Колишній міністр фінансів не бачить нічого спільного між вимогами МВФ та кроками діючої влади в економічній сфері
Колишній міністр фінансів не бачить нічого спільного між вимогами МВФ та кроками діючої влади в економічній сфері.
А зараз ситуація залежить від впливу та тиску на владу громадянського суспільства – В. Малиновський.
Попри усі “ні”, депутатський корпус — щоправда з п’ятої спроби — таки ухвалив законодавчий пакет, без якого неможливо отримати кредит МВФ.
Критики документів переконують: практична реалізація цих законів призведе до тотального зубожіння пересічних українців. Своєю чергою урядовці стверджують, що без кредиту Міжнародного валютного фонду країну неминуче чекає дефолт. Яка з цих двох діаметрально протилежних позицій має під собою ґрунт? На це та інші запитання УНН в інтерв’ю відповів колишній міністр економіки Володимиру Лановому
– Володимире Тимофійовичу, як Ви оцінюєте за формою та змістом так званий МВФ-пакет законопроектів, прийняття якого викликало небувалий ажіотаж у Верховній Раді?
Ви знаєте, в мене складається таке враження, що депутати не знають (або не хочуть знати), що відбувається в країні — за зачиненими вікнами парламенту. Тому вони й голосують за абсолютно абсурдні норми, які їм підсовують з уряду. Ці норми навіть з натяжкою важко назвати професійними і обдуманими. Більшість ініціатив мають абсолютно популістський характер. Мотивація? Виставити ці яскраві прапорці для Міжнародного валютного фонду.
Я переконаний, що заявлена Кабміном тарифна політика не буде реалізована, тому що вона руйнує систему платежів і сам процес витрат на енергозабезпечення. Але уряд ставить за мету отримання кредиту, тому й ухвалює подібні рішення. В цьому випадку мова йде тільки про кредит МВФ, а не про економіку чи фінансову стабільність.
Чому пропозиції уряду такі незграбні — важко сказати. Зрозуміло, що від МВФ такі пропозиції не надходили. Зокрема були вимоги, наприклад, збалансувати платежі “Нафтогазу”: скільки він отримує, а скільки витрачає? Це можна було зробити різними способами, не лише шляхом підвищення тарифів. До того ж, підвищення тарифів в гривнях не збільшує валюту в руках “Нафтогазу”, а він розраховується саме валютою. Що це означає? Це означає, що валюту все одно десь потрібно буде брати, і все одно її не вистачатиме.
– Неабиякий резонанс викликала одна із норм, яка визначає суттєве обмеження виплат для пенсіонерів, які працюють. Прокоментуйте, будь-ласка, це нововведення.
Тут все зрозуміло. З такими підходами вони скоро до пенсіонерів відноситимуть лише тих, хто досяг столітнього віку. Чиновників нічого не турбує, вони живуть своїм життям. Гнилість усього цього процесу полягає в тому, що вони кажуть: “А нам потрібен кредит МВФ, тому й варто різати по живому”. Нонсенс! Вони говорять не про економіку, політику і відповідальність, а виключно про кредит.
– Представники виконавчої влади списують економічні проблеми, в тому числі валютно-курсові “каруселі”, на війну. Наскільки це обґрунтовано?
Найбільшого удару стану валютної і грошової системи України завдали ті, хто втік з держави минулого року. Мова йде про тих, хто належав до донецького фінансово-політичного клану. Вони вивозили золоті злитки, а також перераховували (завдяки різним механізмам) гроші за кордон. Статистика свідчить про те, що за рік з України було виведено близько півмільярда доларів іноземних інвестицій, тоді як раніше спостерігалося надходження іноземних інвестицій над їх витоком на 7-8 млрд.
До речі, відомо, що деякі банки спочатку виводять з країни мільярдні суми, а потім оголошують себе банкрутами. І, на превеликий жаль, чинна влада не змогла зупинити ці ганебні процеси.
Що стосується воєнних дій, то факт залишається фактом: дійсно є певне бюджетне навантаження щодо фінансування цих потреб. Особливо в цій ситуації важлива допомога наших закордонних партнерів. Нам сьогодні необхідно боронити країну, тому будь-яка допомога — на вагу золота.
Волонтери, коли хочуть завезти в зону АТО тепловізори чи каски, мають закупити валюту. Тому, звичайно, є додатковий тиск (зокрема потреба у валюті), пов’язаний з обороною. Але, підкреслюю, війна — це далеко не визначальний чинник в економічній ситуації, який можна спостерігати сьогодні в нашій державі.
– Пане Володимире, не потрібно бути великим економістом, аби розуміти: будь-який кредит — це зашморг на шиї країни. Яким чином, на Вашу думку, наша держава буде виходити з глибокої кредитної річки?
