коли повстав Майдан, то всі ми щиро бажали аби наша Україна ожила, відродилась, стала квітучою та незалежною, без корупції та чиновницького свавілля.
Аби побороти тупість та ненажерливість банди Януковича, Україна пожертвувала більше сотні життів своїх кращих синів.
Тоді здавалось, що європейська казка от-от стане реальністю, що разом із ганебною втечею Януковича ми позбудемось свавілля в ЖКГ, судочинстві, міліції, медицині, освіті, армії…
Ми надіялись, що нарешті виберемось із корупційної ями, що зможемо прозоро вирішувати земельні питання, якісно лікуватись, навчатись без хабарів… Надіялись і вперто чекали!
Нам говорили зверху: «почекайте, потерпіть і ми заживемо по-новому». Ми так і робили. Нам підняли втричі ціни, а ми закусили зуби і терпимо. «Комуналка» виросла вдвічі, а ми віддаємо останні копійки і крізь сльози терпимо.
Пам’ятаю, як тільки почали рости, наче на дріжджах, комунальні тарифи, місцеві чиновники давили на наш патріотизм, мовляв, якщо ви патріоти, то терпіть, бо це необхідно країні. А ще говорили про те, що новообраний президент наведе порядок у всьому: економіка країни підніметься, військова агресія зі сторони Росії припиниться… Та з приходом до влади вінницького президента, нам почали торочити про те, що він сам не зможе нічого зробити для врегулювання критичної ситуації. А тому терміново потрібно провести перевибори в парламент.
Вибрали нових депутатів, а порядку як не було в країні, так і досі немає. Корупційні схеми, розроблені Януковичем, тепер активно працюють на нову владу, й допомагають їй жити по-новому.
Ми ж як були в багнюці, так і залишаємось там.
Та одна справа виживати в умовах економічної кризи, а інша – виживати в умовах економічної кризи і відкритої військової агресії, яку президент вперто не хоче називати війною.
Тепер нам говорять, терпіть, бо всі зусилля нашої країни кинуті на антитерористичну операцію.
Однак, судячи з усього, війна для нової влади стала лише прикриттям. Адже всім відомо, що українські військові сьогодні абсолютно утримуються волонтерами. Чим же займається влада? Портфельними справами: ділять м’якенькі місця у Міністерствах.
А тим часом, хабарі у лікарнях (та й не тільки в лікарнях) зростають разом із курсом долару, місцеві чиновники вже позакріплювались на нових місцях й продовжують розвивати корупційні схеми «попередників».
Так, відомі вінницькі корупціонери Власюк і Антонець просто таки вгризаються в свої посади головних лікарів, бо там «узаконені» корупція і грабіж через благодійні фонди й одноразові страхування.
В той же час, шкільний стадіон продовжують забудовувати багатоповерхівкою, не зважаючи на заборону адміністративного суду.
Комунальний бандитизм просто вражає: незаконний посередник між споживачами комунальних послуг і ЖЕКами, ЖЕО за пів року своєї незаконної діяльності, буквально пограбував вінничан більше ніж на 7 мільйонів гривень. Міська рада прокрутила аферу із безкоштовною передачею 40 об’єктів комунального майна в ту ж приватну структуру ЖЕО.
Землю територіальної громади, не соромлячись продовжують продавати через підставних осіб. А крик душі свого народу влада просто не хоче чути й усіляко ігнорує.
Прикриваючись фіктивними фірмами місцеві чиновники розграбували майно української армії: тепер в колишніх військових ательє – приватні ресторанчики та кафе, а на військових містечках будується комерційна нерухомість…
Чи варто говорити про те, що корупція стала причиною нашого ганебного існування? Чи варто наголошувати на тому, що корупція роз’їла нашу державу з середини?
Я вважаю, що корупція являється ще більшою бідою, чим війна на сході України. Адже побороти зовнішнього ворога ми зуміємо і зробимо це найближчим часом. А от не поборовши корупцію, Україна зупиниться в своєму розвитку і нас ще довго вважатимуть країною третього світу.
А найсумніше в цій ситуації те, що будь-які прояви боротьби з корупцією, влада вважає сепаратистськими діями.
Зрозуміло, що у війні з корупцією поляже чимало чиновників різних рівнів, а отже «жертв» буде не менше, чим на сході.
Та як тільки народ намагається виступити проти корупціонерів й продовжувати втілювати ідеали Майдану, його одразу «присікає» новообрана влада. Причому робить це найзухвалішим образом: справжніх небайдужих патріотів своєї країни називає проросійськими провокаторами.
Можу зробити висновок, що тепер всі «неугодні» для влади люди, будуть клеймуватись «сепаратистами».
Не здивуюсь, якщо всіх майданівців, хто кричав минулої п’ятниці на річниці Революції Гідності владі «Ганьба» почнуть тягнути до правоохоронних органів.
Та хіба ж народ хоче конфліктів? Повірте, люди вже вдосталь наситились суперечками та протиріччями з владою.
Тому дуже важливо, щоб сьогодні розпочався діалог між простим народом і представниками влади.
Місцева влада мусить сісти за стіл переговорів зі своєю громадою та встановити спільні правила по боротьбі з корупцією.
Потрібно разом розробляти та стверджувати єдині підходи по вирішенню спільних проблем.
Будемо працювати разом – не буде винних і тих, хто звинувачує.
Рік тому, українське суспільства прокинулось і забажало взяти під контроль владу. Мусите з цим змиритись, шановні чиновники.