Вихід один — це зростання виробництва, збільшення експорту і стимулювання припливу прямих іноземних, портфельних інвестицій в Україну. Крім того, важливо приділяти належну увагу створенню сприятливого інвестиційного і бізнес-клімату, фінансових можливостей, банківського обслуговування тощо. В такому разі прибутковість економіки дасть нам ресурси, необхідні для обслуговування і погашення зовнішніх боргів. Але поки що відповідної установки наш уряд не схвалив. Ніхто не стурбований падінням виробництва, експорту і тому зараз відбувається відтік приватного та банківського капіталу.
– Чи розділяєте Ви песимістичні прогнози окремих експертів, котрі запевняють, що Україна перебуває на межі дефолту?
Дефолту, повірте мені, не буде. Західний світ повернувся обличчям до України і запропонував допомогу. Інша річ, що нашим кредиторам необхідно усіляко демонструвати: наша економіка зростатиме, модернізуватиметься, ставатиме прибутковою і профіцитною у сфері зовнішньої торгівлі. Це очевидно, оскільки кредитори хочуть бачити перспективу і не горять бажанням ризикувати. І саме тому вони не втомлюються повторювати: “Спочатку реформи, а потім кредити”. І хоч кредитів поки немає, нас зараз тримають на поверхні водойми, щоб ми не занурилися на самісіньке дно. Але все рівно ми балансуємо на грані, оскільки жодні реформи не проводяться. Тим не менш, на мій погляд, ми не впадемо в дефолт — кредит нам видадуть, але в дуже обмежених обсягах і під дуже жорстким контролем, оскільки без реформ працюють не ринкові, а бюрократичні, корупційні механізми.
– Спостерігається шалений попит на продукти харчування. Українці оптом скуповують крупи і т.п. Чи не є це “медвежою послугою” самим собі?
Знаєте, річ у тім, що ми повертаємося у 1992 рік, коли так само раз на тиждень в магазинах стрибали ціни. Поступово ми прийшли до гіперінфляції і, втративши довіру до грошей, перейшли на бартер. Словом, ми це вже проходили.
– А наскільки відповідає поточним реаліям схвалений ВР Бюджет-2015?
Наш бюджет є відображенням нинішньої політики чинного уряду. Очевидним є одне: цей бюджет не направлений на економічне зростання, прибуткову економіку, фінансову стабільність, зростання внутрішнього ринку, а також на залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Такий бюджет країні не потрібний з точки зору механізмів формування масштабів бюджетних витрат, його дефіциту, закладеного там гіпердефіциту, який знову буде вимагати від Нацбанку друкування грошей.
Петро Порошенко правильно каже про те, що потрібно розділяти відповідальність між урядом і НБУ. Чому? Та тому що, як Кабмін друкує зайві облігації, то Національний банк має надрукувати гроші. До речі, надлишкових облігацій в попередньому році було надруковано на 200 з лишнім млрд грн. А НБУ відповідає на це тим, що друкує гроші. Ми ж потім розводимо руками і дивуємося різким ціновим і валютно-курсовим стрибкам.
– На мій погляд, складно назвати А.Яценюка і А.Порошенка людьми, які погано орієнтуються в економічних питаннях. Чому ж тоді таке відбувається в країні…?
Дозвольте не погодитися. Хто вам сказав, що Яценюк розбирається в економічних проблемах!? В усьому світі сьогодні кажуть про те, що тут не проводяться реформи і немає з ким про них говорити, оскільки в уряді немає фахівців.
– Але ж навряд чи Арсеній Петрович гірше “плаває” в економіці, аніж Віктор Федорович чи Микола Янович…
Те, що людина харизматична і крикливо виступає з телевізійних екранів, зовсім не означає, що він професіонал. Поцікавтеся у фахівців: він розбирається у питаннях, які коментує, чи говорить заради самореклами і отримання електоральних відсотків? Немає там економічної фаховості! Вони не знають, як економіка виходить з кризи; як і за рахунок яких ресурсів відбуваються структурні зміни. Що роблять нинішні урядовці? А вони кажуть: “Воно саме собою якось розсмокчеться, і у 2016 році у нас буде економічне зростання”. Це повний абсурд, такого не буває.
– Коли ми зможемо побачити світло в кінці тунелю?
В країні будуть серйозні струси політичного характеру, корупційні вибухи та відставки багатьох високопосадовців. А ось як ми будемо виходити з цієї ситуації?.. Складно прогнозувати. Поживемо — побачимо. В будь-якому разі, для того, щоб щось змінилося в економіці, через усі ці випробування ми повинні пройти. А сьогодні країною управляють не фахівці чи навіть політики, а олігархи, які хочуть захопити те, що ще залишилося від олігархів з іншої “зграї”.
– На жаль, Україна зараз переживає не найкращі часи. Чи бачите Ви альтернативу — політичну, економічну і т.д.?
Альтернатива обов’язково буде. Економіка, згодом підніметься. Згадайте, у 90-ті, навіть за відсутності грошей економіка знайшла можливості сконцентрувати зусилля і забезпечити підйом у 1999-му. А зараз ситуація залежить від впливу та тиску на владу громадянського суспільства.
Джерело: УНН
